Ухвала
Іменем України
10 березня 2025 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві - ОСОБА_2
за участю сторін судового провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023052390001610 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Краматорськ Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, який місця реєстрації не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України -
встановив:
ОСОБА_4 , обвинувачуються в тому, що 02.11.2023 року приблизно о 16 год. 40 хв. знаходився у сквері «Металургів», розташованого по проспекту Металургів, 2, в м. Краматорськ, де між ним та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт.
В ході конфлікту ОСОБА_5 упустив на землю належний йому мобільний телефон марки «Lenovo A396» вартістю 496 гривень 67 копійок у стані б/у та втратив його з виду. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 , а саме мобільного телефону марки «Lenovo A396» вартістю 496 гривень 67 копійок у стані б/у, в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, дію якого продовжено з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 14 лютого 2024 року.
02.11.2023 року приблизно о 16 год. 40 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 , а саме мобільного телефону марки «Lenovo A396» вартістю 496 гривень 67 копійок у стані б/у, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно таємно з корисливих мотивів в період воєнного стану, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків викрав мобільний телефон марки «Lenovo A396» вартістю 496 гривень 67 копійок у стані б/у, який належить ОСОБА_5 .
Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 496 гривень 67 копійок.
Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене ним діяння.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання прокурор посилається на Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, ч.1 та 2 якої визначає момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 та 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з викладеним прокурор просила закрити кримінальне провадження, оскільки матеріальні збитки, вчиненим діянням, не перевищують 2 неоподатковуваних мінімумів, а тому підпадають декриміналізації.
Обвинувачений підтримав позицію прокурора. Інших клопотань не мав.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією, підлягає до задоволення у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Тобто, діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, перестало бути кримінально караним і підлягає декриміналізації із звільненням останнього від кримінального покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом, як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діянь визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналогічні вимоги обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд).
Так, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м'яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berluskoni and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом'якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов'язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов'язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.
Пунктом 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, оскільки втратив чинності закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Тому діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, перестало бути кримінально караним, а кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з його декриміналізацією.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе закрити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з декриміналізацією.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись 4-1 ч. 1 ст. 284, 371, 372 КПК України, суд -
ухвалив:
Кримінальне провадження №12023052390001610 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією відповідно до Закону України № 3886-IX Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів.
Процесуальні витрати на залучення експерта віднести на рахунок держави.
Речові докази по кримінальному провадженні №12023052390001610, а саме: мобільний телефон марки «Lenovo A396» - після набрання вироком законної сили залишити за належністю, паперовий лист формату А4 з надписами - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1