Справа № 277/91/25
іменем України
"10" березня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Корсун Т.Г., за участю секретаря судового засідання Сороки М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТзОВ «БІЗПОЗИКА») Дармограй А.Т. через систему «Електронний суд» звернувся звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором №500877-КС-001 про надання кредиту від 31.05.2024 в розмірі 97416,88 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 27000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 66366,88 грн, суми прострочених платежів за комісією - 4050,00 грн. Також просить стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Окрім цього, у позові було заявлено клопотання про витребування в АТ «Універсал Банк» інформації щодо руху коштів по банківській карті відповідача № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, 31.05.2024 між позивачем ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №500877-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТзОВ «БІЗПОЗИКА» 31.05.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №500877-КС-001 про надання кредиту. 31.05.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2795, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 31.05.2024 між ТзОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №500877-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТзОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 27000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,50000000 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТзОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 27000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов'язання встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором кредиту, у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем наявна заборгованість на загальну суму 97416,88 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 27000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 66366,88 грн, сума прострочених платежів за комісією - 4050,00 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та викликом відповідача в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, було задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію, а саме: чи випускалася банківська картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці за період з 31.05.2024 по 15.11.2024 включно.
28 лютого 2025 року на виконання ухвали суду від 29.01.2025 на адресу суду надійшла витребувана інформація від АТ «Універсал Банк».
Представник позивача у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив справу розглянути без участі позивача, вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання 20.02.2025 та 10.03.2025 не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, причини неявки суду не повідомила.
Крім того, для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувались рекомендованою поштовою кореспонденцією судові повістки про виклик до суду та копія ухвали про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз'яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, та як вбачається із наявних у матеріалах справи поштового конверту, такий повернувся на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причини повернення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Ухвалою від 10.03.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, 31.05.2024 між позивачем ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №500877-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора UA-2795 (а.с.17-21).
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 27000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Строк, на який надається кредит - 24 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000 %, фіксована (п.2.4 договору).
Пунктом 2.5 Договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 4050,00 грн.
Термін дії договору до 15.11.2024 (п.2.7 договору).
Згідно п.3.2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у п.2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 Додатку №1 до Договору.
Сторонами в п.3.2.3 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 14.06.2024 по 15.11.2024.
Приймаючи умови договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з договором, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно їх дотримуватися (п.7.4.4 Договору).
З інформації АТ «Універсал Банк», яка була надана суду на виконання ухвали від 29.01.2025, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Окрім цього, надано інформацію про рух коштів за зазначеною карткою, з якої вбачається, що на картку відповідача 31.05.2024 були зараховані грошові кошти в сумі 27000,00 грн (а.с.67-70).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 31.05.2024 підписала Договір №500877-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) за допомогою електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-2795, в якому, сторони погодили істотні умови кредитного договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування та відсоткову ставку.
Відтак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору №500877-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) від 31.05.2024.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність Договору №500877-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) від 31.05.2024.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №500877-КС-001 від 31.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 14.01.2025 має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 97416,88 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 27000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 66366,88 грн та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 4050,00 грн (а.с. 12-13).
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачем наведений розрахунок не спростовано, доказів неправильності не надано та власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися в обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не виконано зобов'язання за кредитним договором перед позивачем ТзОВ «БІЗПОЗИКА», внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 97416 грн 88 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №500877-КС-001 про надання кредиту від 31.05.2024 у розмірі 97416 (дев'яносто сім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 88 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Ємільчинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року.
Суддя Т. Г. Корсун