П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4402/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 25.10.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.05.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №948010182311 від 23.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області: №7/1-227/23 від 23.02.2023 року, №7/1-226/23 від 23.02.2023 року та №7/1-225/23 від 23.02.2023 року про розмір суддівської винагороди станом, відповідно, на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та І січня 2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, відповідно, становить 2270 гривень, 2481 гривень, 2684 гривень на зазначені дати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести судді у відставці Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, зазначеного у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 23.02.2023 року №7/1-227/23, №7/1-226/23, №7/1-225/23, обчисливши його, відповідно, з 01.01.2021 року - із розміру 2270,00 гри. мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб; з 01.01.2022 року - із розміру 2482,00 грн. мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб; з 01.01.2023 року - із розміру 2684,00 грн. мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на те, що питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону №1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 року перерахунок проведено з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Судом при ухваленні рішення не враховано та не надано правової оцінки того, що після 18 лютого 2020 року не приймались нормативно - правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Між тим, посадові оклади суддів, затверджені у штатних розписах місцевих загальних судів у 2021-2024 роках, розраховані виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 грн), що відповідає обсягам видатків на виплату суддівської винагороди, затверджениому у кошторисах судів відповідними законами про Державний бюджет України. Розмір посадових окладів суддів у штатних розписах визначений на рівні 2020 року, тобто підстави для надання довідок для перерахунку щомісячного довічного утримання суддів у відставці у 2021-2024 роках порівняно з 2020 роком у територіального управління відсутні. Також Судом при ухваленні Рішення від 25.10.2024 по справі №400/4402/24 не враховано та не надано правової оцінки того, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян становить 2102 грн., а відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», установити у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення : працездатних осіб - 2684 гривні працездатних осіб, статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, установити у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 грн, однак прожитковий мінімум який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - залишився на рівні 2102 гривні. Отож, оскільки з 01.01.2020 року у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір, з якого визначаються посадові оклади, не змінювався і залишився на рівні 2102 грн., підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 142 Закону №1402 не має.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
23.02.2023 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області оформило та видало позивачу довідки №7/1-227/23, №7/1-226/23, №7/1-225/23 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначена суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 становить 2 270 грн, 2 481 грн, 2684 грн відповідно.
16.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
До заяви були додані довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №7/1-227/23 від 23.02.2023, №7/1-226/23 від 23.02.2023 та №7/1-225/23 від 23.02.2023, що сторонами визнається.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення, яким відмовило в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Рішення пенсійного органу мотивовано тим, що, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021р. - 2102 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022р. - 2102 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023р. - 2102 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024р. - 2102 грн.
Отже базовий розмір посадового окладу судді з 2020 року не змінився.
Не погодившись з відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідок №7/1-227/23 від 23.02.2023, №7/1-226/23 від 23.02.2023 та №7/1-225/23 від 23.02.2023, виданих ТУ ДСА в Миколаївській області.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Так, частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018).
30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону №966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» разом із встановленням на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2484,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон №966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас закони про Державний бюджет України фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270 грн.), на 01.01.2022 (2481 грн.), на 01.01.2023 (2484 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Покликання апелянта на висновки Верховного Суду у справах №640/16655/21, від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21 є безпідставними, оскільки висновки Верховного Суду у цих справах стосувались лише права на перерахунок довічного грошового утримання суддів ВС України, у зв'язку з чим вони не є релевантними до правовідносин, що розглядаються у цій справі.
Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов