про повернення позовної заяви
10 березня 2025 рокусправа № 380/3188/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, ЄДРПОУ 43968090) до ТОВ «Торговий дім «Аншар» (вул. Городоцька, буд. 30, м. Львів, код ЄДРПОУ 40764556), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення обмеження,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ТОВ «Торговий дім «Аншар», ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:
- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ «Торговий дім «Аншар» (код ЄДРПОУ 40764556) - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ).
Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення такої ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом;
- позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог ст. 160 КАС України, із зазначенням відомостей щодо номера телефону та адреси електронної пошти відповідача ОСОБА_1 ; адреси електронної пошти відповідача ТОВ «Торговий дім «Аншар»; відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;
- платіжного документу про сплату судового збору на суму 2440,20 грн.
На виконання ухвали суду від 24.02.2025, представником позивача подано заяву про усунення недоліків. У вказаній заяві представник зазначає, що пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. Вважає, що встановлений статтею 102 ПК України строк, протягом якого контролюючий орган може стягнути податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, внаслідок чого робить висновок, що позовну заяву подано згідно вимог статті 160, 161 КАС України.
Представник позивача зауважує, що в межах спірних відносин іншим законом є Податковий кодекс України, за положеннями пункту 102.4 статті 102 цього кодексу грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом може бути стягнено протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Оскільки тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, доцільним буде застосування строків встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Просить вважати усунутими недоліки, зазначені в ухвалі суду від 24.02.2025.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, суд керується такими мотивами.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 05.07.2023 у справі №380/15396/22 та від 24.02.2025 у справі №380/20376/23.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Відповідно до підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, у зв'язку із наявністю у ТОВ «Торговий дім «Аншар», керівником якого є Ілован Маріан, податкової заборгованості по податку на додану вартість в сумі 742582737 грн., ГУ ДПС у Львівській області винесено податкову вимогу №0003880-1302-1301 від 06.04.2023 року, яку направлено на адресу платника податків.
Суд зазначає, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
При цьому норми КАС України не містять застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.
Отже, за змістом спірних правовідносин строк на звернення до суду визначається статтею 122 КАС України та становить три місяці, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 02.09.2024 у справі №120/1770/24 та від 12.09.2024 у справах №120/2322/24 та №140/26462/23.
Як стверджує позивач у позовній заяві, згідно п. 42.5 ПК України, податкова вимога №0003880-1302-1301 від 06.04.2023 вважається належним чином врученою, а податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Таким чином, з 04.12.2023 розпочався відлік строку на звернення до суду. Водночас, із позовом до суду позивач звернувся 18.02.2025 (позов надійшов до суду 19.02.2025), тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд наголошує, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Суд зазначає, що у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач покликається на практику Верховного Суду щодо строку, протягом якого контролюючий орган може стягнути податковий борг, що не є релевантним до правовідносин, з приводу яких виник спір у справі, що розглядається. При цьому клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач не заявляє.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У заяві про усунення недоліків представник позивача покликається на практику Верховного Суду щодо строку, протягом якого контролюючий орган може стягнути податковий борг, що не є релевантним до правовідносин, з приводу яких виник спір у справі, що розглядається, внаслідок чого суд відхиляє такі доводи представника позивача як неповажні. При цьому клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач не заявляє.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 24.02.2025 в частині подання до суду платіжного документа про сплату судового збору.
Відповідно до п.п. 1, 9 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про повернення позовної заяви без надсилання позивачу позовної заяви та усіх доданих до неї матеріалів.
Оскільки до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору або понесення інших витрат, пов'язаних із зверненням до суду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до ТОВ «Торговий дім «Аншар», ОСОБА_1 про встановлення обмеження - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права позивача повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати складення ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.03.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович