П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25205/24
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 02.12.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.08.2024 року, просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до чинного законодавства, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням стажу роботи в Комунальному сільськогосподарському унітарному підприємстві “Краковка» Управління сільського господарства та харчування Ошмянського райвиконкому за період з 28.03.1984р. по 16.06.1986р. та з урахуванням розміру заробітної плати за час роботи в Комунальному сільськогосподарському унітарному підприємстві “Краковка» Управління сільського господарства та харчування Ошмянського райвиконкому за період з 28.03.1984р. по 16.06.1986р.».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на дату її звернення до органів Пенсійного фонду страховий стаж склав більше 30 років, тому відмова відповідачів в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу є протиправною.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155950020113 від 14.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 28.03.1984 по 16.06.1986 рр. в колгоспі «Маяк» на підставі записів Трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року (записи №№4-5) та довідок комунального сільськогосподарського унітарного підприємства «Краковка» б/н та про заробіток для обчислення пенсії, призначивши їй пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 28.02.2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 02.12.2024 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що період роботи в колгоспі після 01.01.1965 зараховується, при умові, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25.4. Однак, довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі у позивача відсутня.
Також апелянт зазначає, що з 23.12.2023 року РБ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року. Пенсія громадянам, які проживали/працювали на території РБ, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону № 1058. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Білорусії по 31 грудня 1991 року.
Отже, за відсутності підстав для зарахування періоду роботи з 28.03.1984р. по 16.06.1986р., право на призначення пенсії на момент прийняття рішення №155950020113, на переконання відповідача, позивачка не набула. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається, що припинення участі Республіки Білорусь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995року не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди , тобто до 23.12.202 3року , такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, тому не може бути підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Одеській області за місцем проживання із заявою від 01.03.2024 року про призначення пенсії за віком (а.с. 93-94).
Згідно Розписки-повідомлення, разом із заявою для призначення пенсії позивачкою подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 29.05.1996 року; атестат про навчання; довідку про відкритий рахунок в банку; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; Трудову книжку серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 року.
За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки від 01.03.2024 року визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155950020113 від 08.03.2024 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.03.2024 року відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, наявний страхований стаж - 27 років 1 місяць 12 днів, необхідний - 31 рік. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 ) з 01.07.2000 по 28.02.2002 та з 02.03.2002 по 31.10.2002, оскільки відсутні дані в Реєстрі. Період роботи доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Також не зараховано період роботи з 28.03.1984 по 16.06.1988, оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року, підтверджується інформацією про трудову участь в громадському господарстві із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі. Уточнююча довідка про встановлений та відпрацьований мінімум за вищевказаний період заявницею не надана (а.с. 98-99).
07.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Одеській області за місцем проживання із новою заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 103).
Згідно Розписки-повідомлення, разом із заявою для призначення пенсії позивачкою подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 29.05.1996 року; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р. №148 від 19.11.2007; довідку про зміну назви підприємства №01-07/579 від 05.04.2021 р., №НАСа-179/С-124 від 28.03.2024 року; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, - №НАСа-179/С-124 від 28.03.2024 року.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 07.05.2024 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155950020113 від 14.05.2024 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2024 року відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, наявний страхований стаж - 29 років 5 місяців 13 днів, необхідний - 31 рік. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 з 28.03.1984 по 16.06.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі відсутня. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду трудової діяльності необхідно надати довідку із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Інші документи передбачені статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності.
Також у рішенні зазначено, що 23.12.2023 року Республіка Білорусь припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року. Пенсія громадянам, які проживали/працювали на території Республіки Білорусь, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058). Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території Білорусії по 31 грудня 1991 року (а.с. 115-116).
Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність дій органу ПФУ щодо незарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у страховий стаж періоду роботи з 28.03.1984 по 16.06.1986 рр. в колгоспі «Маяк» на підставі записів Трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року (записи №№4-5) та довідок комунального сільськогосподарського унітарного підприємства «Краковка» б/н та про заробіток для обчислення пенсії.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції також враховав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду, а тому вийшов за межі позовних вимог.
В свою чергу судом було відмовлено в задоволені позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно п.п.2.3, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (в редакції, чинній на дату внесення записів) (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, у п.5 рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Вимогами п.п.1, 6 ч.1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого ч.1 ст. 26 цього Закону.
Відповідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В той же час, відповідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Колегія суддів наголошує, що спір у цій справі між сторонами виник у зв'язку з відмовою позивачу в призначенні пенсії за віком, через не зарахування до страхового стажу періоду роботи 28.03.1984 по 16.06.1986 рр., оскільки з 01 січня 2023 року РБ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 вересня 1992 року.
В свою чергу колегія суддів зазначає, що питання врахування періодів роботи в РБ з 28.03.1984 по 16.06.1986 рр. до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Республікою Білорусь.
Колегія суддів зазначає, що одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та РБ (далі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно ч.2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і РБ, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно абз.абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РБ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Білорусі, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визнається сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами сторін, без легалізації.
Частиною 2 ст. 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів зазначає, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року №01-1/2-07 визначено, що норма п.3 ст. 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж набутий нею на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території РБ.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РБ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім того, згідно приписів п.2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_1 дата заповнення 27.07.1983 року (а.с. 78-83).
Згідно записів Трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1983 року (записи №№4-5), у період з 28.03.1984 по 16.06.1986 рр. позивачка працювала в колгоспі «Маяк» на території Республіки Білорусь, що додатково підтверджується довідками комунального сільськогосподарського унітарного підприємства «Краковка» б/н та про заробіток для обчислення пенсії (а.с. 106-107). Згідно Довідки від 05.04.2021 року №01-07/579, колгосп «Маяк» реорганізований в СПК «Краковка», у свою чергу СПК «Краковка» реорганізоване в комунальне сільськогосподарське унітарне підприємство «Краковка» (а.с. 109).
Додатково для підтвердження спірного стажу позивачкою були надані довідки комунального сільськогосподарського унітарного підприємства «Краковка» б/н та про заробіток для обчислення пенсії (а.с. 106-107).
Вказані Довідки видані підприємством, що знаходяться на території Республіки Білорусь, з огляду на що не враховані органом ПФУ (Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області згідно рішення №155950020113 від 14.05.2024 року), як такі, що підтверджують періоди роботи позивачки з 28.03.1984 по 16.06.1986 рр. в колгоспі «Маяк».
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що апелянтом не надано жодних доказів, які б спростовували вищенаведені записи в трудовій книжці, зокрема роботу позивача в колгоспі «Маяк» за період з 28.03.1984 р. по 16.06.1986 р.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ризик неможливості здійснення пенсійним фондом перевірки наданої позивачем довідки з незалежних від пенсіонера причин не може бути покладений на позивача як на особу, що звернулась за перерахунком пенсії, позивач не може нести негативні наслідки через неможливість відповідних органів провести такі перевірки.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду повинен був зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг відповідачів колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук