10 березня 2025 року м. Рівне №460/14440/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Кулик А.С.,
третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Волинській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Тернопільській області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 31.07.2024 №0208130705 про застосування штрафних санкцій у сумі 1322480,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС в Тернопільській області 19.06.2024 проводилась фактична перевірка в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами фактичної перевірки було складено акт фактичної перевірки від 28.06.2024 за №8218/19/00/0704/3610509778. У висновку зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення суб'єктом господарювання пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР - порушення порядку ведення обліку товарних запасів; пункту 85.2 статті 85 ПК України - не надання в повному обсязі первинних документів. На підставі акта фактичної перевірки від 28.06.2024 за №8218/19/00/0704/3610509778 ГУ ДПС у Волинській області 31.07.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення від 31.07.2024 №0208130705 про застосування штрафних санкцій у сумі 1322480,00 грн. Позивач зауважив, що в наказі про проведення фактичної перевірки не вказано підстав для її проведення, а є лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію, яку контролюючий орган отримав про порушення позивачем вимог чинного законодавства. Отже, вважає, що фактична перевірка проведена за відсутності законних на те підстав. Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації зазначає, що позивачем на виконання вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України надано усі можливі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині. Всі товари, які знаходились у магазині, офіційно отримані платником податків за відповідним договором комісії та актом приймання-передачі, що підтверджується прихідними документами, які були неодноразово надані під час перевірки, проте безпідставно не враховані. Тому, висновок контролюючого органу про ненадання первинних документів, які підтверджують облік і походження товару, не відповідає дійсності. З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №1386-п від 19.06.2024 проведена фактична перевірка магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за результатами проведення якої встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Всупереч безпідставним доводам позивача, відповідно до змісту наказу про проведення фактичної перевірки позивача, правовою підставою для прийняття зазначеного наказу є пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Відповідно, перевірку проведено у межах і спосіб передбачений чинним законодавством України. Так, на товарах, які були виставлено для продажу в торговому залі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не було встановлено товарні ярлики та цінники. За наслідками перевірки складено акт перевірки та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1322480,00 грн на підставі податкового повідомлення-рішення №0208130705 від 31.07.2024, відповідно до п.1 ст.17, ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу". Вважає, що належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного ППР позивачем не спростовано. Тому, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивачем було подано відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких навів схожі за змістом відзиву твердження та посилання.
У судовому засіданні 23.12.2024 підготовче засідання відкладено до 23.01.2025.
Ухвалою суду від 23.01.2025 заяву представника позивача про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання по суті свідків: ГДІ ГУ ДПС у Тернопільській області ОСОБА_2 , ГДІ ГУ ДПС у Тернопільській області ОСОБА_3 , ГДІ ГУ ДПС у Тернопільській області Міщука Павла Ярославовича. Заяву представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області. Закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 17.02.2025.
Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначила, що в ході проведення перевірки позивачем не надано усі документи, що є необхідними для встановлення реалізації товарів по договору комісії, що є порушенням вимог чинного законодавства. Матеріали перевірки були направлені до ГУ ДПС у Волинській області для прийняття відповідного рішення. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте правомірно і підстав для їх скасування немає.
В судовому засіданні 17.02.2025 розгляд справи відкладено до 03.03.2025.
В судовому засіданні 03.03.2025 допитано свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 10.03.2025.
Свідок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали показання, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №1386-п від 19.06.2024 проведена фактична перевірка магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведення якої встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На товарах, які були виставленні для продажу в торговому залі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", не було встановлено товарні ярлики та цінники. На вимогу посадових осіб уповноваженим представником позивача надані первинні документи: договір комісії від 01.06.2024 №КД-01-06-24-ГА, акти приймання товарів від 01.06.2024 та від 17.06.2024 до договору комісії, форма обліку товарних запасів. Враховуючи, що до перевірки не надано квитанції (другі примірники комітентських карток, які виписуються на товар прийнятий на комісію), а також на товар, який виставлено для продажу в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", не встановлено товарні ярлики та цінники, немає ознак комісійної торгівлі в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а тому при проведенні фактичної перевірки не враховано акт приймання передачі товарі до договору комісії №КД-01-06-24 ГА від 01.06.2024 на загальну суму 1 322 480,00 грн в кількості 992 одиниці. Також, на підставі акту приймання-передачі товарів від 01.06.2024 проводилася вибіркова інвентаризація товарів, які находилися на реалізації.
Свідок ОСОБА_3 надала показання, що з 24.06.2024 проводила хронометраж за весь робочий день реалізації товарів у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальний обсяг проведених розрахункових операцій міститься у довідці спостереження за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами господарської діяльності (період з 19.06.2024 по 27.06.2024).
Заслухавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно витягу з ЄДРПОУ, зареєстрований в установленому законом порядку 19.03.2024, номер запису 2011160010002003808. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
Позивач здійснює господарську діяльність в магазині "Ябко", зокрема за адресою: вулиця Валова, будинок 4, місто Тернопіль, Тернопільська область.
19.06.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області видано наказ №1386-п «Про проведення фактичної перевірки магазину "Ябко" за адресою: вулиця Валова, будинок 4, місто Тернопіль, Тернопільська область щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Підставою для проведення фактичної перевірки у наказі зазначено, зокрема, пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Про отримання позивачем наказу від 19.06.2024 №1386-п та ознайомлення з направленнями на перевірку від 19.06.2024 №2363/07-04 та №2364/07-04 свідчить вчинений 19.06.2024 ОСОБА_5 (яка є представником Куклінського Д.С. ) запис у наказі про проведення фактичної перевірки.
Так, працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку і складено акт фактичної перевірки від 28.06.2024 за №8218/19/00/0704/3610509778.
В ході перевірки встановлено порушення вимог:
- п.12 ст.3 Закону №265, а саме: не забезпечено ведення у порядку, встановленим законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в загальній сумі 1322480,00 грн.
Інспекторами складено належний акт відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки.
На підставі акта перевірки, 31.07.2024 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0208130705, згідно з яким до позивача, за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (реалізація товарів без відповідних документів, що підтверджують їх облік та походження), застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1322480,00 грн. на підставі пп.54.3.3. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України та згідно ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
23.08.2024 представником позивача подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 31.07.2024 №0208130705, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України 25.10.2024 прийнято рішення, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється нормами Податкового кодексу України.
В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу).
Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3.).
Відповідно до пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).
За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).
За правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (абзац сьомий, восьмий пункту 81.1 цієї статті).
Судом встановлено, що направлення на проведення перевірки №2363/07-04 та №2364/07-04 від 19.06.2024 та копія наказу №1386-п "Про проведення фактичної перевірки" від 19.06.2024, зокрема магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені у повній відповідності з вимогами, встановленими пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 86.5. статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Як встановлено судом, представник позивача - ФОП Медвідь Н.О. відмовилася від підпису та отримання другого примірника акта. В свою чергу, інспекторами складено належний акт відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки.
Таким чином, процедурних порушень щодо здійснення фактичної перевірки, судом не встановлено.
Отже, доводи позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки є повністю безпідставними.
Щодо не направлення позивачу акту перевірки, суд зауважує наступне.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на адресу ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , (дана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві), було надіслано акт фактичної перевірки рекомендованим листом «з повідомленням про вручення поштового відправлення», однак вищезазначений рекомендований лист було повернуто - 10.07.2024 з відміткою про повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 березня 2024 року у справі № 380/13865/22. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17 у якій суд вказав, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Така правова позиція, зокрема, але не виключно, викладена у Постановах Верховного Суду по справах №420/26492/21 від 15.02.2023 року, №140/30/20 від 20.10.2020 року, №160/6980/20 від 14.07.2022 року, №823/1606/17 від 11.06.2020 року.
Щодо винесення спірного податкового повідомлення - рішення неуповноваженим органом, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Процедури переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого, органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) визначені розділом X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України - від 09.12.2011 № 1588, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588).
Пунктом 10.10 розділу X Порядку № 1588 визначено, що зняття з обліку (за основним місцем обліку) за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється: автоматично одночасно із взяттям на облік (за основним місцем, обліку) за новим місцезнаходженням (місцем проживання). Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.
Платник податків, який згідно з п.10.2 розділу X Порядку № 1588 разі у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податківзборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків i зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінченні поточного бюджетного періоду.
Відповідно до пп.1.6.3.4 пп.1.6.3 п.1.6 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 року № 470 (в редакції наказу ДПС України від 30.09.2021 року № 729), у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, територіальний орган ДПС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє засобами електронного зв'язку його скановану копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) і відповідні матеріали в паперовому вигляді.
Згідно даних Податкового Блоку у графі «Інформація про місце обліку ПП» зазначено, що у ГУ ДПС у Рівненській області позивач перебуватиме на обліку з 2025 року, а у ГУ ДПС у Волинській області позивач перебуває на обліку до кінця 2024 року.
Таким чином, у ГУ ДПС у Рівненській області позивач перебуває на обліку з 01.01.2025, а у ГУ ДПС у Волинській області позивач перебував на обліку до кінця 2024 року.
Відповідно, твердження представника позивача про те, що ГУ ДПС у Волинській області не є уповноваженим контролюючим органом для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення, є безпідставним.
