Справа № 580/1523/24
05 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Кобаля М.І., Ключковича В.Ю.
За участю секретаря: Руденко Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Осадчого Олега Васильовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, суддя Гайдаш В.А. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.03.2024, просив:
- визнати протиправними дії начальника та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття спільного рішення оформленого у формі протоколу № 14 від 28.12.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.10.2023;
- скасувати рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене у формі протоколу №14 від 28.12.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати житлову комісію та начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- зарахувати ОСОБА_1 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання датою перебування у списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею);
- визначити розмір компенсації за належне ОСОБА_1 та його сім'ї для отримання жиле приміщення за нормою 13,65 кв. метра жилої площі на військовослужбовця і кожного члена його сім'ї, який перебуває з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
- прийняти та затвердити рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за належне йому та його сім'ї для отримання жиле приміщення;
- включити ОСОБА_1 до списку осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації за належне йому та його сім'ї для отримання жиле приміщення на подати його на затвердження Голові Держприкордонслужби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене у формі протоколу №14 від 28.12.2023, яким залишено позивача та його сім'ю у списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), оскільки згідно абз.1 ч.9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 29 Порядку №1081 позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби за станом здоров'я, має право на отримання саме грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 роззгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - Осадчий Олег Васильович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження з 02 грудня 2024 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року призначено розгляд справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 січня 2025 року на 14:40 год. та витребувано додаткові докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме витребувано всі матеріали справи щодо перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку.
21.01.2025 витребувані докази надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Окрім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчого О.В. та представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - Бондаренко Я.О. було вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до наказу від 08.08.2022 №401-ОС - майора ОСОБА_1 , начальника служби пожежної безпеки виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільненого з військової служби наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 01.08.2022 №387-ОС за підпунктом «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону 2232/ХІІ у відставку за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військової служби без права носіння військової форми одягу.
Вислуга років станом на 12.08.2022 становить: календарна 13 ркоів 07 місяців 13 днів; пільтгова - 0.
Згідно з довідкою обласної МСЕК №2 серія 12 ААГ №424296 група інвалідності - 2, захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби.
27.10.2024 ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву (дата реєстрації 31.10.2023), в якій на підставі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослуджбовців та членів їх сімей» просив у відповідності до Поряку №728 розрахувати норму жилої площі, яка належить йому і його сім'ї та визначити розмір грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Також позивач повідомив, що надає згоду на отримання грошової компенсації за належне йому отримане житлове приміщення та просить її виплатити.
07.12.2023 ОСОБА_2 звернувся із заявою на ім'я начальника Головного центру підготовки особового складу в якій просив розглянути питання щодо зарахування його на квартирний облік осі, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживиання в загальному порядку датою перебування в списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею).
Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.11.2023 №10, комісія у рішенні зазначила, що позивач зарахований до списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею) та згідно наказу від 08.08.2022 №401-ОС він мав вислугу: 13 років 07 місяців 13 днів. Вказано, що житлова комісія не направляла позивачу інформування про право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір. Поінформовано позивача, що Головний центр рішення щодо виплати чи невиплати грошової компенсації за належне для отримання жилого приміщення такої категорії осіб (потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею) не приймалось, та кошти для виплати грошової компенсації не надходили. Житлова комісія повідомила, що для перебування позивача саме на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку , йому необхідно звернутись до житлової комісії із заявою та додати документи, які визначені Інструкцією №26.
27.04.2023 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено адвокатський запит з проханням повідомити про результати розгляду питання щодо виключення ОСОБА_1 та членів його родини зі списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), у зв'язку з припиненням трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.05.2023 №702/3027-23, було повідомлено, що майор ОСОБА_1 з 27.09.2019 по 06.05.2023 перебуває в списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), складом сім'ї три особи.
На адвокатський запит від 09.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 12.10.2023 №702/7092-23 повідомив про те, що ОСОБА_1 у період проходження служби з 04.12.2017 по 12.08.2022 житловою площею не забезпечувався, про що свідчить довідка №291 від 10.10.2023.
07.12.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просив зарахувати його до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку.
У листі від 22.01.2024 №06.1.3/С ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив про те, що на засіданні житлової комісії 28.12.2023 (протокол №14) розглнуто звернення ОСОБА_3 і на даний час відсутні підстави щодо зарахування до списку осіб, які потребують полдіпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами першою другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК Української РСР, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно зі статтею 34 ЖК Української РСР такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Відповідно до статті 37 ЖК Української РСР облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
Приписами ст.38 ЖК України визначено, що Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України.
Громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті (ст.40 ЖК України).
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Спеціальним Законом, який регулює питання соціального та правового захисту військовослужбовців та членів іх сімей є Закон №2011/ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В Преамбулі Закону зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Приписами ст. 1 Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.1-2 Закону).
Дія цього Закону поширюється на 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Стаття 12 Закону № 2011-XII передбачає, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 12 Закону №2011-XII, визначено, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при проходженні військової служби, жилі приміщення за місцем проживання, обраним з урахуванням встановленого порядку, надаються у першу чергу.
Таким чином, зазначена норма Закону чітко визначає, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із захворювання, одержаних при проходженні військової служби, жилі приміщення надаються за місцем проживання, обраним з урахуванням встановленого порядку, надаються у першу чергу.
Кабінетом Міністрів України прийняно постанову від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», якою затверджено Порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Відповідно до п. 22. Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Отже, зазначеним Порядком №1081 чітко визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
У подальшому, пункт 29 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 р. N 61, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2023 р. N 15 викладено наступного змісту: «військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.
Згідно з п. 23 Порядку №1081, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
До рапорту додаються:
- довідки про реєстрацію місця проживання перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов;
- витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї;
- довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад);
- документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги.
Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.
За змістом п.24 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 №1040 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 №26) (далі - Інструкція №1040).
Інструкція визначала організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Положеннями п. 4 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України №26 визначено, що для зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання військовослужбовець подає керівнику органу Держприкордонслужби, в якому він проходить службу, рапорт (додаток 22), який реєструється в підрозділі документального забезпечення цього органу.
До рапорту додаються такі документи: довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги; заяви про згоду на обробку персональних даних щодо кожного члена сім'ї відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація, що міститься в доданих до рапорту документах, є недостатньою для визначення житловою комісією потреби військовослужбовця та членів його сім'ї у поліпшенні житлових умов, житлова комісія додатково запитує через керівника органу Держприкордонслужби у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян такі документи (залежно від обставин, які підлягають з'ясуванню та мають значення для прийняття обґрунтованого рішення за рапортом).
Згідно з п.10 Інструкції військовослужбовці, визнані у встановленому законодавством порядку такими, що потребують поліпшення житлових умов, та які перебувають у списках військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), після досягнення вислуги на військовій службі 20 років і більше на підставі рапорту та довідки про вислугу років зараховуються на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, та виключаються із списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею). Датою зарахування таких військовослужбовців на облік вважається дата включення їх до списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).
Згідно з п.1 розділу У Інстукції на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.
Разом з тим, зазначена Інструкція не містить норму, яка б визначала порядок перебування на обліку військовослужбовців, у разі їх звільнення внаслідок захворювання, одержавного під час проходження військової служби, як те визначено ч. 4 ст. 12 Закону №2011-XII та Порядком №1081.
Конституційний принцип верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, прийнята на підставі наказу МВС України №26 від 18.01.2021 року, супечить ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів іх сімей» та Постанові КМ України 06.01.2023 р. № 15 в частині, що стосується питання квартирного обліку осіб, звільнених з військової служби внаслідок захворювання, одержавного під час проходження військової служби, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав брати до уваги зазначену Інструкцію під час вирішення даного спору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 68) позивач просив суд визнати протиправними дії начальника та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття спільного рішення, оформленого у формі протоколу №14 від 28.12.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 , а також щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 27.10.2023; скасування рішення житлової комісії житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого у формі протоколу №14 від 28.12.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Як вже зазначено колегією вище, 07.12.2023 ОСОБА_1 звернувся із зверненням на ім'я начальника Головного центру підготовки особового складу в якому просив розглянути питання на засіданні житлової комісії щодо зарахування його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного користування та членів іх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею).
Зазначене звернення було передано на розгляд до житлової комісії та розглядалось на засіданні 28 грудня 2023 року.
За наслідками розгляду звернення позивача комісією було прийнято рішення про повідомлення заявника, що він зі складом сім'ї залишається перебувати у списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими приміщеннями. На даний час у житлової комісії відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку.
Оскільки адміністрацією Держприкордонслужби України планується проект змін до наказу МВС України №26, повернутися до розгляду даного питання при внесенні змін до наказу від 18 січня 2021 року №26.
