10 березня 2025 року м. Рівне №460/11841/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_2 від 22.08.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте рішення є протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України. Позивач вказує, що є засновником та керівником Благодійної організації «Міжнародний фонд «Відродження України», яка зареєстрована 08.04.2022 в реєстрі юридичних осіб та перебуває у Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. Також позивач зазначає, що 22.08.2024 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Вилок» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України та надав службовим особам необхідні документи. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що як вбачається з оскаржуваного рішення, у зв'язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року», Постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», ОСОБА_1 відмовлено в перетині державного кордону у зв'язку з тим, що він не підтвердив мету поїздки уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивачем подано додаткові пояснення, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області 29.01.1999.
22.08.2024 прибув до Міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Вилок» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.
Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;
- наказ Волинської обласної військової адміністрації від 16.08.2024 №200;
- лист командира 8 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону НОМЕР_4 ОМБ імені Чорних Запорожців (в/ч НОМЕР_5 ) ОСОБА_4 (вих. №2008-24/2 від 20.08.2024);
- лист Чесько - Українського фонду солідарності (вих. 0808/21-1 від 08.08.2024);
- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з інформацією щодо Благодійної організації «Міжнародний фонд «Відродження України» ;
- виписка з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги з інформацією щодо Благодійної організації «Міжнародний фонд «Відродження України»;
- роздкурівка військово-облікового документу з системи «Резерв+»;
- посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;
- посвідчення волонтера №ВУ22-001;
- декларації про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою (від 23.09.2023, 08.12.2023, 19.12.2023, 24.12.2023, 21.03.2024, 13.05.2024, 14.07.2024);
- акти приймання-передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 26.09.2023, від 12.12.2023, 04.01.2024, 22.02.2024, 04.03.2024, 18.05.2024, 27.05.2024.
Начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_7 прикордонного загону лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення від 22.08.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 з причини того, що зазначений громадянин не підтверджена мета поїздки по системі «Шлях». Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» особа, якій відмовлено у перетинанні державного контролю, має право протягом одного місяця з дня прийняття цього рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України.
Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови у перетинанні державного кордону України, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Відповідно до статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Частинами третьою-п'ятою статті 2 Закону №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).
Відповідно до частини 1-2 статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль»).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994.
Відповідно до статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 статті 6 Закону № 3857-XII встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Визначені цією нормою підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є чинними за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введений в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану». В подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 №451/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Статтями 1 і 2 Закону № 389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на вільний перетин державного кордону України згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм може бути обмежено в умовах воєнного стану, а тому в силу дії на час спірних правовідносин в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації конституційне право громадян України на вільне залишення території України є обмежене законодавством.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила).
За змістом пункту 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з пунктом 2-8 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону №1710-VI.
Пунктом 12 Правил визначено що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
З наведених законодавчих норм суд робить висновок, що особи (водії), що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Отже, підтвердженням права на перетинання державного кордону на виїзд з України чоловіків-водіїв, волонтерів є саме сукупність таких умов: наявність відповідного рішення про виїзд за межі України; наявність інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Суд встановив, що позивач є особою призовного віку та мав намір перетнути державний кордон на виїзд з України як водій, що здійснює перевезення вантажів гуманітарної допомоги, тобто на підставі п. 2-8 Правил.
Разом з тим, працівник прикордонної служби зобов'язаний перевірити наявність відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, яким надано дозвіл на перетин державного кордону водію в умовах введення воєнного стану з метою ввезення вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, а також ряд інших документів, що підтверджують мету поїздки.
У абзацах 1-3 пункту 12 Правил визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Указані положення Правил кореспондують приписам ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль», за якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому, з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Як видно із встановлених судом обставин цієї справи та норм законодавства, на виконання вищевказаних норм посадовими особами відповідача було проведено перевірку паспортних та інших документів позивача.
За результатами проведених заходів у зв'язку із непідтвердженням мети поїздки позивачу було відмовлено в пропуску через державний кордон.
Суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби.
Як встановлено судом, для перетину кордону позивач, зокрема, надав: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ; наказ Волинської обласної військової адміністрації від 16.08.2024 №200 до наказу додано додаток щодо водія ОСОБА_1 ; лист командира 8 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону НОМЕР_4 ОМБ імені Чорних Запорожців (в/ч НОМЕР_5 ) ОСОБА_4 (вих. №2008-24/2 від 20.08.2024); лист Чесько - Українського фонду солідарності (вих. 0808/21-1 від 08.08.2024); виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з інформацією щодо Благодійної організації «Міжнародний фонд «Відродження України» ; виписка з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги з інформацією щодо Благодійної організації «Міжнародний фонд «Відродження України»; роздкурівка військово-облікового документу з системи «Резерв+»; посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ; посвідчення волонтера № НОМЕР_8 ; декларації про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою (від 23.09.2023, 08.12.2023, 19.12.2023, 24.12.2023, 21.03.2024, 13.05.2024, 14.07.2024); акти приймання-передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 26.09.2023, від 12.12.2023, 04.01.2024, 22.02.2024, 04.03.2024, 18.05.2024, 27.05.2024.
Начальником Волинської обласної військової адміністрації прийнято наказ від 16.08.2024 №200 «Про виїзд за межі України», відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», «Про місцеві державні адміністрації», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (зі змінами внесеними постановою КМУ від 20.05.2022 №615), на підставі листів органів, підприємств, установ, організацій, закладів, з метою забезпечення виїзду водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних сил України , інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, яким, зокрема, наказано:
« 1. Надати право на виїзд за межі України водіям згідно зі списком, що додається.
2. Установити, що цей наказ дає можливість перетину державного кордону у строк 14 календарних днів.
3. Рекомендую Адміністрації Держприкордонслужби у разі перевищення строку перебування осіб за кордоном та/аб зміни мети виїзду за кордон , зазначених у списку до цього наказу, терміново повідомляти обласну військову адміністрацію для скасування наказу про виїзд за межі України відповідних осіб.»
До наказу додано список водіїв для виїзду за межі України, , і до цього переліку включений позивач.
Суд зауважує, що наказ начальника Волинської обласної військової адміністрації прийнято наказ від 16.08.2024 №200 є рішенням уповноваженого органу в розумінні п.2-8 Правил, а тому мав бути врахований посадовими особами відповідача при розгляді питання можливості перетину позивачем державного кордону. Незважаючи на зазначене, посадові особи відповідача вказане рішення та інші документи позивача не врахували та безпідставно відмовили позивачу у перетині державного кордону на підставі п.2-8 Правил.
Отже, 22.08.2024 у позивача дійсно були наявні документи, що слугувати підтвердженням для права перетину ним державного кордону України.
Надаючи оцінку спірним рішенням відповідача про відмову позивачу у перетині державного кордону, суд зазначає, що таке рішення є індивідуально-правовим актом, який впливає та права, свободи та інтереси, як позивача, так і БО «Міжнародний Фонд «Відродження України», а тому має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Обґрунтованість такого рішення, в силу ст.2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було.
Однак у спірному рішенні відповідача з посиланням на певні норми чинного законодавства лише викладені загальні формулювання про відсутність підстав на право перетинання державного кордону та ненадання на паспортний контроль відповідних документів, без зазначення конкретних причин, які зумовили відмову у пропуску через державний кордон, як то: недостатність чи дефектність якогось конкретного документу, повідомлення позивачам інформації про себе та/або мету своєї поїздки, яка не відповідає наданим позивачем документам, тощо.
Як вже зазначено вище, останнім абзацом п.2-8 Правил передбачено, що у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Наведені положення Закону вимагають, щоб рішення про відмову у перетинанні державного кордону на підставі п.2-8 Правил було обґрунтованим та містило опис конкретних причин для такої відмови. Зазначення в рішенні про відмову у перетинанні державного кордону конкретних причин для такої відмови необхідно для того, щоб особа, якій було відмовлено у перетині кордону, мала б можливість відповідним чином скорегувати свою правову поведінку з метою недопущення таких порушень в майбутньому.
Однак зміст спірного рішення відповідача від 22.08.2024 не дає можливості чітко з'ясувати, в чому саме полягають причини для відмови позивачу у перетині державного кордону.
Відсутність у спірному рішенні відповідача та у заявах по суті справи будь-якого обґрунтування відхилення наданих позивачем документів та не зазначення того, які саме необхідні документи не зміг надати позивач на паспортний контроль дає підстави суду для висновку про неправомірність спірного рішення відповідача внаслідок його необґрунтованості та невмотивованості, що, в свою чергу, надає суду підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування цього рішення відповідача.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує про необхідність задоволення позову повністю.
Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника 2 група інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_2 від 22.08.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 березня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )
Суддя У.М. Нор