10 березня 2025 року справа №320/38356/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еніл» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еніл» (далі - ТОВ «ЕНІЛ», позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №0043760/0706, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким встановленні порушення ТОВ «ЕНІЛ» положень Податкового кодексу України, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, а також донараховано податок на додану вартість у розмірі 91 667 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 22 917 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 року №0043759/0706, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким встановленні порушення ТОВ «ЕНІЛ» положень Податкового кодексу України, а саме: п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, а також донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 82 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було незаконно здійсненні ТОВ «ЕНІЛ» податкові нарахування на загальну суму 197 084 грн. оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Наголошує, що надані ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» роботи на загальну вартість 550 000 грн. за Договором підряду №0102 були повністю оплачені ТОВ «ЕНІЛ», тоді як ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за правилом першої події було складено та своєчасно направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладу №29 від 26.02.2021 року. Таким чином, на думку позивача, правовідносини між ним та вказаними контрагентом оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/38356/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання вимог ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/38356/24 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали від 11 жовтня 2024 року отримана відповідачем в системі «Електронний суд» 17.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У період з 01.04.2024 року по 02.04.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕНІЛ» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» за лютий 2021 року та при визначені показників декларацій з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 рік.
За результатом проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт від 05.04.2024 року №28769/Ж5/26-15-07-06-02-19/41257449, у якому було зазначено про неможливість встановлення та підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ЕНІЛ» з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» на підставі Договору підряду №0102 від 01.02.2021 року.
Окрім того, в акті перевірки зазначено про відсутність реальності вчинення господарських операцій ТОВ «ЕНІЛ» з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС».
На підставі викладених висновків Головне управлінням ДПС у м. Києві дійшло висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 2021 рік на суму 82 500 грн., через заниження фінансового результату до оподаткування на суму 458 333 грн. та завищення позивачем показників про придбання товарів, послуг, необоротних активів на митній території України з основною ставкою на загальну суму 91 667 грн., через включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість взаємовідносин з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» на підставі Договору підряду №0102 від 01.02.2021 року.
ТОВ «ЕНІЛ» подано заперечення від 06.06.2024 року щодо висновків, викладених у зазначеному Акті перевірки, які були залишенні без задоволення, а висновки Акту перевірки -без змін.
На підставі Акту перевірки 23.05.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві були прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
№0043760/0706 на загальну суму 114 584 грн. про встановлення порушень ТОВ «ЕНІЛ» Податкового кодексу, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201. Донараховано податок на додану вартість у розмірі 91 667 грн., а також застосування штрафних санкцій у розмірі 22 917 грн.;
№0043759/0706 на загальну суму 82 500 грн. про встановлення порушень ТОВ «ЕНІЛ» Податкового кодексу, а саме: п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 134.1.1, п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135. Донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 82 500 грн..
Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушеннями вимог законодавства України та без належного дослідження та встановлення обставин наявності реальних господарських відносин, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Водночас згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Відповідно до усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
З аналізу Акту перевірки від 05.04.2024 року №28769/Ж5/26-15-07-06-02-19/41257449 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на твердженнях перевіряючих про неможливість встановлення та підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ЕНІЛ» з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» на підставі Договору підряду №0102 від 01.02.2021 року, відтак дослідженню судом підлягають операції саме із названим контрагентом.
Акт перевірки не містить заперечень проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися між позивачем та його контрагентом.
Судом встановлено, що 20.01.2020 року між ТОВ «ЕНІЛ» та ТОВ «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» було укладено Договір субпідряду №20/01/20, відповідно до якого ТОВ «ЕНІЛ», як субпідрядник, взяв на себе зобов'язання перед ТОВ «ГАРАНТБУДІНВЕСТ, як генпідрядником, виконати роботи, пов'язанні з муруванням внутрішніх та зовнішніх стін та перегородок з газобетонних блоків на об'єкті: «Будівництво першої та другої секції житлового будинку №10, першої та другої секції житлового будинку №10Б у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва (пункт 1 Договору субпідряду №20/01/20).
Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Договору субпідряду №20/01/20 встановлено, що ТОВ «ЕНІЛ» має право залучати за письмовою згодою ТОВ «ГАРАНТБУДІНВЕСТ» до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників).
Керуючись підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Договору субпідряду №20/01/20 ТОВ «ЕНІЛ» залучало до виконання робіт за Договором субпідряду №20/01/20 третіх осіб (субпідрядників).
Зокрема, 01.02.2021 року між ТОВ «ЕНІЛ», як замовником, та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», як підрядником, було укладено Договір підряду №0102, відповідно до умов якого ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» зобов'язується виконати роботи по проведенню проектних робіт, ремонтно-будівельних робіт, будівельно-монтажних робіт, по технічному обслуговуванню обладнання систем опалення, по реконструкції системи теплопостачання, а ТОВ «ЕНІЛ» зобов'язується прийняти та оплатити виконанні роботи (п. 1.1 Договору підряду №0102).
Пунктом 1.2 Договору підряду №0102 передбачено, що виконання робіт здійснюється підрядником відповідного до підписаних сторонами дефектних актів, кошторисів, актів виконаних робіт, якими визначатимуться безпосередній зміст, обсяги, вартість та умови виконання робіт. Всі підписані сторонами кошториси, акти виконаних робіт ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» становитимуть невід'ємну частину цього договору.
