Справа № 293/231/25
Провадження № 2/293/235/2025
10 березня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1
до Черняхівської селищної ради
про визнання права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення
03.03.2025 адвокат Кукурудза А.Є., як представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Черняхівської селищної ради про визнання права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, відповідно до змісту якого просить:
визнати за ОСОБА_1 право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 50,0000 га з кадастровим номером 1825655100:07:000:0035 (вид цільового призначення: "01.02 Для ведення фермерського господарства"), що розташована на території Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху за таких підстав.
Позовна заява повинна відповідати загальним вимогам щодо її форми та змісту, передбаченим ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Згідно із ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Так, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарького призначення.
Такі вимоги позивач уважає немайновими та здійснює відповідно сплату судового збору за вимоги немайнового характеру у визначеному законом розмірі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що "майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці".
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
З урахування наведеного вбачається, що майновим позовом (позовна вимога майнового характеру) - є позов, що містить вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо (майно) та за наслідком задоволення якої змінюється обсяг прав учасників спору стосовно відповідного блага. Фактично, за своїм змістом, майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору. На противагу зазначеному, позови, які містять вимоги, які за наслідком їх задоволення не призводять до зміни майнового становища позивача (та інших учасників судового розгляду) є немайновими.
Тому вимога у даній справі про визнання права постійного користування земельною ділянкою має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
Аналіз поданої позовної заяви та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову на день подання позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна.
Суд зазначає, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
При цьому, нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою. За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Експертну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють суб'єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до вимог цього Закону,Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", а також інших нормативно-правових актів. За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Отже, зважаючи на п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та норми Закону України "Про оцінку земель", для визначення вартості об'єкта, тобто ціни позову, необхідно виходити із експертної грошової оцінки спірного майна.
Таким чином, позивачу належить визначити ціну позову, яка повинна відповідати дійсній вартості спірного майна (звіт експертної грошової оцінки) та сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру відповідно до дійсної вартості спірного майна та на виконання вимог ч.5 ст. 177 ЦПК України надати суду грошову оцінку майна на момент звернення до суду.
Також у порушення норм п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач, визначивши процесуальний статус Черняхівської селищної ради, як відповідача, не зазначив та жодним чином не обґрунтував, якими саме діями чи бездіяльністю зазначеного відповідача порушуються, не визнаються чи оспорюються будь-які його права, як позивача.
Передумовою звернення до суду в порядку позовного провадження є наявність спірних правовідносин та необхідність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав і обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.
Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідачем є та процесуальна особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Водночас суд зауважує, що Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" визначено, що відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини.
За п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позові зазначається і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 50,0000га за кадастровим номером 1825655100:07:000:0035 є об'єктом спадкування, проте доказів цього до позову не додає.
При цьому, суд звертає увагу позивача щодо прохальної частини позову, яка викладена не у повній мірі за обраним позивачем способом захисту своїх прав як спадкоємця на право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Керуючись ст. ст.175,177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради про визнання права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення - залишити без руху.
2. Надати позивачу строк в 7 (сім) днів з дня отримання ним цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки:
https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана: 10.03.2025.
Суддя Людмила ЛОСЬ