Справа № 344/4137/25
Провадження № 1-кс/344/2047/25
10 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024090000000656 від 03.07.2024, -
Слідчий відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000656, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за фактами діяльності злочинноїгрупи, яка діючи з корисливих мотивів, спеціалізувалася на систематичній організації незаконного переправлення осіб, призовного віку, через державний кордон України.
Зокрема розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші невстановлені особи протягом жовтня 2024 року - березня 2025 року здійснювали пошук осіб, які у період оголошеного воєнного стану на території України та впровадження загальної мобілізації, мали на меті незаконно перетнути державний кордон України, та за грошову винагороду в розмірі 9500 доларів США, організовували їх незаконний перетин державного кордону України в межах Чернівецької області із Республікою Молдова поза пунктами пропуску, проводили відповідніінструктажі, надавали засобитранспортування до визначених ними ділянок державного кордону України, для їхподальшого незаконного перетину.
Так, 06.03.2025 задокументовано факт організації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими наразі невстановленими особами, незаконного переправлення, за грошову винагороду в розмірі 9500 доларів США, через державний кордон України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисівці, Заліщицького району, Тернопільської області, жителя м. Калуш, студента Івано-Франківської духовної семінарії УГКЦ.
Після припинення вчинення вказаного кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, було затримано:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю на жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця на жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженому, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого.
06 березня 2025, в період часу з 15:45 годин до 16:30 годин, за адресою: м. Надвірна, вул. Дем'янчука, 12 Б, на території ТОВ «Пако-ІФ», за місцем роботи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було проведено огляд місця події, в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Xiaomi» бірюзового кольору із двома сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . На даному телефоні встановлені месенджери «Viber», «Telegram», «Messenger», які підтримуються НОМЕР_1 .
Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_7 вказала, що користувалась своїм мобільним телефоном під час розмов із знайомою по імені ОСОБА_8 , яка шукала через неї особу, яка може допомогти у перевезенні через кордон України дитини, а також із особою по імені ОСОБА_9 , який здійснював цю злочинну діяльність.
Зазначені вище мобільний телефон марки «Xiaomi» бірюзового кольору із двома сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ОСОБА_7 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки є підстави вважати, що зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме містити інформацію про телефонні дзвінки, переписку, медіа файли, фотосвітлини, тощо які мають значення доказу у цьому кримінальному провадженні.
З метою збереження речового доказу, запобігання приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, зникненню, перетворенню, відчуженню, втраті майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначені мобільний телефон із сім-картами, відтак просить клопотання задовольнити.
Слідчий подав заяву, відповідно до якої просить розглянути клопотання у його відсутності.
Від володільця майна надійшла заява про розгляд клопотання без її участі.
Дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000656, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 06 березня 2025, в період часу з 15:45 годин до 16:30 годин, за адресою: м. Надвірна, вул. Дем'янчука, 12 Б, на території ТОВ «Пако-ІФ», за місцем роботи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було проведено огляд місця події, в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Xiaomi» бірюзового кольору із двома сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . На даному телефоні встановлені месенджери «Viber», «Telegram», «Messenger», які підтримуються НОМЕР_1 .
В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 06.03.2025 року мобільний телефон марки «Xiaomi» бірюзового кольору із двома сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024090000000656 від 25.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання виходить з того, що втручання у право власності повинно не лише бути законним і переслідувати за фактами та у принципі «законну мету» «відповідно до загальних інтересів», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Не зважаючи на те, що власник майна заперечує проти накладення арешту, слідчий суддя вважає, що слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що мобільний телефон марки «Xiaomi» бірюзового кольору із двома сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які було вилучено 06.03.2025 року, може бути використані, як доказ у кримінальному провадженні, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відтак, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме мобільний телефон марки «Xiaomi» бірюзового кольору із двома сім-картами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , шляхом заборони на його відчуження, розпорядження та користування, до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1