10 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13717/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/13717/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15.11.2024 адвокат Остахов Володимир Павлович, здійснюючи на підставі ордера на надання правничої допомоги серія ВІ №1245597 від 12.09.2024 представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність позивача до військової служби та виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зобов'язавши ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який не виключив позивача з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії від 12.08.2022 №7/1666 як такого, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
13.02.2025 до суду від Кременчуцького РТЦКСП надійшов відзив на позов, в якому представник вказував на обставини того, що молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не перебував та не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 12.01.2012 по теперішній час згідно з інформацією в автоматизованій інформаційно-комунікаційній системі "Оберіг". У разі якби позивач перебував на військкому обліку у відповідача, то система "Оберіг" мала б дані про взяття та зняття останнього з військового обліку. З приводу вимоги щодо виключення позивача з військового обліку зазначив, що відповідно до п. 22.5 глави 22 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі-Положення), на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку складається виключно свідоцтво про хворобу (військово-лікарською комісією), яке разом із постановою ВЛК підлягає обов'язковому направленню для розгляду та затвердження Регіональною військово-лікарською комісією. Якщо у позивача є в наявності свідоцтво про хворобу, затверджене Регіональною військово-лікарською комісією, то позивач може виключитися з військового обліку за місцем перебування на військовому обліку, тобто в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Додав, що рішенням суду у справі 757/6346/24-к та 554/7569/23 в ІНФОРМАЦІЯ_4 були вилучені усі документи щодо роботи ВЛК за період 2022 рік по 29.09.2023 в рамках відкритого кримінального провадження №62023170010000099, тому неможливо підтвердити факт проходження ВЛК позивачем (а.с. 33-34).
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався. Натомість 25.02.2025 представник позивача подав до суду клопотання про прискорення розгляду цієї адміністративної справи.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки від 27.03.2024 №1604-5003209739 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 (а.с. 24).
Станом на 22.10.2024 за інформацією автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи "Оберіг" позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у званні молодшого лейтенанта як військовозобов'язаний (зворот а.с. 21).
За результатами медичного огляду позаштатною ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 12.08.2022 постановою від 12.08.2022 №7/1666 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 22).
Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 25.09.2012 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 взято на облік 12.01.2012 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 23), тоді як відмітка про зняття з обліку у вказаному РВК м. Харкова відсутня.
У подальшому, відповідно до записів того ж військового квитка, 29.07.2022 позивач був узятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 12.08.2022 знятий з військового обліку у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно з довідкою ВЛК від 12.08.2022 №7/1666 (зворот а.с. 22, 23).
У позовній заяві адвокат вказує на те, що у липні 2024 року позивач у системі "Оберіг" через додаток Резерв+ перевірив інформацію щодо своїх облікових даних та встановив її неповноту і неточність, оскільки в Резерві+ відображається наступна інформація: категорія обліку: військовозобов'язаний, ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_8 . Звання: молодший лейтенант. ВОС: 062700, хоча насправді, відповідно до відмітки військового квитка, позивач є непридатним до військової служби і виключений з військового обліку військовозобов'язаних за ст. 75А наказу МО №402-2008 року.
Представник позивача у позові також зазначив, що при особистому зверненні 10.07.2024 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з вимогою внести до Реєстру "Оберіг" з наступним відображенням у додатку "Резерв+" дані щодо виключення його з обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби, посадові особи ТЦК категорично заявили, що для того щоб внести такі дані необхідно повторно пройти ВЛК, а для цього необхідно стати на облік.
19.09.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий облік і військову службу", видати довідку про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 21).
У зв'язку з неотриманням відповіді на це звернення 10.10.2024 адвокат Остахов В.П. направив адвокатський запит до Кременчуцького РТЦКСП про надання інформації щодо розгляду звернення ОСОБА_1 (зворот а.с. 19).
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що 28.10.2024 позивач отримав відповідь на своє звернення у формі листа від 25.09.2024 №7/1385, в якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , не перебував та не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у Індустріальному РТЦКСП м. Харків. Довів до відома позивача, що відповідно до п. 22.5 глави 22 розділу ІІ "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, складається виключно свідоцтво про хворобу (військово-лікарською комісією), яке разом з постановою ВЛК підлягає обов'язковому направленню для розгляду та затвердження Регіональною військово-лікарською комісією. Для отримання необхідної інформації, вказаної у заяві, запропоновано звернутися до Індустріального РТЦКСП м. Харків (зворот а.с. 18).
