07 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/912/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з якої звільнений 05.03.2023 року. У період з 29.01.2020 року по 05.03.2023 року відповідач здійснював виплату його грошового забезпечення у розмірі меншому, ніж передбачено законом. Лише 09.02.2024 року на виконання судового рішення в адміністративній справі №340/1706/23 позивачу виплачено кошти грошового забезпечення, недоплаченого за вказаний період, в сумі 421 472, 64 грн. Позивач стверджує, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати" він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати його грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день його фактичної виплати - 09.02.2024 року. Однак відповідач не нарахував та не виплатив позивачу таку компенсацію. Тож представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати його грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого йому грошового забезпечення 421472, 64 грн. за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 09.02.2024 року.
Ухвалою судді від 20.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що військова частина на виконання рішення суду у справі №340/1706/23 здійснила перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та виплатила йому заборгованість, яка виникла у зв'язку з таким перерахунком. Відповідач стверджує, що не допускав порушення строків виплати нарахованого позивачу грошового забезпечення, а сума нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення грошового забезпечення не є доходом у розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строку виплати якого нараховується компенсація. Позивач всупереч вимогам статті 7 цього Закону не звертався до відповідача за отриманням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати і не отримував від відповідача відмову у такій виплаті, тому він не набув права на звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 з 2019 року проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді заступника командира роти.
Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №32 від 24.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №46 від 06.03.2023 року позивача з 05.03.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Військова частина НОМЕР_4 при звільненні позивача провела з ним повний розрахунок, зокрема виплатила йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 календарних роки, а також грошову компенсацію за 120 календарних днів невикористаних щорічних основних відпусток за 2021 - 2023 роки та за 70 діб невикористаних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2019 - 2023 роки.
Позивач у квітні 2023 року звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_2 за вирішенням спору з приводу розміру його грошового забезпечення, виплачуваного йому у період проходження ним військової служби з 29.01.2020 року по 05.03.2023 року, а також при звільненні. Позивач стверджував, що у цей період йому нараховувалося та вплачувалося грошове забезпечення у заниженому розмірі, оскільки для визначення його окладів (посадового окладу та окладу за військовим званням) не застосовувалася належна розрахункова величина, установлена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року в адміністративній справі №340/1706/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок його грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористанні дні оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 року по 05.03.2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, та виплатити різницю з урахуванням уже виплачених сум.
На виконання цього судового рішення військова частина НОМЕР_2 здійснила перерахунок щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , належного йому за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року, застосувавши для обчислення окладів (посадового окладу та окладу за військовим званням) належну розрахункову величину - розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлені Законами про Державний бюджет України на 2020 - 2023 роки. У зв'язку з цим переглянуто суми інших встановлених позивачу щомісячних видів грошового забезпечення, які є похідними від окладів, - відсоткових надбавок та премії, які нараховувалися та виплачувалися йому у період його служби з січня 2020 року по березень 2023 року.
Крім того, військова частина НОМЕР_2 здійснила перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував у цей період - грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, які обчислюються із місячного грошового забезпечення на день видання наказів про виплату таких допомог.
Також військова частина НОМЕР_2 здійснила перерахунок коштів, виплачених позивачу при звільненні з військової служби у березні 2023 року - одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за невикористані відпустки, які також обчислюються із місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Загалом на виконання рішення суду у справі №340/1706/23 відповідач донарахував позивачу кошти в сумі 444 769, 45 грн., з яких:
- 48 702,90 грн. - посадовий оклад, донарахований за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року,
- 13 855, 16 грн. - оклад за військовим званням, донарахований за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року,
- 28 939,46 грн. - надбавка за вислугу років, донарахована за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року,
- 80 334,85 грн. - надбавка за особливості проходження служби, донарахована за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року,
- 1144 грн. - надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, донарахована за період служби з лютого 2020 року по березень 2021 року,
- 80204, 05 грн. - премія, донарахована за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року,
- 37621 грн. - грошова допомога для оздоровлення, донарахована за 2020, 2021, 2022, 2023 роки,
- 10824, 65 грн. - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, донарахована за 2020, 2021, 2022 роки,
- 28144, 47 грн. - донарахована одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби,
- 72603, 89 грн. - донарахована грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки,
- 42368,02 грн. - донарахована грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки.
У лютому 2024 року вказані кошти після здійснення обов'язкових утримань перераховані на картковий рахунок позивача, відкритий в КБ "Приватбанк", а саме 09.02.2024 року - 421 472, 64 грн.
Позивач 09.02.2024 року звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що при виплаті цієї суми відповідач повинен був також нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Збройні Сили України" соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.
Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260), який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:
I. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
2. Грошове забезпечення включає:
- щомісячні основні види грошового забезпечення;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
- посадовий оклад;
- оклад за військовим званням;
- надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
- підвищення посадового окладу;
- надбавки;
- доплати;
- винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
- премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
- допомоги.
3. Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
- штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
- накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
- накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- накази про присвоєння військових звань;
- грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
4. Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:
- посадовий оклад;
- оклад за військовим званням;
- надбавку за вислугу років;
- підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
- надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
- доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
- премію;
- морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
- одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
- інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
7. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
8. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
- щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
- одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
11. У разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
13. Грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.
14. Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України", командир військової частини зобов'язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.
Згідно з пунктом 4.3 цих Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).
Виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати особовому складу здійснюються готівкою за розрахунково-платіжними відомостями, видатковими касовими ордерами або шляхом зарахування коштів на карткові рахунки в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату).
Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини.
Начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служб" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Цей спір виник у зв'язку з несвоєчасною виплатою позивачу грошового забезпечення, належного йому за період служби з січня 2020 року і до його звільнення з військової служби у відставку у березні 2023 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі №340/1706/23 установленою, що у цей період служби та при звільненні відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення не в повному розмірі, оскільки неправильно обчислював оклади та похідні від них виплати. На виконання цього рішення суду, яке набрало законної сили 19.10.2023 року, позивачу належні кошти донараховані та доплачені 09.02.2024 року.
Позивач, стверджуючи, що оскільки з ним при звільненні з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини не було проведено повний розрахунок, а кошти в сумі 421 472, 64 грн. виплачені йому лише 09.02.2024 року, у лютому 2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 року у справі №340/913/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на його користь відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 180 354, 06 грн.
У цій справі позивач вимагає стягнення з відповідача також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати.
Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
3гідно з частинами 2, 3 статті 10 Закону України " Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року (надалі - Закон №2050-ІІІ), який містить такі норми:
Стаття 1. Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Стаття 3. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Стаття 4. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Стаття 5. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Стаття 6. Компенсацію виплачують за рахунок:
- власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
- коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Стаття 7. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159), який відтворює положення Закону №2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.
Пунктом 4 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 вказав зокрема таке:
31. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-III та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
32. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-III не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
33. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-III, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
36. Нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом України №2050-III строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що дія норм Закону №2050-III та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини роботодавця, та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги. Компенсація за затримку виплати заробітної плати проводиться особам за рахунок коштів роботодавця, які є джерелом доходів цих осіб.
До виплат, що мають разовий характер, згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2050-III гарантії цього Закону незастосовні. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13-ц).
Грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ належить до грошових доходів громадян, на які поширюються гарантії, передбачені частиною 2 статті 2 Закону №2050-III. Строки виплати щомісячних основних та додаткових видів передбачені в пункті 8 розділу І Порядку №260 - у поточному місяці служби за минулий. У разі виплати грошового забезпечення із затримкою на один і більше календарних місяці громадянину (військовослужбовцю) у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з грошового забезпечення, нарахованого за відповідний місяць, виплачується компенсація відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159. Розмір компенсації залежить від розміру заборгованості, періоду затримки виплати грошового забезпечення та рівня інфляції у цей період.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми заборгованості з грошового забезпечення за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на величину приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках за період невиплати грошового забезпечення та ділення на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за весь період невиплати грошового забезпечення та ділення на 100. При цьому індекси споживчих цін в місяці, за який виплачується грошове забезпечення, і в місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються. Величина приросту індексу споживчих цін визначається як різниця між індексом споживчих цін та 100. У разі, якщо мала місце затримка виплати грошового забезпечення за кілька місяців служби, то сума компенсації визначається за кожний місяць окремо і підсумовується (див. приклад №1, наведений у додатку 1 до Порядку №159). Сума компенсації не нараховується, якщо індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, не перевищує 100 відсотків (див. приклад №2, наведений у додатку 1 до Порядку №159). Своєчасно не отримане з вини військовослужбовця грошове забезпечення компенсації не підлягає. Виплата компенсації здійснюється установами (військовими частинами), що утримують військовослужбовців, за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
Суд установив, що відповідач у лютому 2024 року виплатив позивачу заборгованість з грошового забезпечення за період його служби з січня 2020 року по березень 2023 року, донарахованого на виконання судового рішення у справі №340/1706/23. Відповідач не посилався на те, що порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення в умовах воєнного стану сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум місячного грошового забезпечення з січня 2020 року по березень 2023 року відбулось з вини відповідача (що було встановлено судом у справі №340/1706/23), то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Втім, відповідач при несвоєчасній виплаті сум місячного грошового забезпечення у лютому 2024 року не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Тож таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною, а порушене право позивача, як колишнього військовослужбовця ЗСУ - відновити, зобов'язавши військову частину НОМЕР_2 , у якій він перебував на грошовому забезпеченні, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, донарахованого за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року та виплаченого у лютому 2024 року.
Оскільки період, за який відповідач на виконання рішення суду у справі №340/1706/23 перерахував та доплатив позивачу щомісячне грошове забезпечення, охоплює 39 місяців (з січня 2020 року по березень 2023 року), то суму компенсації слід обчислити з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін за період невиплати доходу для кожного місяця окремо і підсумувати (за прикладом №1, наведеним у додатку 1 до Порядку №159).
При нарахуванні компенсації слід врахувати, що гарантії, передбачені частиною 2 статті 2 Закону №2050-III, не поширюються на виплати, які мають разовий характер - одноразові додаткові види грошового забезпечення цільового характеру та грошову компенсацію за невикористані відпустки, належну при звільненні з військової служби. Тож такі виплати, які не входять до складу місячного грошового забезпечення, не повинні брати участь у розрахунках компенсації. Позивач отримав відшкодування за несвоєчасну виплату йому всіх сум, належних при звільненні, у справі №340/913/24.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у розмірі 1211, 20 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у лютому 2024 року компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, нарахованого за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, донарахованого за період служби з січня 2020 року по березень 2023 року, врахувавши висновки суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