Єдиний унікальний номер справи 183/3097/24
Провадження № 2/183/830/25
10 березня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000221311, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 14.11.2024 (п. 1.2 Кредитного договору). Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчила факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме - повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Зазначив, що при укладанні кредитного договору АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбаченні умови договору, а саме: ознайомив відповідача з умовами договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначеному розмірі. Посилався, що 15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №15/12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №22036000221311. Посилався, що відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за кредитним договором. На момент подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за кредитним договором відповідачем не виконано ані первісному кредитору, ані новому, таким чином, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 75 051,63 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 47 243,03 грн., простроченої заборгованості по відсоткам - 73,19 грн., простроченої заборгованості по комісії - 25 792,00 грн., збитків від інфляції - 1 671,60 грн., - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України - 271,81 грн. Зазначену суму заборгованості та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі, а також 3% річних за користування кредитом, збитки від інфляції та судові витрати.
Ухвалою суду від 06 травня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі, цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву.
Сторони відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив суду не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 14 листопада 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22036000221311, відповідно до умов якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі. За цим договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту 49600,00 гривень, строк кредитування 60 місяців, цільове призначення: на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 14.11.2019 по 13.03.2021 - 3% від суми кредиту, з 14.03.2021 по 13.06.2022 - 2,5% від суми кредиту, з 14.06.2022 по 13.09.2023 - 1,5% від суми кредиту, 14.09.2023 по 14.11.2024 - 0,925% від суми кредиту, процента ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних (а.с. 14).
Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача АТ «Банк Кредит Дніпро» перерахувало кредитні кошти на особистий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 49600,00 гривень (а.с. 22-118).
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 119-122).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №22036000221311 від 14.11.2019 (а.с. 123).
Як убачається з проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №22036000221311 від 14.11.2019 становить 73 108,22 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 47 243,03 гривень; простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 73,19 гривень; простроченої заборгованості по комісії в розмірі 25 792,00 гривень; інфляційних втрат в розмірі 1 671,60 гривень; 3% річних від простроченої суми в розмірі 271,81 гривень (а.с. 16-20).
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правилами статті 610 ЦК України установлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 та 2статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.
У договорі №22036000221311, укладеному 14 листопада 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.
Як убачається з матеріалів справи, свої зобов'язання АТ «Банк Кредит Дніпро» перед відповідачем виконав, перерахував відповідачу обумовлені кредитним договором кошти.
Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором №22036000221311 від 14 листопада 2019 року в сумі 47 316,20 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 47 243,03 гривень; простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 73,19 гривень.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України. Натомість відповідачем надано заяву, у якій остання визнала позовні вимоги.
Згідно з вимогами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Цикл Фінанс» від АТ «Банк Кредит Дніпро» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року.
Правилами ст. 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №22036000221311 від 14 листопада 2019 року в сумі 47 316,20 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 47 243,03 гривень; простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 73,19 гривень, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі №489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем та перевіреним судом, загальний розмір збитків від інфляції за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 становить 1 671,60 гривень, загальна сума 3% річних становить 271,81 гривень за період з 15.12.2021 по 23.02.2022. Відтак, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 25 792,00 гривень, суд виходить з такого.
З 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
За додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.
Кредитний договір № 22036000221311 від 14.11.2019 передбачає сплату щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін. при цьому, з графіку платежів/Розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором убачається, що відповідачу надаються послуги з розрахунково-касового обслуговування.
Водночас, в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, вимоги банку у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 25 792,00 грн. є необґрунтованими і до задоволення не підлягають, оскільки обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.
Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 7 570,00 грн.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано суду: договір № 16/05 про надання правничої допомоги від 16 травня 2023 року (а.с. 124-127), акт приймання-передачі наданих послуг № 76 від 26 березня 2024 року з рахунком фактурою № 76 на суму 7570 грн. (а.с. 129), платіжну інструкцію від 26 березня 2024 року № 5977 на суму 7 570,00 грн. (а.с. 132), які вказують на сплату позивачем ФОП ОСОБА_2 7570,00 грн. за надані юридичні послуги.
Водночас, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справ № 755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На думку суду, понесені ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 570,00 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин позов, у частині стягнення судових витрат, підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1527,20 грн. (47 316,20 х 2422,40: 75 051,63).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорам - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 22036000221311 від 14 листопада 2019 року у розмірі 47 316,20 грн., яка складається з: 47 243,03 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 73,19 грн. - заборгованості за відсотками; збитки від інфляції за період з 15 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року - 1 671,60 грн.; 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України - 271,81 грн..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в сумі 1527,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн., а всього 4527,20 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43453613; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 10 березня 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна