про повернення позовної заяви
10 березня 2025 року м. Київ № 320/62032/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.04.2023 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію з 01.04.2023 року ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 04.11.2022 по справі №320/8438/22, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.
Разом з позовною заявою представник позивача надала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів їх поважності за період з 01 квітня 2023 року по 23 червня 2024 року.
Представником позивача, на виконання ухвали суду від 13 січня 2025 року надано до суду заяву про поновлення строку звернення з цим позовом, в обґрунтування якої адвокат Єрьоміна В.А. зазначила про незгоду з висновками суду щодо пропуску позивачем строку звернення з цим позовом. На переконання заявника, позивач має право на звернення до суду з цим позовом без обмеження будь-яким строком, адже спір стосується захисту соціальних прав, а саме - права на належне пенсійне забезпечення.
Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.
Спір у цій справі, окрім іншого, стосується нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 у справі №815/91/18 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 05.03.2024 у справі №300/5476/22 та від 08.05.2024 у справі №400/11403/23, від 08.08.2024 у справі №460/19702/23, від 22.10.2024 у справі №520/37664/23, від 08.01.2025 у справі №520/18932/23 розглянув питання визначення строку звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зі змісту листа відповідача від 30 серпня 2024 року № 4485-25582/П-02/8-1000/24 вбачається, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 по справі №320/8438/22, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2023, внаслідок чого, основний розмір пенсії після перерахунку збільшився більше ніж на 2000 грн., отже підвищення пенсії згідно постанови №713 не передбачено.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач, проявивши достатню зацікавленість у реалізації свого права на належне соціальне забезпечення, мав довідатись про порушення права на отримання спірної виплати, після отримання пенсії у квітні 2023 року.
Надіславши цю позовну заяву до суду 24.12.2024, позивач пропустив визначений КАС України шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату спірної доплати за період з 01.04.2023 по 23.06.2024.
Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву про надання роз'яснень щодо перерахунку пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23. .
Суд визнає помилковими посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 20.07.2023 у справі №420/8355/22, оскільки спір у вказаній справі стосувався поновлення виплати пенсії особі у зв'язку з виїздом на постійне проживання за межі України; тобто спірні відносини не є релевантними.
Представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не наведено посилань на дійсно непереборні обставини, що перешкоджали б позивачу довідатись про складові пенсійної виплати та правомірність їх обрахунку у період з квітня 2023 по червень 2024 року.
Цей спір не стосується перерахунку пенсії позивача у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення, внаслідок чого немає підстав для застосування приписів статті 51 Закону №2262-ХІІ.
Такого підходу дотримується й Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №520/37664/23.
Так само цей спір не стосується виплати нарахованих сум пенсії, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення статті 46 Закону №1058-IV та статті 55 Закону №2262-ХІІ.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об'єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому у задоволенні заяви представника позивача про поновлення цього строку належить відмовити.
При постановленні ухвали суд врахував висновки Верховного Суду щодо правових наслідків пропуску строку звернення до суду у справі з тотожними позовними вимогами, викладені у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 05.03.2024 у справі №300/5476/22, від 08.05.2024 у справі №400/11403/23, від 22.10.2024 у справі №520/37664/23, від 08.01.2025 у справі №520/18932/23, що є обов'язковими для врахування судом у силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України.
За змістом частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2023 по 23 червня 2024 належить повернути позивачу.
Керуючись статтями 118, 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01 квітня 2023 по 23 червня 2024 - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Кочанова П.В.