Досліджуючи зміст порушення, покладеного в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки 19.06.2024 уповноваженою особою позивача контролюючому органу були надані такі первинні документи: договір комісії від 01.06.2024 №КД-01-06-24-ГА, акти приймання-передачі товарів від 01.06.2024 та від 17.06.2024 до договору комісії, форма обліку товарних запасів: 01.06.2024 - акт передачі товару за договором комісії від 01.06.2024 №КД-01-06-24-ГА (постачальник ФОП ОСОБА_6 ) на суму 1 322480, 00 грн.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (стаття 1012 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Як вбачається з матеріалів справи договір комісії від 01.06.2024 №КД-01-06-24-ГА укладений між ФОП ОСОБА_6 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер).
Конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, а також інші умови та вказівки комітента наведено у актах приймання-передачі до цього договору (пункт 1.2. Договору).
Так, відповідно до акту приймання-передачі товарів до цього договору від 01.06.2024, комітент передав комісіонеру товари згідно з переліком 992 одиниці на загальну суму 1322480,00 грн.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи визначено статтею 44 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених упідпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначенихпунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, визначених пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
А згідно з пунктами 85.4-85.9 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
Отже, в силу вказаних приписів Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а контролюючий орган в свою чергу має право (не обов'язок) отримувати у платників податків належним чином завірені копії відповідних документів шляхом оформлення запиту.
Судом встановлено, що ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано запит про надання документів на отримані товари для комісійної торгівлі непродовольчими товарами, проте такі документи відповідно до запиту позивачем не було надано.
Як вбачається з акту перевірки від 28.06.2024 за №8218/19/00/0704/3610509778 на товарах, які були виставленні для продажу в торговому залі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не було встановлено товарні ярлики та цінники відповідно до вимог Наказу Міністерства зовнішніх економічних зав'язків і торгівлі України №343 від 08.07.1997 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.1997 № 324/2128 Про затвердження Про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійснені комісійної торгівлі непродовольчими товарами та Наказу Міністерства зовнішніх економічних зав'язків України від 13.03.1995 № 37 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 № 79/615 про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами.
Виходячи з вищенаведеного та з того, що до перевірки не надано квитанції (другі примірники комітентських карток, які виписуються на товар прийнятий на комісію), а також на товар який виставлено для продажу в магазині "Ябко" не встановлено товарні ярлики та цінники, немає ознак комісійної торгівлі в магазині "Ябко", а тому при проведенні фактичної перевірки правомірно не враховано акт приймання передачі товару до договору комісії №КД-01-06-24 ГА від 01.06.2024 на загальну суму 1 322 480,00 грн в кількості 992 одиниці.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як вбачається з довідки спостереження за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами господарської діяльності (магазин "Ябко". м.Тернопіль, вул.Валова, 4) загальний обсяг проведених протягом робочого дня (зміни) розрахункових операцій, зокрема, за 13.06.2024 становить 54748, 00 грн.
Посилання позивача, на те, що товар був реалізавоний на зазначену суму не в період проведення перевірки, а тому не може бути включеним до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, не беруться до уваги судом, оскільки суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в обліку товарних запасів. В ході розгляду справи, судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки позивачем не було надано податковому органу доказів ведення позивачем обліку обліку товарів, які знаходилися на реалізації, у зв'язку з цим контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а токож здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений наказом МФУ № 496 від 03.09.2021.
Даний Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Згідно даного порядку документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи це опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків) (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/ номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті). Дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Таким чином, первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Пунктом 10 розд. II Порядку № 496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатися у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуги) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті такої ФОП). Крім того, відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платника податків належним чином завірені копії первинних фінансовогосподарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єкта господарювання надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому слід зазначити, що Верховний суд у постанові від 11.01.2024 по справі № 420/12275/23 дійшов, зокрема, висновку про відсутність підстав для притягненняплатника | податків до відповідальності за статтею 20 Закону № 265 у випадку, коли на початок проведення фактичної перевірки він не мав можливості надати такі документи посадовим особам контролюючого органу, проте до закінчення фактичної перевірки усі документи були надані.
Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, висновки контролюючого органу про здійснення позивачем реалізації товарів, на які не надано документи, що підтверджують їх походження та які не відображені у відповідному обліку, є обґрунтованими та підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а тому контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 31.07.2024 №0208130705.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наведене вище дозволяє дійти висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем не спростовано встановлені відповідачем факти реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), а тому підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу понесених позивачем судових витрат згідно ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 31.07.2024 №0208130705, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4,м. Луцьк, Волинська обл., 43027, ЄДРПОУ/РНОКПП 44106679)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області Адреса: вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46003, ЄДРПОУ 44143637.
Повний текст рішення складений 10 березня 2025 року
Суддя С.А. Борискін