Справа № 161/23438/24
Провадження № 2/161/507/25
10 березня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
19.12.2024 адвокат Самчук А.М. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обгрунтований тим, що 13.10.2024, в м. Луцьку по вул. Олени Пчілки, 25, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Volkswagen Bora, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинила дорожньо-транспортну пригоду за участю іншого транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дтп транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Водії транспортних засобів склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з вини відповідачки.
На момент вчинення дтп цивільно-правова відповідальність відповідачки, як володільця транспортного засобу, була застрахована. В зв'язку із оформленням документів про дтп без участі працівників поліції максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати 80 000 грн.
З огляду на принцип повного відшкодування завданої шкоди, відповідачка повинна відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди, яка згідно висновку експерта становить 101 955,15 грн., та максимальним розміром страхової виплати, яка становить 80 000 грн., в розмірі 21 955,15 грн.
Позивачка просила суд стягнути з відповідачки на свою користь 21 955,15 грн. шкоди, завданої внаслідок дтп, та покласти на неї судові витрати.
08.02.2025 представник позивачки, адвокат Самчук А.М., через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, який в основному повторив аргументи позовної заяви.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача та третьої особи
27.01.2025 представник відповідачки, адвокат Терещук Ю.О., подав відзив на позовну заяву, в якому визнав фактичні обставини щодо дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, зазначив, що заявлена до стягнення грошова сума є необгрунтованою, оскільки потерпіла та страховик винної особи узгодили розмір страхового відшкодування в розмірі 73 800 грн., яке було виплачене позивачці, і остання не наполягала на проведенні оцінки пошкодженого транспортного засобу.
Представник відповідачки просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідачка в судовому засіданні також зазначила, що позивачка, погодившись на складення європротоколу, тим самим, погодилася на знижений ліміт відповідальності страховика відповідачки, який становить 80 000 грн. У випадку ж оформлення дтп працівниками поліції - такий ліміт відповідальності згідно даних полісу становив би 160 000 грн. А це порушує майновий інтерес відповідачки і ризик цього повинна нести саме позивачка.
13.02.2025 представник третьої особи Черняковський А.В. подав пояснення, в якому зазначив, що ТзДВ «СК «Гардіан» (страховик) та ОСОБА_1 (потерпіла) досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягали на проведенні оцінки (експертизи) пошкодженого транспортного засобу, коефіцієнт фізичного зносу якого становив 0,7. Узгоджене страхове відшкодування в розмірі 73 800 грн. було виплачено потерпілій 04.12.2024.
Ш.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
29.01.2025 представник відповідачки, адвокат Терещук Ю.О., через систему «Електронний суд» подав клопотання про залучення ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, яке протокольною ухвалою суду від 03.02.2025 було задоволено.
18.02.2025 представник відповідачки, адвокат Терещук Ю.О., подав додаткові пояснення.
25.02.2025 представник позивачки, адвокат Самчук А.М., через систему «Електронний суд» подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи (на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу).
28.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 10.03.2025.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 10.03.2025 всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
10.03.2025 суд ухвалив рішення по суті спору.
ІV.Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а.с. 10).
13.10.2024, в м. Луцьку по вул. Олени Пчілки, 25, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Bora, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - т/з Volkswagen Bora), під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі по тексту - т/з Volkswagen Passat), під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок зіткнення т/з Volkswagen Bora та т/з Volkswagen Passat отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Водії т/з ОСОБА_3 та т/з Volkswagen Passat досягли згоди щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди та склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка, так званий «європротокол» (а.с. 6).
Винним у вчиненні дтп є водій т/з Volkswagen Bora ОСОБА_2 .
На час вчинення дтп цивільно-правова відповідальність власника (володільця) транспортного засобу т/з Volkswagen Bora була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-22069845 у ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» (поліс №ЕР-22069845, а.с. 66).
Згідно даних полісу №ЕР-22069845 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн., франшиза - 0 грн.
ТзДВ «СК «Гардіан» (страховик) та ОСОБА_1 (потерпіла) досягли згоди про розмір (73 800 грн.) та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягали на проведенні оцінки (експертизи) т/з Volkswagen Passat, як пошкодженого майна (акт про вергулювання страхового випадку від 27.11.2024, а.с. 72).
ТзДВ «СК «Гардіан» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 73 800 грн. (платіжна інструкція №223930 від 04.12.2024, а.с. 73).
Згідно даних висновку судового експерта №16 від 22.10.2024 (а.с. 6 зворот - 15):
1.Вартість відновлювального ремонту т/з Volkswagen Passat становить 249 058,34 грн. та складається з таких сум:
- 17 600 грн. (без ПДВ) - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
- 21 310,93 грн. (з ПДВ) - вартість необхідних для ремонту матеріалів;
- 210 147,41 грн. (з ПДВ) - вартість нових складників (запасних частин).
2.Вартість відновлювального ремонту т/з Volkswagen Passat (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) становить 101 955,15 грн. та визначена за спеціальною формулою з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (запасних частин) з ПДВ.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який діяв на момент вчинення дтп, далі - Закон).
Згідно з статтею 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 28 Закону шкодою, заподіяною в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, в тому числі, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Відповідно до п. 4 постанови «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30.05.2022 №108 (була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Правління Національного банку України затвердило за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дтп, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страховиком, у якого застрахована її відповідальність, оскільки вона переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).
