10 березня 2025 року справа №320/50018/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо оформлення акту про неможливість проведення заходу державного контролю №Ц/КВ/19026/24/НП від 07.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №639/Ц про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що вважає протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Держпраці щодо оформлення акту №Ц/КВ/19026/24/НП від 07.08.2024 про неможливість проведення контролю та наказу №639/Ц від 06.03.2024 про анулювання дозволу №ДЗ-961/Ц/1-24. Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону №877, перед початком заходу посадові особи контролюючого органу зобов'язані пред'явити посвідчення та направлення, чого не було зроблено. Позивач не отримував наказу та направлення, а рекомендований лист із вимогою про надання документів прибув лише 13.08.2024, що унеможливлювало виконання вимоги до 07.08.2024. В акті відповідач послався на ст. 93 ЦК України та ст. 9 Закону «Про держреєстрацію юридичних осіб…», хоча позивач є ФОП, не має юридичної адреси, а відповідні положення на нього не поширюються. Крім того, за ухвалою Печерського райсуду Києва від 27.07.2024 у справі №757/32586/24-к було накладено арешт на атракціон Zip Line, через що господарська діяльність позивача за адресою перевірки була зупинена. Попри це відповідач визнав відсутність позивача на місці як порушення. Позивача не було належним чином повідомлено про початок адміністративної процедури, він був позбавлений права надати пояснення та заперечення, що є порушенням ст. 17, 28, 32 Закону «Про адміністративну процедуру». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 цього Закону, адміністративний акт, що не відповідає принципам адміністративної процедури, є протиправним. Отже, висновок комісії про подання позивачем недостовірної інформації є хибним і таким, що не відповідає дійсності, а наказ про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024 є безпідставним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/50018/24 передано 31.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/50018/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 було вирішено відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
09.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідач здійснив спробу позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою (с. Тарасівка, Київська обл.) та за місцем здійснення діяльності (канатна дорога через Дніпро в Києві) через аварію. 06.08.2024 уповноважені особи виїжджали на місця, але позивача або його представників не виявили. Документи про перевірку (№ Ц/КВ/19026/24В) направили поштою та електронною поштою, але їх не отримано, запитувані документи у строк не надано. Позивач ухилявся від перевірки: не отримував кореспонденцію, не відповідав на дзвінки, уникав контактів. Через це складено Акт про неможливість проведення перевірки від 07.08.2024 (№ Ц/КВ/19026/24НП), який також направлено поштою та електронною поштою. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці», створення перешкод перевірці є підставою для анулювання дозволу. У подальшому службові записки заступника начальника відділу з питань безпеки праці центрального напрямку управління інспекційної діяльності у Київській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тетяни Ганжи (від 09.08.2024 № СП-Ц/5.4.2/3965-24 та від 13.08.2024 № СП-Ц/5.4.2/4032-24 «Про анулювання дозволу ФОП ОСОБА_1 ») розглянуті в межах однієї справи про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки № Д3-961/Ц/1-24, виданого ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.03.2024 року. До прийняття рішення у справі матеріали також були проаналізовані постійно діючою комісією з питань анулювання дозволів Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, результати аналізу оформлено протоколом від 11.09.2024 № СП-Ц/3.1/4498-24. За результатами розгляду даної адміністративної справи відповідачем видано оспорюваний позивачем наказ № 639/Ц від 12.09.2024 «Про анулювання дозволу ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким анульовано дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки № Д3-961/Ц/1-24 від 06.03.2024 року, виданого позивачу.
Також в матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача, та підтримує свої позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
06 березня 2024 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за № ДЗ-961/Ц/1-24.
01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Активна Країна" та позивачем укладено Договір оренди № 01-02/24. Відповідно до п. 1.1 цього договору, Орендодавець (ТОВ "Активна Країна") зобов'язався передати Орендареві (ФОП ОСОБА_1 ) у строкове оплатне користування атракціон "Канатна переправа" (модель Zip Line), що розташований у м. Києві, Печерський район, біля Арки Дружби народів.
01 березня 2024 року між ТОВ "Активна Країна" та позивачем укладено Додаткову угоду до Договору оренди № 01-02/24. Відповідно до п. 1 цієї угоди, сторони погодили розірвання договору з моменту підписання угоди.
06 березня 2024 року між ТОВ "Активна Країна" та позивачем укладено новий Договір оренди № 06-03/24, згідно з яким Орендодавець передав Орендареві той самий атракціон "Канатна переправа".
21 липня 2024 року на вказаному атракціоні (модель Zip Line, зав. № 009, рік випуску 2021, Україна) за адресою: м. Київ, через річку Дніпро від Арки Дружби народів до Труханового острова, сталася аварія.
03 жовтня 2024 року позивач дізнався, що 12 вересня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці видано Наказ № 639/ про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024 р. Підставою для цього стало подання роботодавцем недостовірних відомостей та створення перешкод для проведення позапланової перевірки.
Позивач вказує, що не отримував жодних документів, пов'язаних із проведенням позапланового заходу державного нагляду. Тому його адвокат, Тарасун Ольга, 11.10.2024 року направила адвокатський запит № 11/10/2024-01 на адресу відповідача.
У відповіді на адвокатський запит (від 18.10.2024 № Ц/1/32061-24) відповідач зазначив, що на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 01.08.2024 № 696/Ц-3К було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у період з 06.08.2024 по 07.08.2024 за юридичною адресою: вул. Чмілів Братів, буд. 2-А, кв. 101, с. Тарасівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 07832 та за адресою здійснення господарської діяльності: м. Київ, канатна дорога через річку Дніпро.
Позапланова перевірка проведена відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у зв'язку з аварією, що сталася 21.07.2024.
За її результатами посадовими особами Міжрегіонального управління складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 07.08.2024 № Ц/КВ/19026/24НП. На підставі п. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ст. 21 Закону України "Про охорону праці" це стало підставою для анулювання дозволу № ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024.
Ознайомившись із оскаржуваним наказом та отриманими від відповідача документами, які стали підставою для його ухвалення, позивач вважає, що цей наказ прийнятий з порушенням чинного законодавства України та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 року №2806-ІV (далі Закон №2806-ІV), Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-ХІІ (далі Закон №2694-ХІІ), Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 (далі Порядок №1107).
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення) установлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 7 згаданого Положення, Державна служба з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та державних адміністраторів визначено Законом №2806-ІУ.
Частиною 7 статті 4-1 згаданого Закону №2806-ІV передбачено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:
звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;
- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;
- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 21 Закону № 2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також, ст. 21 Закону №2694-XII передбачено вичерпний перелік підстав для анулювання дозволу, а саме: заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу;
припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;
виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
- повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
- виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
- створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.
Крім того, вказаною статтею Закону №2694-XII встановлено, що про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п'яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.
Стаття 21 Закону №2694-XII є спеціальною нормою, що регламентує видачу, переоформлення, анулювання дозволу.
Зі змісту вищевказаних норма вбачається, що дозвільний орган при застосуванні такого виняткового заходу як анулювання дозволів повинен довести наявність сукупно щонайменше двох обставин (фактів):
- проведення перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
- створення перешкод під час проведення такої перевірки суб'єктом господарювання.
З приводу акту про неможливість проведення заходу державного контролю №Ц/КВ/19026/24/НП від 07.08.2024 слід зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що відповідачем у період з 06.08.2024 по 07.08.2024 було проведено позапланову перевірку за юридичною адресою: вул. Чмілів Братів, буд. 2-А, кв. 101, с. Тарасівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 07832, а також за місцем здійснення господарської діяльності: м. Київ, канатна дорога через річку Дніпро від арки Дружби народів до Труханового острова.
Відповідач зазначає, що позивач вживав заходів для ухилення від перевірки: не отримував поштову кореспонденцію, зокрема на офіційну електронну адресу, не відповідав на телефонні дзвінки, а також усіляко уникав контактів із перевіряючими.
В той же час відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону №877, перед початком перевірки посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання (юридичної особи або її відокремленого підрозділу), уповноваженій ним особі чи фізичній особі-підприємцю відповідне посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що підтверджує їхні повноваження, а також надати копію посвідчення (направлення), однак позивач не отримував від відповідача ані наказу про проведення позапланової перевірки, ані направлення на її здійснення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2024 року за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) було проведено обшук, під час якого вилучено первинні документи, пов'язані з експлуатацією атракціону "Канатна переправа через річку Дніпро" (модель Zip Line) від арки Дружби народів до Труханового острова. Також було вилучено мобільний телефон позивача. Так, з пояснень позивача, унаслідок вилучення мобільного телефону 22.07.2024 року позивач втратив доступ до засобів зв'язку, зокрема до електронної пошти, оскільки для її використання необхідна аутентифікація через мобільний пристрій, що спростовує твердження відповідача про ухилення позивача від отримання поштової кореспонденції, небажання відповідати на телефонні дзвінки та уникнення контактів із перевіряючими.
