Справа № 173/3822/24
Провадження №2/173/436/2025
іменем України
07 березня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київо-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
19.12.2024 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київо-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що 19.11.2021 приватним виконавцем Сидорчук Л.В. відкрито виконавче провадження ВП № 67220630 на підставі виконавчого напису № 70650, вчиненого Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 11.06.2021.
Позивач вважає вчинення виконавчого напису № 70650 Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 11.06.2021 таким, що не відповідає вимогам діючого Закону України «Про нотаріат», оскільки між нею та ТОВ «Форвард Фінансів» жодного договору не укладалось. Вона не вчиняла жодних дій пов'язаних з його укладанням, підписів, накладання електронного цифрового підпису чи інших дій. Крім того, її жодним чином не повідомлено про укладення між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Форвард Фінансів» договору про відступлення права вимоги № 02-06/21 від 02.06.2021. Зазначає, що вона не має перед відповідачем ніяких фінансових зобов'язань, жодних письмових вимог про погашення заборгованості чи інших документів пов'язаних з даним питанням від відповідача не отримував.
Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження, призначено її розгляд по суті без виклику сторін з повідомлення про час і місце розгляду справи.
Ухвалою суду про забезпечення позову від 23.12.2024 заяву ОСОБА_1 задоволено, зупинено стягнення по виконавчому провадженні ВП № 672220630.
Представник відповідача ТОВ «Форвард Фінансів» скористався правом на надання відзиву на позов та направив на адресу суду свої заперечення. Зазначив, що здійснення виконавчого надпису нотаріусом врегульовано ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат». Зазначив, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною та не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого надпису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.199 року № 1172. Разом з цим, законодавством не визначений виключений перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Відповідач надав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що відповідачем не подано належних та допустимих документів, які б підтвердили оплату правничої допомоги.
Заяв про розгляд справи за участю сторін не надходило.
Розглянувши матеріали провадження, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За приписами ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 11.06.2021 Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 70650 щодо звернення стягнення з громадянина України ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № _Ск-1419-025408/8-2008 (а.с. 10).
08.09.2021 представник стягувача ТОВ «Форвард Фінансів» звернувся до приватного виконавця з заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 11.06.2021 про стягнення з боржника ОСОБА_2 коштів у розмірі 10270 грн. 62 коп. (а.с.14).
Постановою від 19.11.2021 приватним виконавцем Сидорчук Л.В відкрито виконавче провадження ВП № 67220630 на підставі виконавчого напису № 70650 виданого 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. (а.с. 12).
Згідно з інформацією з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 12.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», код 44328497 перебуває на стадії банкрутства (а.с. 14-15).
Як вбачається з листа Міністерства Юстиції України від 26.09.2022 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 07.11.2005 за № 6014 на ім'я ОСОБА_3 анульовано (а.с. 15-16).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідчені права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
У постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц Верховний суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувача на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу.
Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).
В свою чергу в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд має перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: 1) чи існувала заборгованість узагалі; 2) чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; 3) та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 27.03.2019 року № 137/1666/16-ц та в постанові Верховного суду від 20.05.2021 року № 756/8279/18-ц.
Крім того, розрахунок боргу, здійснений Відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками фінансової компанії, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача
Таким чином вбачається, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Крім того, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Даний Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, не передбачено можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку було додано розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», який дозволяв вчиняти виконавчі написи на оригіналах кредитних договорів, які не були нотаріально посвідчені. Але постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1111.2017 у справі № 826/20084/14, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 в цій частині.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В порушення вказаних положень матеріального права виконавчий напис, що оскаржується, було вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався.
Верховний Суд у своїй Постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Доводи позивача щодо не направлення позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору належними доказами та вчинення виконавчого напису не на оригіналі договору та до нього не підшитому - залишилися поза увагою відповідача, який не надав жодних доказів на їх спростування.
Твердження позивача в частині не надання нотаріусу жодних первинних документів, які б свідчили про факт отримання позики, її розмір, тощо та безспірність заборгованості - не спростовані, копії відповідних документів суду не надані, а тому суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач поніс або очікував понести у зв'язку з розглядом справи 8 000 грн. на правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджену та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві зазначено, що витрати позивача на правову допомогу орієнтовно становлять 8000,00 гривень, проте відсутні складові цих витрат. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи не долучено документального підтвердження укладеного договору на надання правничих послуг, оплати таких робіт (послуг), а відтак суд дійшов до переконання, що ані обсяг, ані розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, не доведено.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 1 816.80 грн., з яких 1211.20 грн. судовий збір за подання позовної заяви, та 605.60 грн., за подання заяви про забезпечення позову, поданої до подачі позову до суду, оскільки судом ухвалене рішення про задоволення позовних вимог за позовом та за заявою про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 11,13, 76-82, 141, 142, 259, 263-265, ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», третя особа, без самостійних вимог Приватний нотаріус Київо-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 70650 від 11.06.2021 вчинений приватним нотаріусом Київо-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» заборгованості у розмірі 10270 грн. 62 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», ЄДРПОУ: 44328497, місцезнаходження: м. Київ, б. Чоеколівський, буд. 19 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 80 копійок).
У решті вимог позовної заяви відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення складено 07.03.2025.
Суддя: