Справа № 161/4463/22
Провадження № 8/161/2/25
03 березня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року за нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011», про усунення перешкод у користування спільним майном, шляхом демонтажу добудови до житлового приміщення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року за нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Явір 2011», про усунення перешкод у користування спільним майном, шляхом демонтажу добудови до житлового приміщення.
Свої вимоги, враховуючи додаткові пояснення, обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 рокув задоволенні його позовних вимог, відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили.
Вказує, що визначальною підставою для відмови в задоволенні позову, була наявність рішення співвласників 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку ОСББ «Явір 2011» від 22.06.2022 року про передачу в користування додаткових приміщень відповідачам.
Водночас, зазначає, що вказане рішення (протокол) співвласників 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку ОСББ «Явір 2011» від 22.06.2022 року було предметом спору, розглядалося у господарській справі та колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у мотивувальній частині постанови від 11 грудня 2024 року, звернула увагу на те, що мешканці окремого поверху на мають статусу органу управління ОСББ, їх рішення не є офіційними рішеннями ОСББ та не є юридично обов'язковим для всіх членів ОСББ чи навіть для них самих, якщо воно не затверджено загальними зборами, а тому таке рішення не може порушувати прав та охороню вальних законом інтересів позивача.
Вважає, що оскільки, встановленні Північно-західним апеляційним господарським судом обставини, а саме те, що прийняте загальними зборами 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку не є рішенням ОСББ, а також не є рішенням, з якого б виникало право на здійснення добудови, перепланування, чи користування майном, а є рішенням виключно декларативного характеру, що втілює волю лише частини з усього кола співвласників спільного майна та не враховує інтереси усіх співвласників, зокрема і позивача, на його думку, має істотне значення для розгляду справи про усунення перешкод в користуванні спільним майном та безумовно є нововиявленою обставиною в силу положень ст. 423 ЦПК України.
З врахуванням наведеного, просить суд, скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року у справі 161/4463/22 за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Явір 2011», про усунення перешкод у користування спільним майном, шляхом демонтажу добудови до житлового приміщення, ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю, здійснити розподіл судових витрат.
У запереченнях представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , вважає вимоги заяви позивача безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що термін позивача «визначальна підстава» є суб'єктивною, оскільки, підстав для відмови в позові було декілька, які чітко описані в судовому рішенні, що набрало законної сили.
Зазначає, що ОСОБА_1 також відмовлено в задоволенні позову до ОСББ «Явір 2011» про визнання недійсним рішення зборів співвласників ОСББ «Явір 2011» 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22.06.2022 року, а тому, зазначене рішення співвласників є чинним. Крім того, підтримуючи рішення Господарського суду Волинської області, Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 11.12.2024 року, зазначив, що оскарження рішення частини співвласників позивачем не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки його скасування не матиме наслідком забезпечення позивачеві доступу до користування спільним майном. У разі, коли існує між співвласниками спір з приводу порядку користування та володіння спільним майном, суд має вирішити такий спір щодо суті, визначивши певний порядок користування спільним майном для його співвласників, які в позасудовому порядку не досягли згоди з приводу користування ним. Разом з тим, спір про усунення перешкод у користуванні майном, розглянутий в рамках справи в цивільному процесі, а тому вважає, що жодних нововиявлених обставин, встановлених рішенням у господарському процесі для даної справи не містить.
Ухвалою суду від 21 січня 2025 року відкрито провадження у даній справі.
Представник позивача в дане судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні, надав пояснення, аналогічні до викладених у заяві та додатковий поясненнях. Просив суд заяву задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі. В попередньому судовому засіданні надав пояснення відображені у запереченнях на заяву позивача. Просив відмовити в її задоволенні.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися судом про день, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився хоча повідомлявся судом про день, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає до задоволення.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що звертаючись у 2022 році до суду позивач ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що є власником житлового приміщення №119 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на третьому поверсі даного гуртожитку. Також, на третьому поверсі будинку знаходиться житлове приміщення №113, загальною площею 50,8 кв.м, що розташоване в кінці спільного коридору, напроти місць загального користування (санвузла, душової) та належить відповідачам на праві власності та які до цього приміщення здійснили добудову шляхом зайняття частини загального коридору площею 8 кв.м., що позбавляє його можливості вільно переміщуватись в коридорі. Просив суд, усунути перешкоди в користуванні спільним майном, - коридором третього поверху шляхом зобов'язання відповідачів демонтувати добудову до жилого приміщення №113 за адресою: АДРЕСА_1 , влаштованому на коридорі третього поверху.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2024 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 05.09.2024 року та постановою Верховного Суду від 20.11.2024 року, позивачу відмовлено в задоволенні його позовних вимог (а.с. 220-222 том 1, а.с. 93-96, 147-153 том 2).
Зокрема, відмова в позові ґрунтувалася на таких підставах: 1) рішенням (протокол) співвласників 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку ОСББ «Явір 2011» від 22.06.2022 року, співвласники спільно прийняли рішення про надання спірних добудов відповідачам, що відповідає положенням Статуту ОСББ «Явір 2011» та Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», отже, відповідачі використовують їх на законних підставах. Окрім цього, зазначеним рішенням ОСББ, позивачу також була надана у користування добудова у загальному коридорі; 2) висновком експерта від 12.01.2024 року №3/2024 судової будівельно-технічної експертизи, та висновки у ньому наведенні, не містять конкретних посилань на норми нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, пункти ДБН, які були порушені при здійсненні добудови, а лише підтверджують наявність такої добудови до жилого приміщення №113 та його площу; 3) в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували доводи позивача з приводу того, що відповідачі перешкоджають іншим співвласникам будинку у вільному доступі до місць загального користування; 4) ОСОБА_1 не доведено порушення його прав та законних інтересів, як власника жилого приміщення №119 на третьому поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 діями відповідачів, а саме того, що добудова на третьому поверсі цього гуртожитку, яка знаходиться з протилежної сторони по загальному коридорі з житловим приміщенням позивача, має будь-який фізичний контакт з цим приміщенням, впливає на його санітарний, протипожежний та технічний стан, перешкоджає вільному доступу до житлового приміщення позивача, тощо.
