про залишення апеляційної скарги без руху
10 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6400/24 пров. № А/857/7626/25
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Заверуха О. Б., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 140/6400/24 за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Релігійної організації «Волинське обласне об'єднання Української Церкви Християн Віри Євангельської» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Релігійної організації «Волинське обласне об'єднання Української Церкви Християн Віри Євангельської» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Із електронних матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення постановлено 25 вересня 2024 року, копію якого надіслано до електронного кабінету Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - 26 вересня 2024 року.
Вперше апеляційну скаргу подано 15 жовтня 2024 року, в межах строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 140/6400/24 повернуто скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги скаржник отримав 04 листопада 2024 року о 19:39 в електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд".
Вдруге апеляційну скаргу подано 19 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що вперше апеляційну скаргу подано в межах строку встановленого статтею 295 КАС України. Зазначає, що 12 лютого 2025 року Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було виділено додаткові кошти на сплату судового збору після чого було сплачено судовий збір по даній справі і повторно подано апеляційну скаргу.
Слід зазначити, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Таким чином, скаржник, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, не може і не повинен отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
З електронних матеріалів справи слідує, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повернуто апеляційну скаргу, копію вказаної ухвали доставлено до електронного кабінету Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - 04 листопада 2024 року, судовий збір сплачено лише 14 лютого 2025 року, а вдруге апеляційну скаргу подано 19 лютого 2025 року.
Своєчасне звернення до суду з вперше поданою апеляційною скаргою та повернення цієї скарги судом скаржнику не є об'єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб'єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції, як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 12 березня 2021 року у справі № 640/23723/19 та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Таким чином скаржником не зазначені поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 140/6400/24.
Оскільки вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 19.02.2025.
Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 140/6400/24 за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Релігійної організації «Волинське обласне об'єднання Української Церкви Християн Віри Євангельської» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без руху.
Встановити Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяО. Б. Заверуха