Так, щодо тверджень про неналежне отримання поштової кореспонденції позивачем, слід зазначити, що до 06.08.2024 року жодних повідомлень чи запитів щодо наміру відповідача провести перевірку на адресу позивача не надходило, адже лише 06.08.2024 року на адресу позивача рекомендованим листом було направлено направлення № Ц/3.1/25080-24 та вимогу про надання документів № Ц/КВ/19026/24В. Станом на 07.08.2024 року цей лист ще не було вручено позивачу. Згідно з трекінгом на сайті Укрпошти, лист 0816100108038 06.08.2024 року лише прибув до логістичного центру, а у відділення, де його міг отримати позивач, він надійшов лише 13.08.2024 року.
Таким чином суд зазначає, що 07.08.2024 року позивач фізично не мав можливості отримати відправлення, що свідчить про формальний підхід відповідача до повідомлення позивача про перевірку.
Крім того позивач не є юридичною особою, а є фізичною особою-підприємцем, тому на нього не поширюються вимоги щодо юридичної адреси юридичної особи. Так, позивач має місце проживання та адресу здійснення господарської діяльності, а його реєстраційна адреса ( АДРЕСА_1 ) не є юридичною адресою підприємства. Таким чином відсутність позивача під час виходу представників відповідача без попереднього повідомлення не може розцінюватися як перешкоджання проведенню перевірки.
Щодо відсутності позивача за місцем здійснення господарської діяльності (м. Київ, канатна дорога через річку Дніпро від арки Дружби народів до Труханового острова), слід зазначити, що відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2024 року у справі № 757/32586/24-к було накладено арешт на зазначений атракціон, що спричинило припинення господарської діяльності позивача за вказаною адресою.
Таким чином, враховуючи арешт атракціону, ні позивач, ні його наймані працівники 06.08.2024 року не могли здійснювати господарську діяльність або перебувати за адресою проведення перевірки.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовані дані обставини, тому суд дійшов висновку про визнання протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо оформлення акту про неможливість проведення заходу державного контролю №Ц/КВ/19026/24/НП від 07.08.2024.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру», протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема якщо він не узгоджується з принципами адміністративної процедури. Отже, під час здійснення відповідачем адміністративного провадження було порушено принцип обґрунтованості та гарантування права особи на участь у процесі.
Щодо наказу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №639/Ц про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024 слід зазначити наступне.
Як вже було зазначено судом, підставою для прийняття рішення стало виявлення недостовірної інформації в документах, поданих позивачем, а також створення перешкод для проведення позапланового заходу державного нагляду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем 12.09.2024 року за результатами адміністративного провадження, здійсненого відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
Суд зазначає, що 27.08.2024 року відповідачем було оформлено лист № L/3.1/27003-24 «Про надання пояснень та/або заперечень щодо недостовірних відомостей у висновку експертизи» та лист № Ц/3.1/27004-24 «Про надання пояснень та/або заперечень щодо неможливості проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у зв'язку із створенням перешкод». У зазначених листах позивача повідомлено про початок адміністративної процедури та запропоновано скористатися правом бути заслуханим, надавши пояснення до 03.09.2024 року. Вказані листи були відправлені на адресу позивача рекомендованим відправленням № 0406006770998. Згідно з роздруківкою трекінгу, цей лист був прийнятий для відправлення 28.08.2024 року, а адресою одержувача вказано поштове відділення 07832, селище Бабинці. Така ж адреса зазначена у поштовій квитанції про відправлення відповідного листа. Так, дані обставини не були спростовані відповідачем.
Також відповідач не зазначив жодної інформації щодо направлення листа № Щ/3.1/27003-24 та листа № Ц/3.1/27004-24 на адресу позивача, та не надав доказів, які б підтверджували відправлення зазначених документів, що свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 32 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Відповідно, було посилання на рішення постійно діючої комісії з питань анулювання дозволів Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, ухвалене на засіданні 11.09.2024 року, протокол № СП-Ц/3.1/4498-24.
Так, згідно з висновком експертизи № 42823131-1.3/0106.24 від 29.02.2024, що стосується стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час експлуатації машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, вказано, що договір про надання послуг «Атракціон Канатна переправа. Модель Zip Line» був укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АКТИВНА КРАЇНА».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АКТИВНА КРАЇНА» повідомило відповідача, що крім договору оренди атракціону «Канатна переправа, модель Zip Line» (зав. № 009, рік випуску 2021), укладеного з ФОП ОСОБА_1 , інших господарських договорів не існує.
