Рішення від 10.03.2025 по справі 460/14641/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Рівне №460/14641/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати призначити та виплачувати пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи і має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте орган Пенсійного фонду протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.12.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що станом на 01.01.1993 термін проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю є непідтвердженим, то підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією, позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).

Довідкою від 07.08.2024 №968 підтверджено, що позивач дійсно була зареєстрована та проживала в селі Михалин Березнівського району Рівненської області з 26.04.1986 по 1988 рік, яке до 01.01.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю. Підстава: погосподарська книга №17 за 1986-1990 роки.

Довідкою від 16.05.2024 №299 підтверджується, що позивач дійсно з 19.12.2007 зареєстрована та проживає в с.Зірне Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було включено в перелік радіоактивно забруднених зон внаслідок аварії на ЧАЕС (4 зона). Підстава: погосподарські книги №1 за 2006-2010, 2011-2015, 2016-2023 роки.

Довідкою від 17.05.2024 №567 підтверджено, що позивач дійсно з 05.05.1996 по 19.12.2007 проживала в м.Березне, яке до 01.01.2015 було включено в перелік радіоактивно забруднених зон внаслідок аварії на ЧАЕС (4 зона).

Довідкою від 22.11.2024 №26 підтверджено, що позивач дійсно працювала у Березнівському міськооппродторзі з 01.06.1998 по 01.07.1998.

28.06.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

05.07.2024 відповідач прийняв рішення №172450008384 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки не підтверджується факт проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 та відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, вік заявника становить 55 років 2 місяці 10 днів, страховий стаж 19 років 0 місяців 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.10.1996 по 22.11.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки нечитабельна печатка в записі про звільнення з роботи, період роботи запис №10-11 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки неможливо ідентифікувати дату прийняття на роботу. Не зараховано до страхового стажу догляд за дитиною до 12 років ЧАЕС, оскільки не долучено заяву про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до пункту 11 Порядку №637.

Також у рішенні зазначено, що не враховано періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення з 26.04.1986 по 1988 рік, згідно довідки №801 від 14.06.2024, оскільки довідка видана на прізвище « ОСОБА_2 », про те в зазначений період заявниця мала прізвище « ОСОБА_3 » та періоди перетинаються з періодами навчання, з 05.05.1996 по 19.12.2007 згідно довідки №567 від 17.05.2024, оскільки довідка видана на підставі паспорта та не підтверджена первинними документами. Довідки потребують перевірки.

Не погоджуючись з такою відмовою органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ст.15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років;

Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю на 1 січня 1993 роки не менше 4 років. Крім того, пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні три роки проживання, роботи, але не більше 5 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки мають особи, які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч.ч.2, 3 ст. 55 Закону №796-XII).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Судом встановлено, що у позивача наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501) передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до п.2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 липня 2023 року у справі №460/2589/20.

Отже, на підставі викладеного, питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні їй статусу потерпілої особи. Саме видача позивачу уповноваженим органом посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт наявності зазначених обставин.

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, до суду надано не було.

Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже наявність посвідчення потерпілої категорії 4 підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала (працювала) у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

Крім того, з матеріалів справи, суд встановив, що позивач дійсно була зареєстрована та проживала в селі Михалин Березнівського району Рівненської області з 26.04.1986 по 1988 рік, з 19.12.2007 зареєстрована та проживає в с.Зірне Березнівського району Рівненської області, з 05.05.1996 по 19.12.2007 проживала в м.Березне, які до 01.01.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 відносилися до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Наведені обставини, підтверджують період проживання (роботи) позивача, у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 тривалістю не менше 4 років.

Відтак, твердження відповідача про те, позивач прожила у зазначеній зоні станом на 01.01.1993 менше 4 років є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, а зокрема у період з 19.12.2007 по даний час в с.Зірне Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

Отже, факт постійного проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю доведений матеріалами справи, що у сукупності дає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на п'ять років.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд зазначає, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, та наявність права на зменшення пенсійного віку.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 22.10.1996 по 22.11.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки нечитабельна печатка в записі про звільнення з роботи, період роботи запис №10-11 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки неможливо ідентифікувати дату прийняття на роботу, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої вказаної статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004. До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ та частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Висновки аналогічного характеру викладені у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №439/1148/17.

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 28.07.1987, позивач, зокрема у спірні періоди працювала:

з 22.10.1996 по 22.11.1996 в Березнівському комбінаті громадського харчування;

з 01.06.1998 по 01.07.1998 у Березнівському міськооппродторзі.

Станом на час оформлення трудової книжки позивача (28.07.1987) діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з п.2.3 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.

Суд зазначає, трудова книжка позивача містить інформацію про її трудовий стаж з відповідними записами про роботу та не містить недопустимих виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.

Доказів того, що позивач не працювала або відповідні записи в трудовій книжці про період такої роботи, який не зарахований до страхового стажу є сфальсифікованими або мають підробний характер відповідачем не надано.

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а викладено правову позицію, відповідно до якої, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.

Крім того, довідкою від 22.11.2024 №26 підтверджено, що позивач дійсно працювала у Березнівському міськооппродторзі з 01.06.1998 по 01.07.1998.

При цьому, слід зауважити, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість Пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Тобто за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.

Аналогічні висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, вищевказані періоди роботи повинні бути враховані Пенсійним фондом під час вирішення питання про призначення пенсійного забезпечення позивачу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку, оскільки не долучено заяву про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до пункту 11 Порядку №637, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ст. 30 Закону №796-ХІІ, визначено що потерпілим дітям, визначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

- заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

- документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

- виписка з трудової книжки;

- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

- інформація із системи персоніфікованого обліку.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до посвідчень серії НОМЕР_5 від 20.01.1997 та серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є дітьми, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано 10.05.1995, про що складено актовий запис за №27. Після розірвання шлюбу прізвище позивача було ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 35 років.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11.06.2024 № 00045447665 прізвище позивача до реєстрації шлюбу із ОСОБА_9 було ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_10 від 27.01.2003 ОСОБА_10 є дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 52 роки.

З огляду на викладене, батьки вказаних вище дітей не досягли пенсійного віку та не отримували пенсію, а отже і не могли скористатися передбаченою пільгою.

Зворотного відповідачем не доведено та матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач рішенням від 05.07.2024 №172450008384 безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Разом з цим, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу, зокрема, у періоди з 30.06.1988 по 15.10.1990, з 16.10.1990 по 21.11.1995, з 28.10.1996 по 21.11.1996, з 01.06.1998 по 01.07.1998. Таким чином, відомостями трудової книжки позивача не підтверджується обставина, що до досягнення дитиною 12-річного віку позивач не працювала. При цьому, позивачем не подано жодних доказів її перебування у відпустці по догляду за потерпілою від Чорнобильської катастрофи дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Таким чином, наразі у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача у цій частині.

Щодо позовної вимоги щодо призначення пенсії, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.

Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 №172450008384 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 28.06.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 22.10.1996 по 22.11.1996 в Березнівському комбінаті громадського харчування, з 01.06.1998 по 01.07.1998 у Березнівському міськооппродторзі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у виді судового збору у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 березня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд.158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл.,69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012)

Суддя С.А. Борискін

Попередній документ
125696670
Наступний документ
125696672
Інформація про рішення:
№ рішення: 125696671
№ справи: 460/14641/24
Дата рішення: 10.03.2025
Дата публікації: 12.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (21.05.2025)
Дата надходження: 09.04.2025
Предмет позову: визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії