Справа № 159/288/25
Провадження № 2/159/560/25
(заочне)
10 березня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюх Р.Я.,
з участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
представника позивача - не з'явилась,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, в якому просила сягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дочки у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що вже тривалий вона з дочкою не проживає разом з відповідачем та не веде сімейного життя з ним, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивачка зазначає що відповідач з 2021 року перебуває закордоном, з червня 2024 року перестав допомагати в утриманні дитини.
На підтвердження своїх вимог посилається на положення статей 15, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ст. 51 Конституції України.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
16.01.2025 суд ухвалою залишив позовну заяву без руху надавши позивачу строк для усунення недоліків. 23.01.2025 позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви. 24.01.2025 суд ухвалою відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання на 27.02.2025.
У судове засідання 27.02.2025 позивач та його представник не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, про причини неявки у судове засідання не повідомили.
07.02.2025 до суду повернулося поштове відправлення № 0610226826567, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 27.02.2025, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У ч. 3 ст. 223 ЦПК України зазначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
07.08.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) укладено шлюб, про шо свідчить копія свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 26.05.2021.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та відповідача у шлюбі народилась дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 26.05.2021.
Копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 05.09.2018 підтверджується реєстрація місця проживання позивачки у АДРЕСА_1 з 27.09.2011.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про розмір отримуваного відповідачем доходу.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо стягнення аліментів на дитину.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Під час визначення розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статті 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Встановлюючи мінімальний розмір аліментів держава визначає лише орієнтир щодо гарантованих мінімальних меж.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, аліменти є важливим механізмом, який гарантує виконання батьками свого обов'язку забезпечувати дитину всім необхідним для її добробуту: соціальними благами, якісним харчуванням, житлом, розвагами, захистом та піклуванням. Правовий зв'язок між батьками та дитиною базується на її походженні й не залежить від наявності чи відсутності шлюбу між батьками. Тому обов'язок утримувати дитину зберігається незалежно від сімейного стану батьків, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб розірваний.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти призначаються від дня пред'явлення позову.
Отже, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину належить задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Суд роз'яснює, що сторони не позбавлені можливості, у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280 ЦПК України, статтями 7,18, 181,182, 183, 192 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Представник позивача - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складене 10.03.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