В той же час у висновку експертизи № 42823131-1.3/0106.24 від 29.02.2024 не було зазначено реквізитів договору про надання послуг між ТОВ «АКТИВНА КРАЇНА». Під час складання цього висновку позивач надав договір оренди № 01-02/24 від 01 лютого 2024 року, укладений з ТОВ «АКТИВНА КРАЇНА», який потім було достроково розірвано 01.03.2024 року. 06 березня 2024 року було укладено новий договір оренди. Вказані обставини підтверджено ТОВ «АКТИВНА КРАЇНА».
Так, відповідачем до суду були надані докази, а саме: лист-запит відповідача до ТОВ «Активна країна» від 09.12.2024 № Ц/3.1/36922-24 «Щодо надання інформації», відповідь ТОВ «Активна країна» від 19.12.2024 № 1912/24, а також копія договору оренди № 01-02/24 від 01.02.2024 підтверджують, що відповідач звернувся до ТОВ «Активна країна» із запитом про надання до Міжрегіонального управління інформації щодо укладених договорів про надання послуг між ТОВ «Активна країна» та ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 3330118159), які були чинні у період з 12.02.2024 по 29.02.2024 включно, а також належним чином засвідчених копій таких договорів.
Відповідач зазначає, що у відповідь на запит ТОВ «Активна країна» не надало жодної інформації про чинні договори про надання послуг, укладені між позивачем та зазначеним суб'єктом господарювання у запитуваний період, а надало лише копію договору оренди № 01-02/24 від 01.02.2024, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність укладених договорів про надання послуг між ТОВ «Активна країна» та ФОП ОСОБА_1 у період з 12.02.2024 по 29.02.2024 включно.
Суд зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що у висновку експертизи № 42823131-1.3/0106.24 від 29.02.2024 не конкретизовано реквізитів договору про надання послуг між ТОВ «Активна Країна», зокрема, не вказано його номер та дату.
В той же час відповідач не звертався до експерта та не витребовував копій документів, які надавалися позивачем для отримання дозволу, а також не довів факту подання позивачем експерту іншого договору з ТОВ «Активна Країна», ніж той, який було надано власником атракціону.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення експертизи та подальшого складання висновку експертизи № 428223131-1.3/0106.24 щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, позивач надав саме Договір оренди № 01-02/24 від 01.02.2024, укладений з ТОВ «Активна Країна», який надалі було достроково розірвано 01.03.2024, а 06.03.2024 укладено новий Договір оренди, що підтверджено і ТОВ «Активна Країна».
Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець зобов'язується передати майно в користування наймачу за плату на певний строк. Таким чином, договір оренди є договором надання майна в користування (в даному випадку атракціону).
Так, висновок експертизи № 428223131-1.3/0106.24 було підготовлено та оформлено не позивачем, а експертом, а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що для доведення факту подання позивачем недостовірних відомостей, відповідач мав би дослідити документи, подані позивачем, чого зроблено не було.
Таким чином, висновок постійно діючої комісії з питань анулювання дозволів Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про подання Позивачем недостовірної інформації є помилковим і не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказані обставини не спростовані відповідачем.
Таким чином наказ як акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, а тому суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №639/Ц про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024.
В даному випадку, акт індивідуальної дії про анулювання дозволу, впливає на права та інтереси позивача, прийняття такого рішення суб'єкта владних повноважень (акту індивідуальної дії) повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем у відзиві на позов та доданими до нього копіями документів не доведено належними, достатніми і допустимими доказами правомірність і законність прийняття оспорюваних наказів з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених чинних норм законодавства, які не спростовані відповідачем будь-якими іншими доказами.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, щодо прийнятих спірних наказів, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані акт про неможливість проведення заходу державного контролю №Ц/КВ/19026/24/НП від 07.08.2024 та наказ Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №639/Ц про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024 прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог вищенаведеного законодавства, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто, без дотримання критеріїв, визначених ч.2 ст.2 наведеного Кодексу.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо оформлення акту про неможливість проведення заходу державного контролю №Ц/КВ/19026/24/НП від 07.08.2024.
Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №639/Ц про анулювання дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №ДЗ-961/Ц/1-24 від 06.03.2024.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44681053) судовий збір у сумі 6 056,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.