Разом з тим, рішення (протокол) співвласників 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку ОСББ «Явір 2011» від 22.06.2022 року було предметом розгляду в Господарському суду Волинської області за позовом ОСОБА_1 доОСББ «Явір 2011» про визнання недійсним рішення зборів співвласників ОСББ «Явір 2011» 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22.06.2022 року.
Рішенням І інстанції, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що оскарження рішення частини співвласників позивачем не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки його скасування не матиме наслідком забезпечення позивачеві доступу до користування спільним майном (а.с. 171-180 том 2).
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Отже, за змістом наведених норм процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.02.2020 року у справі № 815/6834/15.
Разом з тим, рішенням ЄСПЛ у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), встановлено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).
Як на нововиявлені обставини заявник посилався на те, що після прийняття судом рішення були встановлені обставини, які на його думку є істотними. Такими обставинами, вважав постанову Північно-західного господарського суду від 11.12.2024 року, у справі за його позовом до ОСББ «Явір 2011» про визнання недійсним рішення зборів співвласників ОСББ «Явір 2011» 3-го поверху 2-го під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22.06.2022 року, в мотивувальній частині якої, суд зазначив, що мешканці окремого поверху на мають статусу органу управління ОСББ, їх рішення не є офіційними рішеннями ОСББ та не є юридично обов'язковим для всіх членів ОСББ чи навіть для них самих, якщо воно не затверджено загальними зборами, а тому таке рішення не може порушувати прав та охоронювальних законом інтересів позивача.
Разом з тим, у вищезазначеній постанові суд, дійшов висновку, що оскарження рішення частини співвласників позивачем не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки його скасування не матиме наслідком забезпечення позивачеві доступу до користування спільним майном. У разі, коли існує між співвласниками спір з приводу порядку користування та володіння спільним майном, суд має вирішити такий спір щодо суті, визначивши певний порядок користування спільним майном для його співвласників, які в позасудовому порядку не досягли згоди з приводу користування ним (а.с. 171-180 том 2).
Однак, обставини, на які звернув увагу Північно-західний господарський суд у постанові від 11.12.2024 року, вже були предметом розгляду справи, яку просить переглянути позивач, і прийняте судове рішення в даній справі набрало законної сили.
Окрім того, оцінка господарським судом правової природи рішення зборів співвласників ОСББ «Явір 2011» від 22.06.2022 року, у даному випадку, не являється новим доказом у справі, про який не було відомо позивачу. Також, рішення суду, у даній справі, не ґрунтується на оцінці правової природи зазначеного рішення ОСББ «Явір 2011».
Відтак, надавши оцінку обставинам, зазначеним у заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд вважає, що доводи позивача зводяться до незгоди з результатом розгляду його позовної заяви, а обставини, на які він посилається, були предметом дослідження судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують та відповідно не є нововиявленими обставинами в розумінні положень ст. 423 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача, слід відмовити.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомоги.
Згідно п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.
Частиною 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, з позивача слід частково стягнути на користь відповідача ОСОБА_3 понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 28.01.2025 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Мохнюком М.В. відповідно до умов якого останній зобов'язується надати послуги замовнику за винагороду.
Відповідно до п. 3 договору про надання правничої допомоги, вартість наданої правової допомоги по справі №161/4463/22 становить 6000 грн. (а.с. 192 том 2).
Згідно з актом приймання передачі послуг професійної правничої допомоги від 17.02.2025 року та детальному опису робіт, виконаних адвокатом, відповідачу ОСОБА_3 були надані наступні послуги: вивчення та аналіз документів, законодавства у спірних правовідносинах, наявну судову практику, зокрема аналіз заяви про перегляд рішення з додатками; погодження правової позиції з клієнтом; підготовка проекту заперечення; представництво інтересів клієнта в судовому засіданні (а.с. 194 том 2).
Щодо вартості наданих послуг адвокатом в розмірі 6000 грн. слід зазначити наступне.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (висновки Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
На думку суду, з позивача в користь відповідача ОСОБА_3 слід стягнути суму в розмірі 3000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.При цьому, суд враховує принцип співмірності витрат на правничу допомогу адвокатата визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України обставини, а саме, складність справи, характер та кількість підготовлених та поданих адвокатом Мохнюком М.В. документів, значення справи для сторони та публічний інтерес до справи, а також враховує те, що позивачем заперечувалися витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Керуючись ст. 10-13, 259, 260, 261, 263, 268, 353, 354, 423, 429 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року за нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011», про усунення перешкод у користування спільним майном, шляхом демонтажу добудови до житлового приміщеннята залишити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , жиле приміщення №119.
Відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , жиле приміщення №113.
Відповідач - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , жиле приміщення №113.
Відповідач - ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , жиле приміщення №113.
Відповідач - ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , жиле приміщення №113.
Третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011», код ЄДРПОУ - 37537480, адреса місцезнаходження: 43020, м. Луцьк, вул. Ніла Хасевича, 8.
Повна ухвала суду складена 10 березня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк