Справа № 210/2/25
Провадження № 2-о/210/1/25
іменем України
06 березня 2025 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сільченко В. Є.
при секретарі судового засідання Козіної В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого позовного провадження матеріали за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини,-
В провадженні суду перебуває ОСОБА_1 заінтересована особа: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
В обґрунтування позову зазначено, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявниці. За життя батько склав заповіт, відповідно до якого на випадок смерті зробив розпорядження: усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки,які належатимуть йому на день смерті заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, у батька за життя у власності перебувала квартира, яка складалась з двох кімнат, загальною площею 44.1.кв.м., жилою площею 27.0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З лютого 2022 року заявник разом зі своєю донькою почала проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , з 2023 року після пережитого ним інсульту постійно його доглядала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько заявника помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.
Звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом заявник отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що пропущений строк прийняття спадщини та не підтверджується документально факт спільного проживання з померлим.
На підставі вищевикладеного просить встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з лютого 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Ухвалою суду від 02.01.2025 року заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини прийнято до розгляду. Витребувано у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Тамари Василівни (м. Кривий Ріг, вул. Гетьманська, буд. 74, прим. 327) завірену належним чином копію спадкової справи №111/2024 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання ухвали суду приватним нотаріусом Т. Русавською 04.0.32025 року було надано копію спадкової справи.
До початку судового засідання заявник надала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі.
Представник заінтересованої особи територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Виконкому Металургійної районної у м. Кривому Розі ради до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника та прийняти рішення за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши письмові матеріали справи та вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються батьками ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).
03.07.1993 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 10).
03.07.2024 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу сері НОМЕР_3 (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.13). Згідно довідки про причину смерті №5/25 ОСОБА_2 помер в зв'язку з наявність хронічної серцево-судинної атеросклеротичної хвороби серця (а.с. 18).
13 лютого 2008 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки,які належатимуть йому на день смерті заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).
Згідно договору ААН № 596109 жила квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с.15).
Згідно акту від 28.12.2024 року, підписаного сусідами, за адресою АДРЕСА_1 починаючи з лютого 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали разом ОСОБА_7 разом зі своєю донькою ОСОБА_1 та онукою ОСОБА_8 (а.с.17).
Згідно роздруківок з сайту Нова-ком ОСОБА_1 сплачувала та сплачує комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-35)
Звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом заявник отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що пропущений строк прийняття спадщини та не підтверджується документально факт спільного проживання з померлим (а.с. 19).
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Русавською Т.В. було заведено спадкову справу №111/2024.
З копії спадкової справи №111/2024, щодо майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що громадянка ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (а.с. 56
ОСОБА_1 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с 72).
Проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Судом встановлено, що позивач з 2022 року та по день смерті ОСОБА_2 разом з останнім проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Наведені обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.
Згідно з положеннями ст.ст. 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.
Згідно з положеннями ст.ст. 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Згідно з п.п.4.10 п.4 розділу 2, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22, розділу 2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ста.2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 надала суду належні та допустимі докази на підтвердження свого постійного проживання разом з своєю матір'ю на час її смерті.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11.09.1997 та є обов'язковою.
Суд зазначає, що факт про встановлення якого просить позивач, має юридичне значення, а метою встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на дату відкриття спадщини, є право позивача на отримання спадщини, суд вважає, що факт постійного проживання зі спадкодавцем доведений.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з лютого 2022 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної
Суддя: В. Є. Сільченко