Насамперед, суд констатує, що аналіз змісту позовної заяви (зокрема, але не виключно, твердження: «при цьому слід керуватися принципом повного відшкодування завданої шкоди потерпілій стороні») свідчить про те, що, позивачка прагне домогтися відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка перевищує ліміт відповідальності страховика відповідачки. Однак, при цьому позивачка в своїх арифметичних розрахунках помилково використовує дані про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу (обгрунтування цьому буде приведене нижче). Відтак, суд, уникаючи формального підходу, вирішуватиме позовні вимоги, виходячи із гарантування особі права на відшкодування реальних збитків, тобто вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту його фізичного зносу.
Відповідачка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої була заподіяна шкода майну потерпілого (шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу). Цивільно-правова відповідальність відповідачки, як винної особи і як володільця транспортного засобу, була застрахована. Ліміт відповідальності страховика відповідачки (з урахуванням факту оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України) становить 80 000 грн. Страховик виплатив позивачці, як потерпілій особі, погоджену з нею суму страхового відшкодування в розмірі 73 800 грн.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Оскільки розмір завданої шкоди перевищує суму страхового відшкодування (в нашому випадку - ліміт відповідальності страховика), то обов'язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності страховика покладається на відповідачку, як винну особу.
Визначаючи розмір фактичної шкоди суд виходить з такого.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Системний аналіз статей 22, 1192, 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, тобто фактичною шкодою в розумінні ст. 1194 ЦК України, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Згідно висновку судового експерта №16 від 22.10.2024 (а.с. 6 зворот - 15) вартість відновлювального ремонту т/з Volkswagen Passat становить 249 058,34 грн., однак, окремі складові цієї суми виключають ПДВ.
З приписів п. 36.2 ст. 36 Закону вбачається висновок про те, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №565/1210/19 та у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.
Позивачка не надала доказів понесення фактичних витрат на ремонт автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди (в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження цих обставин). Відтак, суд вважає, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу підлягає зменшенню на суму врахованого ПДВ (20%).
За розрахунком суду, вартість відновлювального ремонту т/з Volkswagen Passat становить 210 481,95 грн. (17 600 грн. + 21 310,93 грн. / 1,2 + 210 147,41 грн. / 1,2). Така вартість ремонту т/з Volkswagen Passat і є фактичним розміром шкоди.
Відповідно, позивачка вправі вимагати відшкодування різниці в розмірі 130 481,95 грн. між фактичним розміром шкоди (210 481,95 грн.)та лімітом відповідальності страховика (80 000 грн.).
Позивачка заявила до стягнення лише частину цієї різниці в розмірі 21 955,15 грн., що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 13 ЦПК України).
Суд не погоджується з аргументом сторони відповідача про те, що межа відшкодування шкоди, завданої внаслідок дтп, за умови складання європротоколу обмежується 80 000 грн. Водії забезпечених транспортних засобів, спільно складаючи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, безумовно погоджуються на те, що потерпіла особа отримує право на відшкодування шкоди від страхової компанії в межах максимального розміру страхової виплати, який становить 80 000 грн., а винна особа, в свою чергу, погоджуючись на таке повідомлення, визнає вину, однак звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП, та має усвідомлювати, що ризик відшкодування шкоди, яка перевищує максимальний розмір страхової виплати від страхової комапанії (в даному випадку - 80 000 грн), буде покладений на неї.
Суд також не приймає аргумент сторони відповідача про те, що позивачка погодилася із страховим відшкодуванням в розмірі 73 800 грн., як такий, що не спростовує висновків суду. Потерпіла особа і страховик винної особи вправі самостійно узгодити розмір страхового відшкодування. При цьому, таке відшкодування не може перевищувати максимального розміру страхової виплати (ліміту відповідальності), який становить 80 000 грн. А тому, майнові інтереси відповідачки не є порушеними, оскільки в межах такого ліміту відповідальності вимог до неї позивачка не пред'являла.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 969 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивачка заявила до стягнення 10 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала договір про надання правничої допомоги від 06.12.2024, додаток до договору від 18.12.2024, акт виконаних робіт від 24.02.2025, додаток №1 до акта виконаних робіт від 24.02.2025 (а.с. 87 - 91).
Такі витрати складаються з сум: 1 250 грн. - надання попередньої консультації (0,5 години), 3 750 грн. - підготовка позовної заяви з додатками (1,5 години), 2 500 грн. - підготовка відповіді на відзив (1 година) та 2 500 грн. - участь у судових засіданнях (4 години).
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки, адвокат Терещук Ю.О., зазначив, що розмір витрат є необгрунтованим, у зв'язку з чим в задоволенні таких витрат слід відмовити або їх зменшити. При цьому, представник відповідачки не вказав в чому полягає необгрунтованість таких витрат, як і не зазначив суму, до якої слід зменшити їх розмір.
Вивчивши заяву позивачки про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, яка є нескладною, в тому числі ціну позову, час, витрачений адвокатом на надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що зазначені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим, а час, витрачений на їх надання, не є значним.
В зв'язку з таким суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.
Щодо витрат на оплату послуг експерта
Позивач заявив до стягнення 4 540 грн. витрат на оплату послуг експерта, на підтвердження яких надав договір про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 14.10.2024, рахунок №ГВ/2422 від 14.10.2024, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №27 від 15.10.2024 (а.с. 16-17).
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на оплату послуг експерта, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК Україн до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідачка клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг експерта не заявляла.
Обставин неспівмірності витрат на оплату послуг експерта, їх невідповідності критеріям розумності та необхідності судом не встановлено.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати на оплату послуг експерта в розмірі 4 540 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 21 955,15 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень, 15 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 969 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг експерта в розмірі 4 540 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; код в ЄДРПОУ 35417298.
Дата складення повного рішення суду - 10.03.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін