Справа № 210/4024/23
Провадження № 1-кп/210/175/25
іменем України
06 березня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючої -судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, відомості про яке внесено 11 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710000768,-
На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на нічний домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав захисника та просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт, скаржився на погане самопочуття та погіршення стану здоров'я.
Потерпілий ОСОБА_7 просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання та просив суд продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, доводи захисника та обвинуваченого, прийшов до наступних висновків.
Щодо можливості зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Відповідно до частини 1 статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання
За частиною 3 статті 201 КПК, до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, а за частиною 4 статті 201 КПК, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до положень статті 177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
При вирішенні питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. За вчинення вказаного кримінального правопорушення законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання останніх винуватими у інкримінованих злочинах, обвинувачені можуть переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинувачених не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Суд критично ставиться до покликань обвинуваченого, що у разі зміни запобіжного заходу останній не буде ухилятись від суду, оскільки не виключена як можливість втечі обвинуваченого, а так і його переховування, та перешкоджанню встановленню істини у справі. Так після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений не вживав заходів для працевлаштування, наявність джерел доходу останнього не встановлено.
ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжкого злочину в умовах воєннного стану, крім того після обопільного вживання спиртних напоїв разом з потерпілим. Так з 24 лютого 2022 року і до затримання не встановлено обставин, які б підтверджували покликання обвинуваченого стати на захист держави, у тому числі його намір укласти контракт чи бути мобілізованим, зокрема постановлення на військовий облік, проходження ВЛК, наявність військово-облікових документів, тощо.
Згідно зі статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Судом створено всі належні умови для швидкого та оперативного розгляду кримінального провадження.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст.194КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Наразі органом досудового розслідування виконано ухвалу суду про проведення слідчого експерименту, а прокурором готується клопотання про призначення судово-медичної експертизи щодо встановлення механізму утворення у потерпілого тілесних ушкоджень та події злочину.
Обвинувачений покликається на те, що був у стані алкогольного сп"яніння і не мав наміру забирати майно потерпілого, та добровільного його видав, коли до нього прибули працівники поліції. Також зазначав, що не бив потерпілого, що останній сам впав. У свою чергу потерпілий зазначив, що саме обвинувачений завдав потерпілому тілесні ушкодження, знерухомив та почав бити. При цьому, єдиний свідок подій - ОСОБА_8 , яка є близькою знайомою обвинуваченого, надавала суперечливі покази, та наразі переховується від суду, що позбавляє можливість у найкоротший термін з"ясувати істину у справі.
Також суд враховує, що обвинувачений є особою, яка раніше судима, відбував покарання за вчинення корисливих злочинів проти власності, у тому числі в умовах позбавлення волі. Не виключено, що маючи такий негативний досвід в житті, обвинувачений може вдаватись до маніпуляцій та затягування судового розгляду.
Судом завершується судове слідство, тому на думку суду перебування обвинуваченого на волі надасть йому можливість уникнути завершення розгляду справи та постановлення кінцевого рішення у справі.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, оскільки на теперішній час до суду не надано результатів огляду обвинуваченого щодо стану його здоров'я.
Враховуючи вище викладене, клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу слід залишити без розгляду.
Щодо доцільності продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів.
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений не має неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю на своєму утриманні, а також соціальне та матеріальне становище ОСОБА_5 який офіційно не працевлаштований та немає доходів, що останній може переховуватись як у межах території України, так і покинути її шляхом перетину державного кордону на території, що не контролюється державними органами через військову агресію РФ.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд окрім усього, що перераховано вище, враховує те, що в даному кримінальному провадженні та ОСОБА_5 неодноразово судимий саме за вчинення злочинів, аналогічних до тих, які йому інкримінуються, і знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства, за вчинення якого передбачене виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, які інкримінуються обвинуваченому, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченого, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.
Проте під час судового розгляду встановлені обставини, які наразі вимагають застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження в порядку статті 333 КПК України.
Свідок обвинувачення, яка перебуває в дружніх відносинах з обвинуваченим надала на слідчому експерименті показання, які суттєво відрізняються від показань потерпілого, та заявила, що її змусили надати такі покази з метою притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 свою причетність до інкримінованого злочину заперечує.
Потерпілий стверджує, що саме ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_9 причетні до злочину.
Суд зауважує, що покликання ОСОБА_5 , що останній гарантує, що не буде спілкуватись із свідком, не викликають довіри, враховуючи, що свідок ОСОБА_8 ухиляється від явки до суду, а так само й від проведення призначено слідчого експерименту та відтворення обстановки подій за участі обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_10 .
Перебування на домашньому арешті, як того вимагає обвинувачений, негативно вплине на судовий розгляд, оскільки будучи на свободі, ОСОБА_5 , знаючи основного свідка, з якою перебуває в дружніх відносинах, може вплинути на її показання.
Суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із характеру інкримінованого злочину, який вчинено із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого та попередніх судимостей.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця, а саме до 04 травня 2025 року.
Щодо альтернативного заходу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Відносно ОСОБА_5 в межах даного кримінального провадження визначено заставу, яка судом була зменшена до 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53680,00 (п"ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят).
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Суд, зважаючи на майновий стан обвинуваченого, визначив останньому мінімальний розмір застави.
Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3) строком до 60 (шістдесяти) днів, а саме до 04 травня 2025 року включно.
Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави у 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53680,00 (п"ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень залишити без змін.
Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
У разі внесення застави - звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно, про що повідомити Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (головуючий суддя - ОСОБА_1 ) та Криворізьку південну окружну прокуратуру (процесуальний керівник - прокурор ОСОБА_3 ).
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обовязки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту (м. Кривий Ріг), в якому він, проживає та перебуває, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_11 , потерпілим ОСОБА_4 ,
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду у нічний час (з 21год.00хв. по 05год.00 хв), за виключенням випадків необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги, необхідності відвідування лікарні, аптек, придбання продуктів харчування..
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов"язків - два місяці з моменту внесення застави.
Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)"- для відома та виконання, вручити захиснику, обвинуваченому, прокурору.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 07 березня 2025 року та проголошено 07 березня 2025 року о 12 год. 25 хв. в залі судового засідання № 7 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).
Суддя: ОСОБА_1