Справа №463/11657/24
Провадження №2/463/614/25
(заочне)
10 березня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.
з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором №1493238-831 про надання споживчого кредиту від 23.03.2021 року, що в частині тіла кредиту, процентів та комісії станом на 10.12.2024 р. складає: 102 427,81 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту 65 483,04 грн., заборгованість за процентами 9,67 грн., заборгованість по комісії 36 935,10 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.03.2021 між сторонами було укладено Заяву-договір про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір) №1493238-831 на умовах його строковості, платності і поворотності. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі - 82078 грн. строком на 48 місяців, з встановленою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 0,01% та встановленням комісії, яка становить 2,5% щомісячно.
Позивачем свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10.12.2024 р., утворилась заборгованість у розмірі 102 427 грн. 81 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 65483 грн. 04коп., по процентах в розмірі 09 грн. 67коп., по комісії в розмірі 36935 грн.10 коп., чим порушуються права та інтереси позивача, тому дана суму позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою від 23.12.2024 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті 21.01.2025, яке у зв'язку з неявкою відповідача було відкладено на 26.02.2025, яке було відкладено на 10.03.2025.
В судове засідання представник позивача не з'явився, розгляд справи просив проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причин неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 23.03.2021 між сторонами було укладено Заяву-договір про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір) №1493238-831 на умовах його строковості, платності і поворотності. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі - 82078 грн. строком на 48 місяців, з встановленою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 0,01% та встановленням комісії, яка становить 2,5% щомісячно.
Надання відповідачу в кредит обумовлених у кредитному договорі грошових коштів підтверджується представленою позивачем копією меморіального ордеру від 23.03.2021.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути позику, сплатити проценти у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №1493238-831, заборгованість відповідача перед позивачем складає: 102 427 грн. 81 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 65483 грн.04 коп., по процентах в розмірі 09 грн. 67 коп., по комісії в розмірі 36935 грн.10коп., чим порушуються права та інтереси позивача, тому дана суму позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Отже судом безспірно встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем вказаного вище кредитного договору.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
З урахуванням вимог ст.ст. 549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію пов'язану з наданням кредиту, тобто за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію в розмірі 36935 грн. 10 коп. за кредитним договором,є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що оскільки банком у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню комісія, яка становить 36935 грн. 10 коп.
Відтак суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 65483 грн.04коп., по процентах в розмірі 09 грн. 67 коп., що разом становить 65492 грн. 71 коп., а тому в цій частині позов підлягає до задоволення, відповідно в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2422 грн. 40 коп. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1548 грн. 90 коп. (2422,40х65492,71/102427,81).
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором №1493238-831 від 23.03.2021 у розмірі 65492 грн. 71 коп. (шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні сімдесят одну копійку), з яких: 65483 грн. 04 коп. - тіло кредиту, 09 грн.67 коп. - проценти.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судові витрати, що становлять 1548 грн. 90 коп. (одну тисячу п'ятсот сорок вісім гривень гривень дев'яносто копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його складення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження:01032, м.Київ, вул С.Петлюри,10, ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене 10.03.2025.
Суддя Р.Я.Головатий