Справа № 752/4953/25
Провадження № 2-н/752/126/25
03.03.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О., ознайомившись з матеріалами поданої заяви про видачу судового наказу
стягувача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 31, код ЄДРПОУ: 41916045)
до
боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
стягувач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (постачання електричної енергії) за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 29 919,60 гривень.
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї копіями документів на підтвердження обставин, якими стягувач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Згідно положень частин другої та третьої статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ визначені частиною першою статті 161 ЦПК України, а саме якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пункту 2 частини другої статті 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як доказ, наявності підстав для видачі судового наказу, стягувач подав до суду, разом із відповідною заявою: 1) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; 2) договір про постачання електричної енергії (без підпису споживача таких послуг); 3) комерційну пропозицію «Побутова» з інтернет - ресурсу; 4) інформація про персональні дані боржника ОСОБА_1 ; 5) дані про спожиту послугу згідно особового рахунку; 6) розрахунок заборгованості; 7) довідку про надходження коштів; 8) довіреність на представника ТОВ «Київські енергетичні послуги» та 9) доказ сплати судового збору.
Суд встановив, що боржник зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Стягувач у поданій заяві про видачу судового наказу вказує, що боржнику відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_2 , водночас як доказ цього надає паперову копію електронного доказу - роздруківку зображення з власності бази даних, без належного посвідчення згідно положень статті 100 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому до заяви про видачу судового наказу не додано жодних доказів про належність квартири АДРЕСА_1 саме боржнику - ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 за № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Згідно пункту 8 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі пункту 8 частини першої статті 165 ЦПК України.
Крім того суд вказує, що згідно з частиною другою статті 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно частини першої статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 ЦПК України).
Керуючись статтями: 163, 165, 166 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у видачі судового наказу за заявою ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (постачання електричної енергії) за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 29 919,60 гривень.
2.Роз'яснити стягувачу, що у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
3.Ухвала, згідно положень частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена заявником до Київського апеляційного суду у строк подання апеляційної скарги.
4.Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення та підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя С.О. Чекулаєв