Термін виконання робіт по Договору підряду №0102: з 01.02.2021 року по 02.02.2022 року (п. 1.4 Договору підряду №0102).
У пункті 2.2 Договору підряду №0102 сторони погодили, що орієнтовна загальна вартість робіт, визначених у п. 1.1 договору становить 2 000 000 грн. 00 коп. (два мільйони грн. нуль копійок), в т.ч. ПДВ в розмірі 333 333 грн. 33 коп. (триста тридцять три тисячі триста тридцять три гривні 33 копійки).
Фактична загальна вартість робіт, виконуваних ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» за цим договором визначається сторонами шляхом складення актів про виконанні роботи (за формою КБ-2) та може бути меншою від загальної вартості, визначеної в п. 2.2 Договору підряду №0102 (пп. 2.2.1. Договору).
Порядок здачі-приймання робіт за Договором підряду №0102 врегульовано розділом 4 договору.
У пункті 4.1 договору встановлено, що здача приймання робіт, виконаних ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» відповідно до цього договору на протязі звітного місяця, здійснюється сторонами не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Звітним місяцем є календарний місяць. При цьому виконаними на протязі звітного місяця вважатимуться всі роботи, внесені сторонами до акту форми КБ-2в за такий місяць (п.4.2 Договором підряду №0102).
У пункті 4.3 Договором підряду №0102 встановлено, що після завершення ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» всіх робіт, передбачених дефектним актом та кошторисом, ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» в строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з дня завершення таких робіт письмово сповіщає Замовника про готовність робіт до здачі. При цьому, після завершення приймання ТОВ «ЕНІЛ» та здачі ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» виконаних робіт, сторонами має бути підписано акт форми КБ-2в.
На виконання зазначених положень Договору підряду №0102 між ТОВ «ЕНІЛ» та ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» були підписанні/укладені наступні документи: 1) Договірна ціна на будівництво «Будівництво першої та другої секції житлового будинку №10, першої та другої секції житлового будинку №10Б у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва», що здійснюється в 2021 році; 2) Локальний кошторис на будівельні роботи №2-2-1 на кладку з газоблоку «Будівництво першої та другої секції житлового будинку №10, першої та другої секції житлового будинку №10Б у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва» на загальну вартість 280 065,99 грн.; 3) Локальний кошторис на будівельні роботи №2-3-1 на кладку з газоблоку «Будівництво першої та другої секції житлового будинку №10, першої та другої секції житлового будинку №10Б у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва» на загальну вартість 175 145,96 грн.; 4) Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2021 рік (форма КБ-3) від 26.02.2021 року на загальну вартість 550 000 грн.; 5) Акт №2 від 26.02.2021 року приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 рік (форма КБ-2в) на загальну вартість 280 065,99 без ПДВ (56 013,20 ПДВ); 6) Акт №2 від 26.02.2021 року приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 рік (форма КБ-2в) на загальну вартість 178 267, 34 без ПДВ (35 653, 47 ПДВ). 7) Акт надання послуг №19 від 26.02.2021 року, що підтверджує факт виконання Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.07.2024 5 будівельно монтажних робіт на об'єкті «Будівництво першої та другої секції житлового будинку №10, першої та другої секції житлового будинку №10Б у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва»; 8) Лист ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» №0102/21-1 від 01.02.2021 року щодо надання доступу працівникам на об'єкт будівництва; 9) Лист ТОВ «ЕНІЛ» №8 від 02.02.2021 року про надання доступу працівникам ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» на об'єкт будівництва; 10) Лист ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» №0202/21-1 від 02.02.2021 року щодо надання на будівельному майданчику вагончик, побутівку чи контейнер для зберігання інвентарю, переодягання та приймання їжі працівниками.
Надані ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» роботи на загальну вартість 550 000 грн. за Договором підряду №0102 були повністю оплачені ТОВ «ЕНІЛ».
Окрім того, ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України за правилом першої події було складено ТОВ «ЕНІЛ» та своєчасно направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладу №29 від 26.02.2021 року.
Під час виконання договору, так і після виконання його умов, сторони не мали жодних претензій щодо виконання умов такого договору, у тому числі й в частині строків та якості виконаних ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» робіт.
Проаналізувавши господарські операції ТОВ «ЕНІЛ» з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.
Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Суд також звертає увагу, що відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки, а також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників.
Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення не можуть слугувати доказом, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПС) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.
Посилання контролюючого органу на узагальнену податкову інформацію, надану ГУ ДПС у Київській області, не можуть бути беззаперечними доказами того, що господарська діяльність ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» спрямована на здійснення нереальних господарських операцій.
Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента.
Позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
Стверджуючи про відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, податковою не наведено конкретних доказів, які вказують на неможливість такого контрагента виконати свої зобов'язання. Зокрема, твердження податкового органу про те, що ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» не мало трудових ресурсів для виконання взятих на себе зобов'язань за договором спростовуються матеріалами справи.
Більше того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит, витрати та доходи лише за їх наявності.
Натомість позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та існування зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд доходить до висновку про непідтвердження під час розгляду справи належними доказами висновків акту перевірки, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еніл» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.05.2024 №0043760/0706.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.05.2024 року №0043759/0706.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еніл» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.