Справа № 420/33/25
10 березня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 6 держаного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 6 держаного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини, при обрахунку їй - ОСОБА_1 , «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і доплату їй - ОСОБА_1 , «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік, з урахуванням «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року по справі № 420/11550/24;
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини, при обрахунку їй - ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги передбаченої п.7 розділу XХVІІ Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 №623;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і доплату їй - ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги передбаченої п.7 розділу XХVІІ Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 №623, з урахуванням «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 по справі №420/11550/24;
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини, при обрахунку їй - ОСОБА_1 , «грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки»;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і доплату їй - ОСОБА_1 , «грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки», з урахуванням «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 року по справі №420/11550/24.
Ухвалами суду від 06.01.2025 та 28.01.2025 року позов залишено без руху, надано та продовжено строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 28.01.2025 року поновлено позивачці строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки позивачкою пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування вказаної позиції представник відповідача посилається на те, що у позивачка у заяві виклала факти які не відповідають дійсності та ввів суд в оману щодо порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян», не надано відповіді на звернення, під час телефонних дзвінків повідомлялося, що відповідь ще не готова. Представник відповідача вважає, що висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.
Розглядаючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ухвалою суду від 28.01.2025 року про відкриття провадження по справі поновлено строк звернення до суду з цим позов.
В ухвалі зазначено, що позивачка в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення зазначила, що вона очікувала отримати відповідь від відповідача до 28.12.2024 року (включно) (на 33 заяву від 27.11.2024 року), однак жодної відповіді від відповідача не надходило.
Згідно з долученою до заяви про залишення позову без розгляду копією листа відповідача №60 33-2270/60 33 від 27.12.2024 за заяву позивачки від 27.11.2024 року. Лист 27.12.2024 скеровано на адресу позивачки та згідно з трекінгом з офіційного сайту укрпошти поштове відправлення №6504522142026 отримано позивачкою 07.01.2025 року.
Отже станом на час звернення до суду з цим позовом через підсистему «Електронний суд» 31.12.2024 року (позов зареєстровано судом 01.01.2025 року за вхід. №33/25) позивачка не отримала лист-відповідь відповідача №60 33-2270/60 33 від 27.12.2024.
Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
В даному випадку заявлені позовні вимоги стосуються реалізації легітимної мети ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку 6 держаного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає, що спори, пов'язані із соціальними гарантіями військовослужбовців, зумовлюють важливість для захисту прав осіб, які виконували свій обов'язок перед державою. Такий підхід відповідає принципам правової визначеності, справедливості та рівності перед законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Згідно сталої практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
«Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення без розгляду адміністративного позову з формальних підстав пропуску строку унеможливить доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи встановлені обставини, з метою забезпечення легітимної мети, передбаченої ч.1 ст.2 КАС України, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відсутні.
Керуючись ст.ст. 120, 122, 168, 240, 248 КАС України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 6 держаного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 256 КАС України.
Копію ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Е.В. Катаєва