10 березня 2025 року справа №320/38671/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Релігійна організація «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №1805/7 від 11.07.2024 «Про залишення скарг без розгляду по суті»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України на найближчому засіданні Колегії розглянути по суті скаргу Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області» від 13.06.2024 №13/06/24, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.06.2024 за №СК-3230-24 на рішення від 22.04.2024 №72727297 державного реєстратора Димерської селищної ради Гребенюк Анни Миколаївни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:129:0101, в порядку і строки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з Наказом Міністерства юстиції України №1805/7 від 11.07.2024 «Про залишення скарг без розгляду по суті», адже згідно з частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється на підставі його заяви до власника земельної ділянки. Таким чином, у зв'язку з відмовою Релігійної організації «Українська Православна Церква Святих Бориса і Гліба» від права постійного користування земельною ділянкою на користь Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона», оскаржуване рішення державного реєстратора порушує права та законні інтереси позивача. Зокрема, це стосується подальшого оформлення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою за позивачем. Отже, рішення державного реєстратора Димерської селищної ради Київської області Гребенюк Анни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 72727297 від 22.04.2024 р.) безпосередньо та безумовно впливає на права й інтереси позивача. Відтак, висновки Колегії про те, що скаржник не підтвердив факт порушення своїх прав, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи. Позивач вважає зазначені обставини достатніми та обґрунтованими для визнання оскаржуваного наказу відповідача протиправним, його скасування та зобов'язання останнього повторно розглянути скаргу позивача з ухваленням відповідного рішення по суті.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/38671/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява представника позивача.
Таким чином недоліки позову усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/38671/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
31.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти вимог позову, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки В Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані права скаржника на земельну ділянку та будівлю храму, розташовану на цій земельній ділянці. Крім того, немає доказів того, що будівля храму знаходиться саме на земельній ділянці, щодо якої прийнято оскаржуване рішення. Таким чином, Колегія дійшла вірного висновку, що скаргу подано особою, права якої не порушені у зв'язку з оскаржуваним рішенням, оскільки, відповідно до відомостей Державного реєстру прав, скаржник не має права власності або інших речових прав на зазначену земельну ділянку та будівлю храму.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
22.04.2024 р. державним реєстратором Димерської селищної ради Київської області Гребенюк Анною Миколаївною було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0609 га (кадастровий номер 3221810100:01:129:0101) за релігійною організацією «Релігійна громада Борисо-Глібська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), м. Вишгород Київської області» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 72727297 від 22.04.2024 р., 11:02:54).
Не погоджуючись із вказаною реєстраційною дією та вважаючи її незаконною, позивач подав 13.06.2024 р. скаргу № 13/06/24 до Міністерства юстиції України, в якій просив скасувати рішення державного реєстратора Димерської селищної ради Київської області Гребенюк А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 72727297 від 22.04.2024 р.).
04.07.2024 р. Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу позивача, рекомендувала залишити її без розгляду по суті. Підставою для такого рішення стало твердження, що скаргу подано особою, права якої не були порушені у зв'язку з оскаржуваним рішенням.
Колегія обґрунтувала свій висновок тим, що в Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані права позивача на земельну ділянку та будівлю храму, розташовану на цій земельній ділянці. Також не надано доказів того, що будівля храму знаходиться саме на земельній ділянці, щодо якої прийнято оскаржуване рішення. Отже, відповідно до відомостей Державного реєстру прав, позивач не має права власності або інших речових прав на спірну земельну ділянку та будівлю храму.
11.07.2024 р. Міністерство юстиції України видало наказ № 1805/7 «Про залишення скарг без розгляду по суті», яким залишено без розгляду скаргу релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української Православної Церкви, м. Вишгород Київської області» від 13.06.2024 р. № 13/06/24. Підставою для цього рішення став висновок Колегії від 04.07.2024 р.
Позивач вважає вказаний наказ відповідача протиправним та безпідставним, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.
Повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок №1128).
Згідно Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 року № 71/5, Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Частиною восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги.
У свою чергу, частина п'ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та з визначеним переліком інформації що в ній зазначається.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як вбачається з матеріалів справи, У 2011 році Релігійній організації «Українська Православна Церква Святих Бориса і Гліба» було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0609 га, кадастровий номер 3221810100:01:129:0101, розташовану в Київській області, Вишгородському районі, м. Вишгород, вул. Кургузова. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво каплиці, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №151344 від 22 вересня 2011 року.
