Справа № 210/497/25
Провадження № 2/210/599/25
іменем України
06 березня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Чайкіна О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом адвоката Вовка Михайла Вадимовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства "Сенс Банк",треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Описова частина
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 28 січня 2025 року надійшла вказана позовна заява.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2025 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою від 30 січня 2025 року суд залишив без руху вищевказану позовну заяву.
Ухвалою від 05 лютого 2025 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року заяву адвоката Вовка Михайла Вадимовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом напису №19907, вчиненого 09.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 88094,95 грнна користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», в рамках виконавчого провадження №62607323, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О.
Відповідач Акціонерне товариство "Сенс Банк"про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлялася належним чином, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалася.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, раховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стислий виклад позовних вимог.
09 червня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис, реєстр №19907, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованості в сумі 88 744,95 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Дніпра Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження №62607323 від 20.07.2020 року по примусовому виконанню виконавчого напису №19907 від 09.06.2020 року.
Позивач вказує, що приватним нотаріусом не дотримано порядок вчинення виконавчого напису, нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим. На підставі викладеного, просить суд визнати виконавчий напис №19907 від 09.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад відзиву на позовну заяву.
Відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відповідач категорично заперечує, оскільки позовна заява не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків. Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком. Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає, що розмір адвокатської винагороди є завищеною, недоведеною жодними доказами та такою, що невідповідає складності справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
09 червня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна вчинила виконавчий напис, реєстр №19907, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованості за кредитним договором №500822890 від 17.10.2019 року в сумі 88 094,95 грн. (а.с.13 зворотня сторона).
У виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 20.11.2019 року по 02.03.2020 року, сума заборгованості складає 88 094,95 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 3038,83 грн.; прострочена заборгованість за комісією та процентами становить 5608,59 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту 78 768,57 грн., строкова заборгованість за комісією та процентами - 678,96 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із відповідача в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 88744,95 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною 20 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62607323 з виконання виконавчого напису № 19907 від 09.06.2020 року (а.с.15).
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в ході розгляду справи не надав суду будь-яких доказів наявності безспірної заборгованості у позивача на час вчинення виконавчого напису, а також підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань, які необхідні для вчинення виконавчого напису.
Саме відповідач є фінансовою установою та ініціатором вчинення оспорюваного виконавчого напису. Отже, відповідач імовірно володіє усіма документами, які подавались нотаріусу для вчинення вказаного напису, проте не надав суду навіть доказів існування між сторонами кредитних правовідносин та правонаступництва у кредитному договорі, вказаному в оспорюваному виконавчому написі.
Встановлені судом обставини свідчать, що нотаріус, вчинивши виконавчий напис, дійшов висновку про належне оповіщення Позивача про існування заборгованості. До того ж, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1172 від 29.06.1999 році, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса 09 червня 2020 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватися до договору нібито укладеного між позивачем та АТ «Альфа-Банк».
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.
Суд вважає, що в даному випадку при вчиненні виконавчого напису за №19907 від 09 червня 2020 року - приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника - позивача по справі, та порушив процедуру видачі виконавчого напису нотаріуса з огляду на наступне.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що він вчинений з метою стягнення заборгованості за кредитним договором №500822890, який був укладений 17.10.2019 року між Позивачем ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк»
Також вбачається, що Відповідач - АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Альфа-Банк».
Доказів правонаступництва права вимоги за кредитним договором №500822890 від 17.10.2019 року Відповідачем суду не представлено.
Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В силу частини 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з частиною 2 статті 518 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Доказів надсилання боржнику повідомлення про зміну Кредитора за кредитним договором №500822890 від 17.10.2019 року до матеріалів справи не надано.
Відповідач не спростував позовних вимог, а доказів, що виконавчий напис вчинено на підставі безспірних вимог під час судового розгляду не здобуту.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед Відповідачем є безспірним.
Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказані в оскаржуваному виконавчому написі розміру заборгованості позичальника безспірною, а виконавчий напис вчинений відповідно до чинного законодавства України.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.
Таким чином, виконавчий напис за №19907 від 09 червня 2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо звернення стягнення на грошові кошти у сумі 88744,95 гривень з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо судових витрат та витрат на правничу допомогу
Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 500,00 грн.
Судом встановлено, що 22 січня 2025 року між адвокатом Вовк Михайлом Вадимовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №22/01/2025-А (а.с. 17).
Також, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі правничої допомоги, відповідно до якого ОСОБА_1 погодили з адвокатом Вовк М.В. вартість надання правових (юридичних) послуг загальна сума яких 11500,00 грн. (а.с.18), розрахункову квитанцію серії АВ-ТБ №0250007 від 22.01.2025 року (а.с.18 зворотня сторона).
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги №22/01/2025-А від 22.01.2025 року, акт приймання-передачі правничої допомоги, відповідно до якого ОСОБА_1 погодила з адвокатом Вовк М.В. вартість надання правових (юридичних) послуг загальна сума яких 11500,00 грн., розрахункову квитанцію серії АВ-ТБ №0250007 від 22.01.2025 року.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу докази суду не надані.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов адвоката Вовка Михайла Вадимовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства "Сенс Банк",треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 19907, вчинений 09 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 88 094,95 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог на правничу допомогу у розмірі 11500,00 (одинадцять тисяч п'ятсот) гривень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Акціонерне товариство «Сенс-Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
- третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 11, прим. 25, офіс 57.
Суддя: О. В. Чайкіна