10 березня 2025 року справа №320/25086/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника Управління - начальника 1-го відділу 6 Управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, пільгової вислуги років, сформованої за період служби з 26 липня 2004 року по 15 березня 2014 року, до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки відповідно до статті 78 Закону України « Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника Управління - начальнику 1-го відділу 6 Управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до статті 78 Закону України «Про національну поліцію», до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, період з 26 липня 2004 року по 15 березня 2014 року та складає у пільговому обчисленні 14 років 05 місяців 15 днів, та встановити надбавку з урахуванням періоди пільгової вислуги років;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника Управління - начальнику 1-го відділу 6 Управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, вислугу у пільговому обчисленні, сформовану за період з 26 липня 2004 року по 15 березня 2014 року - у загальній кількості 14 років 05 місяців 15 днів у пільговому обчисленні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що враховуючи його послужний список, слід дійти висновку, що період його служби з 26 липня 2004 року по 15 березня 2014 року підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах відповідно до пункту 3 Порядку № 393 з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби або 1 місяць служби за 1,5 місяці.
Позивач стверджує про наявність у нього права на здійснення відповідачем відповідно до статті 78 Закону України «Про національну поліцію» стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням пільгової вислуги років, сформованої за означений період. Проте, відповідач за наслідками розгляду рапорту позивача, відмовив у здійсненні такого перерахунку стажу служби в поліції.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про відсутність підстав для здійснення перерахунку стажу служби позивача, оскільки винесення наказу про звільнення зі служби є обов'язковою передумовою для обрахунку календарної вислуги років стажу служби в поліції.
Відповідач наголосив, що Постанова № 393 не може бути застосована при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № 580, оскільки Постанова № 393 прийнята на виконання Закону № 2262 та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років після звільнення.
Відповідачем зауважено, що поняття «стаж служби в поліції» та «вислуга років» не є тотожними та поняття «вислуга років» не є застосовним до позивача у межах заявлених ним позовних вимог з огляду на те, що зі служби в поліції він не звільнений.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить позовні вимоги, викладені в позові, задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача
Що стосується вказаного клопотання, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За правилами частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.
З огляду на характер спірних правовідносин у цій справі, суд не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі у ході її розгляду, у зв'язку з чим підстави для розгляду справи за участю сторін відсутні.
Окрім того, зі свого боку відповідач не був позбавлений можливості викласти свої заперечення проти позову у відзиві на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 КАС України.
Також Київський окружний адміністративний суд не позбавляє учасників справи ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати відповідні докази.
Суд також зауважує, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 26.07.2004 по 06.06.2005 перебував на посаді оперуповноваженого 1-го сектору 4-го відділу 2-го управління Департаменту розвідувальної-пошукової діяльності МВС України.
З 06.06.2005 по 21.06.2007 перебував на посаді оперуповноваженого 1-го сектору 4-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України.
З 21.06.2007 по 23.12.2009 перебував на посаді старшого оперуповноваженого 1-го сектору 4-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України.
З 23.12.2009 по 05.11.2010 - старший уповноважений з особливих доручень 1-го сектору 4-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України.
З 05.11.2010 по 01.03.2011 - начальник 1-го сектору 4-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України.
З 01.03.2011 по 01.11.2011 - заступник начальника 6-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України.
З 01.11.2011 по 01.02.2012 - заступник начальника 3-го відділу 2-го управління Головного управління оперативної служби Департаменту кримінальної міліції МВС України.
З 01.02.2012 по 15.03.2014 - заступник начальника 3-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України.
На теперішній час позивач проходить службу в органах МВС, а саме в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, на посаді заступника начальника Управління - начальника 1-го відділу 6 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
28.03.2023 позивач звернувся з рапортом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо здійснення мені, на підставі статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої, як вище зазначено за період проходження служби з 26.07.2004 по 15.03.2014 та встановлення відповідно до пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» надбавки за стаж служби в поліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованих за вищевказаний період у загальній кількості 14 років 05 місяці 15 днів.
31.03.2023 за результатами розгляду поданого рапорту листом № 4027/55/01-2023 відповідач мене повідомив, що на даний час здійснити відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» перерахунок стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період 26.07.2004 по 15.03.2014 та встановити відповідно до пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» надбавку за стаж служби в поліції із урахуванням періодів пільгової вислуги років, сформований за період з 26.07.2004 по 15.03.2014 у загальній кількості 14 років 05 місяців 15 днів - не має можливості.
Окрім того, відповідач зазначив у наданій відповіді, що відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років вислуга в пільговому обчисленні за зазначений період проходження служби не зараховується.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років, сформованої за період служби з 26.07.2004 по 15.03.2014 до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції для встановлення надбавки та додаткової оплачуваної відпустки, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення (частина третя статті 78 Закону України «Про Національну поліцію»).
Частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
За приписами статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
За змістом статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року № 393 прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).
Абзацом 3 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли, зокрема, у зв'язку з відмовою відповідача зарахувати позивачу період пільгової вислуги років за періоди з 24.01.2003 по 12.10.2011 та з 02.11.2011 по 09.04.2015 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Водночас, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.02.2023 у справі №320/12166/20 у подібних за змістом правовідносинах констатував, що питання обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано положеннями частини другої статті 78 Закону № 580-VIII і положення пунктів 1, 3 Постанови № 393 не регулюють цих питань.
Верховний Суд підкреслив, що «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» було затверджено Кабінетом Міністрів України постановою № 393 на виконання вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Своєю чергою, згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому пунктом 1 Постанови № 393 визначено види служби, які зараховуються до вислуги років для призначення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
За висновком Верховного Суду в постанові від 22.02.2023 в справі №320/12166/20, Постанова № 393 не є нормативним актом в розумінні частини четвертої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки під час проходження служби в поліції, як на тому наполягає позивач, оскільки вона прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №640/3813/21, від 20.03.2024 у справі № 640/7421/21.
Слід зауважити, що у схожих за змістом правовідносинах за позовами працюючих поліцейських із вимогами про зарахування на підставі пункту 2 Постанови № 393 часу навчання у вищому навчальному закладі при обчисленні стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки, Верховний Суд сформував висновок щодо доцільності застосування вказаних положень при вирішенні питання щодо обчислення означеного стажу, визначеного частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого положення пункту 2 цієї Постанови застосуванню не підлягають, оскільки вони можуть бути застосовані для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років (постанови від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі № 520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 820/6656/16 та від 15 грудня 2021 року у справі № 520/11545/19).
З огляду на викладене, враховуючи правове регулювання питання обчислення означеного стажу положеннями статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», а не Порядком №393 та Законом №2262-ХІІ, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу періоду пільгової вислуги років до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, та уважає, що у цій частині заявлених позовних вимог слід.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.