10 березня 2025 р. Справа № 480/9005/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просила:
1) визнати рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 26.09.2024 року за №о/р184250007647, про відмову позивачу в призначенні (проведенні перерахунку) пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку - неправомірним та скасувати його,
2) зобов'язати ГУ ПФУ в м.Києві перевести позивача на пенсію за віком (призначити пенсію) на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу звернення позивача із заявою про перехід на даний вид пенсії, тобто з 17.09.2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії з урахуванням розміру сплаченої за цей період пенсії за інвалідністю.
Вимоги вмотивовані тим, що зважаючи на правове врегулювання спірних правовідносин, яке визначено рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при досягненні віку 48 років 04 місяці (55 років - 06 років 08 місяців). На час розгляду відповідачем-1 заяви про призначення пенсії позивач мала вік 50 років 7 місяців, що є достатнім для призначення такого виду пенсії і позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.
Ухвалою суду від 18.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ГУ ПФУ в м.Києві подало відзив, в якому просило відмовити у позові з огляду на те, що позивач звернулася із заявою щодо переходу на пенсію із зниженням віку по списку №1 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуті довідки від 29.04.2024№ 198, та від 29.04.2024№ 197, від 29.04.2024 №196, від 29.04.2024 № 195 які видані Державним підприємством Шосткинським заводом “Зірка».
За попереднім розрахунком пільговий стаж ОСОБА_1 складає 5 років 6 місяців 3 дні. що не дає права па призначення пенсії відповідно до абз.1 п. 1. ч.2 ст. 114 Закону №1058.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено щодо переходу па пенсію із зниженням віку по списку №1 відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 26.11.2024 до участі у розгляді справи в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області), якому встановлено строк для подання відзиву та витребувано у нього додаткові докази у справі.
ГУ ПФУ в Сумській області подало витребувані документи та пояснення, в яких представник вказав, що позивачем до заяви від 17.09.2024 про перехід були долучені довідки від 29.04.2024 №№ 195-198, видані ДП “Шосткинський завод “Зірка», за даними яких пільговий стаж за Списком №1 ОСОБА_1 склав 05 років 06 місяців 03 дні. Відповідно право на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 п. 2 ст.114 ЗУ 1058-IV відсутнє. Тому, ГУ ПФУ в місті Києві прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії від 26.09.2023 № 184250007647.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.02.2022 є отримувачем пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) (а.с.60).
17.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського об'єднаного УПФУ із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 (а.с.51), до якої серед іншого, додала довідки про 17.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського об'єднаного УПФУ із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 (а.с.51), до якої серед іншого, додала довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.04.2024 №№195, 196, 197, 198 (а.с.54зворот-56). підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.04.2024 №№195, 196, 197, 198 (а.с.54зворот-56).
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в м.Києві, рішенням якого від 26.09.2024 №о/р184250007647 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком за Списком №1 із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону № 1058- IV.
Вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуті довідки від 29.04.2024№ 198, та від 29.04.2024№ 197, від 29.04.2024 №196, від 29.04.2024 №195 які видані Державним підприємством Шосткинським заводом “Зірка».
За попереднім розрахунком пільговий стаж ОСОБА_1 складає 5 років 6 місяців 3 дні. що не дає права па призначення пенсії відповідно до абз.1 п. 1. ч.2 ст. 114 Закону №1058.
Враховуючи зазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено щодо переходу па пенсію із зниженням віку по списку №1 відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.9).
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України “Про пенсійне забезпечення», у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. “а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам."
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 49 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, а також застосування відповідної норми щодо вікового цензу під час призначення пенсії із зменшенням віку (ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення" (55років - для жінок), а не ст.26 Закону №1058-IV (60років) .
При цьому, як встановлено судом, ГУ ПФУ в м.Києві, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 рішеннями від 26.09.2024, вказує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії саме відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Водночас, приписи частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на підставі яких відмовлено позивачу у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України “Про пенсійне забезпечення» (пункт “а» частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав (п.4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем-1, у цьому випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, зокрема, Закону України “Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, тобто у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, саме на підставі якого позивач просила призначити їй пенсію.
При цьому, щодо наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, суд вважає необхідним відмітити наступне.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку (частина 2 статті 78 КАС України).
ГУ ПФУ в м.Києві у рішенні від 26.09.2024 визнало, що пільговий стаж позивача за Списком №1 складає 05 років 06 місяців 03 днів (а.с.9).
Відмови від визнання таких обставин у відзиві представником ГУ ПФУ в м.Києві не вказано, відтак, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем-1 та такою, що не підлягає доказуванню.
При цьому, як вже зазначалось вище згідно ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років), на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Таким чином, враховуючи, що позивач має більше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого Списком №1 (має повних 5 років з необхідних 07 років 06 місяців), ОСОБА_1 має бути зменшено пенсійний вік виходу на пенсію на 06 років 08 місяців (на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи, зокрема, 05 років наявного пільгового стажу * 1 рік 4 місяці роботи = 06 років 08 місяців для зменшення).
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення 17.09.2024 до територіального органу ПФУ досягла 50 років 07 місяців, в той час як вік, з якого позивач має право на призначення пенсії з урахуванням п."а" ст.13 та ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду) складає 48 років 04 місяці (55 років - 06 років 08 місяців).
За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у позивача достатньо страхового стажу та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, позивач досягла необхідного віку для призначення пенсії (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та з урахуванням абз.4 п.1 ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (щодо зменшення пенсійного віку), подані позивачем документи у повному обсязі станом на момент прийняття рішення від 26.09.2024 надавали змогу відповідачу-1 встановити цей факт та призначити пенсію за віком на пільгових умовах і з з н и ж е н н я м пенсійного віку, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, а отже, рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 26.09.2024 №о/р184250007647 (а.с.9) не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними, у зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати таке рішення протиправним та скасувати його, та зобов'язати ГУ ПФУ в м.Києві призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 17.09.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015.
При цьому, задовольняючи вимоги шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зауважує, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, враховуючи дотримання усіх необхідних умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу таку пенсiю за вiком на пiльгових умовах.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Щодо територіального органу ПФУ, якого належить зобов'язати відновити порушене право позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1,
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У цій справі заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуло ГУ ПФУ м.Києві, яке за наслідками її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 26.09.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Отже, оскільки право позивача порушило саме ГУ ПФУ м.Києві, саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності належить зобов'язати відновити порушене право позивача.
Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 і з з н и ж е н н я м пенсійного віку відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 складає 48 років 04 місяці.
Із заявою про призначення пенсії від 17.09.2024 позивач звернулася до територіального органу ПФУ після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 17.09.2024.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що саме рішення ГУ ПФУ м.Києві стало підставою для звернення позивача з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного відповідача - ГУ ПФУ в м.Києві, на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20грн. згідно квитанції (а.с.5).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 26.09.2024 №о/р184250007647 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17.09.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10.03.2025.
Суддя І.Г. Шевченко