Отже, колегія суддів вважає, що на засіданні житлової комісії звернення позивача фактично не було розглянуто, оскільки комісією не прийнято чіткого рішення про задоволення звернення або ж про відмову у його задоволенні.
Посилання в рішенні комісії на те, що при внесенні змін до Інструкції, комісія повернеться до розгляду звернення, не є вирішенням поставлених у зверненні позивачем питань та прийняття рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, ОСОБА_1 27.10.23 (отримано 31.10.2023) подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій просив визначити розмір грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення.
На засіданні житлової комісії, витяг з протоколу від 16 листопада 2023 №10, прийнято рішення, в якому зазначено, що відповідно до п.5 Порядку 728 черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або включення до списків, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень.
На виконання п.10 Поряку, житлова комісія інформує черговика у разі настання черги на отримання жилих приміщень у поточному році, про право на отримання компенсації та про її орієнтований розмір. Такого інформування комісія на адресу ОСОБА_1 не направляла. Повідомити заявника, що для перебування на обліку громадян, які потребують поліплення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку йому необхідно звернутися до житлової комісії з заявою та додати документи, визначені наказом МВСУ від 18 січня 2021 № 26.
Згідно з п. 29 Постанови КМ України військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначений пункт Постанови КМ України чітко визначає, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Постановою КМ України №728 від 02.09.2015 затверджено Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, яким установлено, що надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в межах коштів, що передбачаються у державному бюджеті. Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури, Адміністрація Державної прикордонної служби, Служба безпеки, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, Державне космічне агентство та Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації визначають щороку в межах бюджетних призначень для забезпечення житлом військовослужбовців на відповідний бюджетний рік видатки на надання грошової компенсації за належні для отримання військовослужбовцями та членами їх сімей жилі приміщення, а Державна служба з надзвичайних ситуацій - видатки на надання грошової компенсації за належні для отримання особами, звільненими з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, та членами їх сімей жилі приміщення.
Пунктом 2 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, звільнених з військової служби в запас за станом здоров'я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі, та членів їх сімей.
Згідно з п. 5 Порядку черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв'язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (п.9 Порядку).
Житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні (п.12 Порядку).
Таким чином, законодавець наділяє правом особи на одержання компенсації за належне військовослужбовцям та прирівнених до них особам замість жилого приміщення та покладає обов'язок по прийняттю рішення щодо надання компенсації або про відмову у наданні на житлові комісії.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, фактично житлова комісія і не відмовила в грошовій компенсації позивачу, але й не задовольнила його заяву, що не відповідає вищезазначеному Порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхдно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних поноважень.
Оскільки житлова комісія по суті звернень позивача рішення не прийняла, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 9 КАС України для повного захисту прав, інтересів та свобод позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та прийняти рішення про визнання протиправними дії житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 від 07.12.2023 та від 27.10.2023 та зобов'язати Житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2023 щодо зарахування на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку, з датою перебування в списку військовослубовців та членів іх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) та заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 щодо визначення розміру компенсації та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду, зазначених у даній постанові.
Щодо позовних вимог в частині визнання дії начальника Головного центру підготовки особового складу протиправними, то в цій частині позивачу слід відмовити, оскільки заява і звернення позивача на ім'я начальника центру були скеровані керівником до житлової комісії, до повноважень якої відноситься їх розгляд
Окремо від житлової комісії начальник центру неуповноважений приймати будь-яких рішень щодо квартирного обліку військовослужбовця або ж отримання компенсації за житлове приміщення.
Що стосується іншої частини позовних вимог, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, то колегія суддів вважає рішення суду в цій частині законним та обгрунтованим, оскільки такі вимоги є передчасними, так як житлова комісія має спочатку розглянути заяву і звернення Скрипника, прийняти відповідні рішення, які б відповідало вимогам законодавства України і лише за наслідками прийнятого рішення вирішити питання щодо зарахування на облік відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослуджбовців та членів їх сімей» та визначити розмір компенсації, включення до списку осіб щодо яких прийнято рішення про надання такої компенсації відповідно до Постанови КМ України №728 від 02.09.2015 «Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення».
Відповідно до ст. 2 КАС Украіни, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 9, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Осадчого Олега Васильовича задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити дії та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Визнати протиправними дії Житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 від 07.12.2023 та від 27.10.2023.
Зобов'язати Житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2023 щодо зарахування на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку, з датою перебування в списку військовослубовців та членів іх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) та заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 щодо визначення розміру компенсації та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду, зазначених у даній постанові.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 10 березня 2025 року.