Справа № 296/1637/25
1-кс/296/780/25
Іменем України
17 лютого 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні №12024060000000898 від 03.12.2024, -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира №296/11341/24 від 11.12.2024 року на автомобіль ВАЗ 217230 д.н.з. НОМЕР_1 , у рамках кримінального провадження №12024060000000898 від 03.12.2024.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді від 11.12.2024 р. накладений арешт на автомобіль ВАЗ 217230 д.н.з. НОМЕР_1 . Вказує, що на даний час всі необхідні слідчі дії з вказаним транспортним засобом вже проведені, а тому підстав для подальшого арешту майна немає.
Заявник в судовому засіданні клопотання підтримала та просила скасувати арешт. Вказала, що тривалий час проживача з потерпілим однією сім'єю, мають спільних дітей. Всі слідчі дії з автомобілем проведені, а він необхідний для перевезення хворої матері.
Слідча ОСОБА_4 подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі, щодо зняття арешту з майна потерпілої ОСОБА_3 не заперечує (а.с.15).
Заслухавши заявника, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.12.2024 року по справі №296/11341/24, постановленої в кримінальному провадженні №12024060000000898 від 03.12.2024року, накладено арешт на автомобіль ВАЗ 217230 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 3-5).
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and ОСОБА_2 v Sweden» від 23.09.82, «новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Вбачається, що арешт накладався з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи відсутність потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, і що згідно тверджень слідчого скасування арешту не зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе скасувати арешт на майно.
Керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира №296/11341/24 від 11.12.2024 року на автомобіль ВАЗ 217230 д.н.з. НОМЕР_1 , у рамках кримінального провадження №12024060000000898 від 03.12.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1