Справа № 159/1259/25
Провадження № 1-в/159/105/25
про повернення заяви
07 березня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді Чалого А.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є його власністю у зв'язку з закінченням строків давності виконання вироку,
ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з заявою в якій просить суд звільнити його від відбування додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 частини його майна на користь держави, призначеного вироком Житомирського обласного суду від 28.07.1999 по справі № 1-13/99 у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку; визнати дублікат виконавчого листа № 1-13/99 від 28.10.2005 виданий судовою палатою в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області таким, що не підлягає до виконанню; арешт, який накладений постановою слідчого прокуратури слідчої групи Житомирської області від 20.01.1998 на майно ОСОБА_1 , а саме автомобілі марки: "Ауді-8", номерний знак НОМЕР_1 , 1987 року випуску, "ВАЗ 2107", 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , "ВАЗ 21013", 1985 року випуску, державний номерний знак. НОМЕР_3 , "Опель-Кадет М 0906" - скасувати; арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.03.2021 ВП № 40487241: реєстраційний номер обтяження №41586468 та № 28778807, а саме з земельної ділянки кадастровий номер 0722182600:01:001:0882 площею 0.11 га, яка знаходиться в с. Воля Ковельська по вул. Центральна Ковельського району Волинської області та автомобіля марки "Volkswagen Caddy", реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2004 року випуску, скасувати.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.
Частина 1 статті 539 КПК України передбачає, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Вироком Житомирського обласного суду від 28.07.1999 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 148, ч. 2 ст. 80 КК України та призначено покарання у виді одного року одинадцять місяців семи днів позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю терміном на два роки та конфіскацією 1/2 частини майна.
В заяві ОСОБА_1 просить суд звільнити його від відбування додаткового покарання у виді конфіскації 1/2 частини майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Правила звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, встановлені правилами ст. 80 КК У країни, стосуються як основного, так і додаткового покарання.
Тобто, звільнення ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання має здійснювати суд в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває (відбував)покарання.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист по виконанню вироку в частини конфіскації 1/2 майна засудженого ОСОБА_1 перебував на виконанні Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ, що не відноситься до територіальної підсудності Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Відповідно до частини шостої статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, тобто можливим є застосування аналогії у кримінальному провадженні. На переконання суду така аналогія закону допускається для застосування судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Відсутність у статтях 537, 539 КПК України механізму для повернення клопотання поданого учасником кримінального провадження із порушенням територіальної юрисдикції, є правовою прогалиною. Усунення цієї прогалини можливе шляхом застосування аналогії норм кримінального процесуального закону, які регламентують порядок повернення слідчим суддею скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, тобто за аналогією до пункту 2 частини 2 статті 304 КПК України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є його власністю у зв'язку з закінченням строків давності виконання вироку не підсудна Ковельському міськрайонному суду Волинської області та підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є його власністю у зв'язку з закінченням строків давності виконання вироку - повернути.
Роз'яснити заявнику, що заява про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є його власністю у зв'язку з закінченням строків давності виконання вироку, підлягає вирішенню місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
СуддяА. В. Чалий