Державний акт був виданий на підставі рішення сесії Вишгородської міської ради №26/6 (26-та сесія V скликання) від 02.04.2009 року, яким право постійного користування землею передавалося з метою будівництва храму на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона.
З метою будівництва храму на вказаній земельній ділянці 11 березня 2014 року була заснована та зареєстрована Релігійна організація «Релігійна громада Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української Православної Церкви м. Вишгород Київської області» як юридична особа. Настоятелем цієї релігійної громади Митрополитом Бориспільським і Броварським Антонієм з 30 травня 2014 року було призначено протоієрея Діонісія (Денисенка Дениса Сергійовича).
Релігійна громада Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона за власний рахунок та власними силами здійснила будівництво храму (церкви) на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона у м. Вишгород по вул. Кургузова, 1, Київської області.
Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5 Статуту Релігійної громади УПЦ Святого Пантелеймона, будівлі, об'єкти добродійного призначення та інше майно, набуте, придбане або створене парафією за рахунок власних коштів, є власністю парафії.
Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (стаття 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Разом з тим, земельна ділянка площею 0,0609 га, кадастровий номер 3221810100:01:129:0101, на якій було збудовано храм, перебуває у комунальній власності м. Вишгород та до червня 2023 року обліковувалася за Релігійною організацією «Українська Православна Церква Святих Бориса і Гліба» на праві постійного користування.
Так, заявою № 010623/1 від 11 червня 2023 року Релігійна організація «Українська Православна Церква Святих Бориса і Гліба», якій було надано в постійне користування земельну ділянку, добровільно відмовилася від права постійного користування цією земельною ділянкою на користь Релігійної громади Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона, надавши згоду на її вилучення та подальше оформлення прав за новим користувачем.
Підставою для такої відмови стало те, що будівництво Храму (церкви) на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона здійснювалося виключно за рахунок коштів, а також силами та засобами Релігійної громади Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона.
Так, у заяві про відмову від права постійного користування земельною ділянкою містить такі положення:
«Релігійна організація «Українська Православна Церква Св. Бориса і Гліба, м. Вишгород, Київської області»:
Відмовляється від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0609 га (кадастровий номер 3221810100:01:129:0101), що розташована за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, на користь Релігійної громади Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона, м. Вишгород, Київської області.
Надає згоду на вилучення вказаної земельної ділянки із постійного користування на користь Релігійної громади Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона, м. Вишгород, Київської області.
Відповідно до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування.
Згідно з частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється на підставі його заяви, поданої власнику земельної ділянки.
Таким чином, суд вважає, що у зв'язку з відмовою Релігійної організації «Українська Православна Церква Святих Бориса і Гліба» від права постійного користування земельною ділянкою на користь Релігійної громади Парафії на честь Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона, оскаржуване рішення державного реєстратора порушує права та законні інтереси позивача, зокрема в частині подальшого оформлення права постійного користування цією земельною ділянкою.
Суд зазначає, що право користування земельною ділянкою підлягає державній реєстрації, що передбачено абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV.
Так, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають право користування земельними ділянками, що належать до державної або комунальної власності, виключно на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їхніх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами земельного аукціону.
Крім того, стаття 122 Земельного кодексу України визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту їхньої державної реєстрації.
Так, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність у сфері державної реєстрації прав ухвалює мотивоване рішення, зокрема, залишає скаргу без розгляду по суті, якщо її подано особою, права якої не порушені у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю у цій сфері.
Таким чином суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України №1805/7 від 11.07.2024 «Про залишення скарг без розгляду по суті».
Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача на найближчому засіданні Колегії розглянути по суті скаргу Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області» від 13.06.2024 №13/06/24, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.06.2024 за №СК-3230-24 на рішення від 22.04.2024 №72727297 державного реєстратора Димерської селищної ради Гребенюк Анни Миколаївни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:129:0101, в порядку і строки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №1805/7 від 11.07.2024 «Про залишення скарг без розгляду по суті».
Зобов'язати Міністерство юстиції України на найближчому засіданні Колегії розглянути по суті скаргу Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області» від 13.06.2024 №13/06/24, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.06.2024 за №СК-3230-24 на рішення від 22.04.2024 №72727297 державного реєстратора Димерської селищної ради Гребенюк Анни Миколаївни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:129:0101, в порядку і строки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 3028,00 грн. користь Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона Бориспільської єпархії Української православної церкви м. Вишгород Київської області» (ЄДРПОУ 39306686) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.