У свою чергу на адвокатський запит ОСОБА_2 . Кременчуцький РТЦКСП надав відповідь листом від 17.10.2024 №1/21352/1 про те, що документи громадянина ОСОБА_1 направлені до ІНФОРМАЦІЯ_9 та на розгляд і затвердження 12 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Харків). Після їх розгляду 12 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Харків) та отримання Кременчуцьким РТЦКСП, буде повідомлено та надано всі підтверджуючі документи із внесенням даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС "Оберіг" (а.с. 18).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", останній через представника звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку заявленим вимогам позивача, суд перш за все з'ясовує обставини наявності або відсутності ознак порушеного права та суть такого порушення у разі його наявності.
Так, підставою звернення до суду з цим позовом слугувало переконання позивача про неправомірну бездіяльність відповідача, яка виявилася у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з числа військовозобов'язаних, тобто коригування інформації про позивача в електронній базі даних, розпорядником якої у відповідному регіоні є Кременчуцький РТЦКСП.
Як вже встановлено судом, у відповідь на звернення позивача з приводу внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів про виключення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку відповідач листом від 25.09.2024 №7/1385 повідомив про те, що молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 не перебував та не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , натомість заявник перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з цим, окреслюючи мету звернення до Кременчуцького РТЦКСП, позивач повідомив, що 10.07.2024 він з метою внесення про нього достовірних відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів особисто звертався до Кременчуцького РТЦКСП, проте посадові особи повідомили, що ОСОБА_1 потрібно пройти знову ВЛК і потрібно звернутися письмово.
Однак позивач у заяві не повідомив на захист якого порушеного права він звернувся до відповідача в особі Кременчуцького РТЦКСП, на військовому обліку в якому той не перебував і не перебуває.
Не повідомив адвокат цього і суду у позові. Будь-яких доказів з приводу того, що оспорена бездіяльність відповідача справила вплив хоч на якесь право позивача, або внаслідок такої бездіяльності позивач зазнав несприятливого впливу з боку третіх осіб, представник суду не надає.
У свою чергу Кременчуцький РТЦКСП по суті звернення ОСОБА_1 не розглядав. Натомість надав роз'яснення з приводу того, що молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 не перебував та не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в Індустріальному РТЦКСП м. Харків, куди й слід звертатися для отримання запитуваної інформації.
У зв'язку з цим для вирішення публічно-правового спору в межах сформульованих позивачем вимог суд звертається до напрацьованої практики Верховного Суду у питаннях щодо захисту законного інтересу.
Так, у постанові від 25.04.2018 у справі № 461/2132/17 Верховний Суд висловив загальні підходи до захисту законного інтересу. Законний інтерес, якщо його порушує суб'єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з'ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об'єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб'єктивного твердження позивачів, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Всупереч наведеному доводи позивача є абстрактними, без будь-якого обґрунтування негативного впливу оскаржуваної бездіяльності відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Верховний Суд також, при з'ясуванні статусу позивача як "потерпілого", керувався практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття "потерпілий" має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.
Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
Отже, право особи на звернення до ЄСПЛ пов'язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово "жертва" в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 07.11.2011).
Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід "зачіпає його безпосередньо" (Тенасє проти Молдови [ВП], №7/08, п. 104, від 27.04.2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008).
Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 04.12.2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10.03.2004).
Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15.12.2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008).
З наведеного випливають такі ознаки "потерпілого" від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
Однак встановлені судом у цій адміністративній справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не є потерпілим від оскаржуваної бездіяльності відповідача.
Тож оскільки бездіяльність, яку оскаржує позивач, не спричинила будь-якого негативного впливу безпосередньо на обсяг прав, свобод чи інтересів позивача, про що свідчить відсутність навіть доводів про те, що позивач зазнав реальної шкоди, то у позивача відсутні й підстави стверджувати про матеріально-правову заінтересованість у заявленому позові, що у свою чергу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №515/589/15, від 05.12.2019 у справі №814/2892/16.
Відтак, за відсутності порушеного права - відсутній і об'єкт судового захисту та, як наслідок, відсутні й підстави для задоволення позову.
За відсутності підстав для задоволення позову - відсутні й підстави для розподілу судових витрат, які складаються лише із сум сплаченого позивачем за звернення до суду з цим позовом судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/13717/24 - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун