Справа № 211/344/25
Провадження № 2/211/914/25
іменем України
10 березня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дружківської міської територіальної громади в особі Дружківської міської військової адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Дружківської міської територіальної громади в особі Дружківської міської військової адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний батько ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся (мати батька) ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті батька залишилася спадщина, у тому числі, право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , який залишився після смерті його матері ОСОБА_5 , яка, у свою чергу, успадкувала його після смерті свого чоловіка Левченка ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за реєстровим №2-448 Дружківською державною нотаріальною конторою (далі Дружківська ДНК) від 02 лютого 1995 року, але не зареєструвала своєчасно право власності на нього в Дружківському БТІ за правилами реєстрації, які були передбачені чинним законодавством України на той час, тому що не здала будинок в експлуатацію. Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями батько позивача за життя прийняв у спадщину, оскільки він після смерті матері своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до Дружківської ДНК, але не оформив своїх спадкових прав на нього. Також 10 квітня 2009 року ОСОБА_3 залишила на ім'я позивача заповіт, зареєстрований у реєстрі за №1-939 державним нотаріусом Дружківської ДНК Алексєєвою Вікторією Євгенівною. У цьому заповіті було вказано, що цим заповітом померла заповідає не добудований житловий будинок, а незакінчений будівництвом жилий будинок, готовністю 48% №33, розташований по АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що, напевне, державний нотаріус склала заповіт, спираючись на наявні існуючі правовстановлюючі документи, тобто як було вказано у вищезгаданому свідоцтві про право на спадщину за законом. Відсутність зареєстрованого права власності на вищезгаданий незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 48% №33 у померлої бабусі і, як наслідок, відсутність права власності на нього у померлого батька позивача, який спадщину прийняв після померлої матері, але не оформив спадкових прав на неї, не дає позивачу можливості оформити свої спадкові права на нього. Тому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_2 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В. їй було відмовлено. На сьогоднішній день позивач не має змоги оформити своє право на спадщину належним чином через вищевказані обставини, через що змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року закрите підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду, також витребувано докази у справі.
Позивач відповідно до прохальної частини позову просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідач Дружківська міська територіальна громади в особі Дружківської міської військової адміністрації у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_3 (а.с. 10 - копія свідоцтва про смерть, а.с. 11 - копії свідоцтв про народження).
Після її смерті відкрилась спадщина на незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 48% №33, розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за реєстровим №2-448 Дружківською державною нотаріальною конторою (далі Дружківська ДНК) від 02 лютого 1995 року (а.с. 13 - копія свідоцтва про право на спадщину за законом).
За життя ОСОБА_3 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_1 , , зареєстрований у реєстрі за №1-939 державним нотаріусом Дружківської ДНК Алексєєвою Вікторією Євгенівною (а.с. 12 - копія заповіту).
Однак, як вбачається з інформації, наданої приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., батько позивача - ОСОБА_2 , прийняв спадщину після смерті матері, оскільки своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до Дружківської ДНК, але не оформив своїх спадкових прав на нього (а.с. 11 - копія свідоцтва про народження, а.с. 26 - копії інформаційних довідок, а.с. 28 - копія відповіді нотаріуса). Позивач, у свою чергу, не скористалася своїм правом на прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 (а.с. 11 - копія свідоцтва про народження, а.с. 29 - копія свідоцтва про укладення шлюбу, а.с. 30 - копія свідоцтва про смерть).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 (а.с. 9 - копія свідоцтва про смерть, а.с. 11 - копія свідоцтва про народження).
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка 10 лютого 2023 року подала заяву до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіонова Ю.В., в наслідок чого була заведена спадкова справа №11/2023 (а.с. 26 - копія інформаційної довідки).
Приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіонова Ю.В. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю зареєстрованого права власності на вищезгаданий незакінчений будівництвом жилий будинок, готовністю 48% №33 у померлої ОСОБА_3 , і, як наслідок відсутність права власності на нього у померлого ОСОБА_2 , який спадщину прийняв після померлої матері, але не оформив спадкових прав на неї (а.с. 28).
Відповідно до статей 1216-1218, 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1273 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У статтях 15 та 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, та одним із способів захисту прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Але як вбачається з матеріалів цивільної справи та спадкової справи у позивача наразі виникли реальні умови, які обмежують його право у реалізації ним своїх прав на належне йому спадкове майно.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 392 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене вище, оскільки батько позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на законних підставах володів незакінченим будівництвом жилим будинком готовністю 48% та надвірними будівлями: сарай «Б» цегла/шлакоблок, погріб з шийкою «в» цегла, сарай «В» дерево, огорожа «№1-3» дерево/металева сітка, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Тому суд вважає, що є підстави для визнання за позивачем права власності на вказане вище нерухоме майно в порядку спадкування за законом, оскільки іншого шляху для захисту прав позивача немає - позовні вимоги слід задовольнити.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 48% та надвірні будівлі: сарай «Б» цегла/шлакоблок, погріб з шийкою «в» цегла, сарай «В» дерево, огорожа «№1-3» дерево/металева сітка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 березня 2025 року.
Суддя Д.М. Ніколенко