про відмову в забезпеченні позову
10 березня 2025 року 320/9328/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Вісьтак М.Я., суддів Войтовича І.І., Саса Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень, встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1), Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 2), треті особи Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський національний університет імені І.І. Мечникова в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 року “Про реорганізацію Національного університету “Одеська юридична академія»;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 року “Про реорганізацію Національного університету “Одеська юридична академія».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
06.03.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про забезпечення позову шляхом (орфографія, пунктуація та стилістика автора збережені):
- зупинення дії Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213 до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України
«Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року №213.
- заборони Міністерству освіти і науки України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 3 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення переведення здобувачів вищої освіти та інших осіб, які навчаються в Національному університеті «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів до Одеського національного університету імені I.I. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету. Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року №213.
- заборони Кабінету Міністрів України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення передачі майна, що перебуває на праві господарського відання у Національного університету «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів на баланс Одеського національного університету імені I.I. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року №213.
- заборони Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року Nє 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 06.03.3035 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 06.03.2025 та передано колегії суддів, у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., суддів Войтовича І.І., Саса Є.В. для розгляду.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову від 06.03.2025 та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову від 06.03.2025 представником позивача вказано, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, оскільки станом на момент звернення із позовом у даній справі, відповідачем уже вчиняються активні дії, спрямовані на виконання положень спірного Наказу МОН України, а це, на думку представника позивача, дозволяє стверджувати про те, що за відсутності забезпечувальних заходів, до моменту розгляду справи по суті та прийняття остаточного рішення, реорганізація може бути завершена, що призведе до незворотних правових та організаційних наслідків у вигляді безповоротного набуття правонаступником майна Університету, а саме Національного університету «Одеська юридична академія» права власності на все майно, яке перебувало на праві оперативного управління у даного реорганізованого вищого начального закладу.
Також, в контексті ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, її представником в заяві про забезпечення позову вказано, що усі співробітники, незалежно від їх посади в Університеті, будуть піддані примусовому достроковому звільненню без будь-якого права на можливість продовження здійснення своєї наукової діяльності навіть у межах Одеського національного університету імені I.I. Мечникова, ураховуючи приписи підпункту 4 п. 8 оскаржуваного Наказу МОН.
Додатково представник позивача зазначає, що переведення здобувачів освіти Університету у зв'язку із здійсненням реорганізації відбувається без врахування думки студентів щодо такого переведення, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про вищу освіту», реорганізація чи ліквідація закладу вищої освіти не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому закладі вищої освіти.
Представником позивача зазначено, що з урахуванням того, що станом на момент подання даної заяви, процедура з реорганізації Університету вже триває та зважаючи на те, що усе майно Університету, яке у нього перебуває на праві оперативного управління, буде безповоротно передане в користування Одеському національному університету імені I.I. Мечникова як правонаступнику майна на підставі підпунктів 9-10 п. 8 оскаржуваного наказу МОН України, то також необхідним є застосування такого заходу забезпечення адміністративного позову у даній справі як заборона Кабінету Міністрів України вчиняти дії з передачі майна Університету на баланс Одеського національного університету імені I.I. Мечникова.
У зв'язку з цим, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в адміністративній справі, а також поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вважає такі заходи адекватними, співмірними та розумними.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк надання правової оцінки оскаржуваному розпорядженню Кабінету Міністрів України та наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 № 213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та можливе виключно під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів наголошує, що наказ Міністерства освіти і науки України № 213 від 13.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» був прийнятий на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 151 КАС України забезпечення позову не допускається шляхом зупинення актів Кабінету Міністрів України, про що фактично просить представник позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих представником позивача на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Таким чином, твердження представника позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, зокрема те, що реорганізація Національного університету «Одеська юридична академія» може бути завершена, сформульовані як можливість, яка ґрунтується тільки на припущеннях. Проте рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, твердження представника позивача про те, що усі співробітники, незалежно від їх посади в Університеті, будуть піддані примусовому достроковому звільненню без будь-якого права на можливість продовження здійснення своєї наукової діяльності навіть у межах Одеського національного університету імені I.I. Мечникова не відповідають положенням підпункту 4 пункту 8 спірного Наказу МОН № 213 від 13.05.2025.
Зазначений підпункт Наказу МОН № 213 від 13.05.2025 передбачає, що Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» необхідно попередити в установленому порядку працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав та соціальних гарантій у порядку, визначеному законодавством України, у тому числі повідомити Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників.
Згідно із приписами статті 40 Кодексу законів про працю України, а саме частиною 1 визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Однак, як передбачено частиною 3 цієї ж статті КЗпП України таке вивільнення працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Представником позивача до заяви про забезпечення позову не долучено ані попередження про майбутнє вивільнення, ані перелік запропонованих посад, на які позивач може або погодитись, або відмовитись від них, а тому доводи представника позивача про неможливість працевлаштуватись навіть у межах Одеського національного університету імені I.I. Мечникова побудовані на припущеннях, спрямованих на майбутнє.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій (бездіяльності), які на думку позивача порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії (бездіяльність) є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності наказу МОН від 13.02.2025 № 213.
Щодо неврахування думки студентів про переведення їх до Одеського національного університету імені I.I. Мечникова, колегія суддів зазначає що представником позивача не обґрунтовано, як вказаний захід забезпечення позову, а саме заборона здійснення переведення здобувачів вищої освіти та інших осіб, які навчаються в Національному університеті «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів до Одеського національного університету імені I.I. Мечникова, стосується ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Щодо тверджень представника позивача у необхідності вжиття забезпечувального заходу у виді заборони Кабінету Міністрів України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення передачі майна, що перебуває на праві господарського відання у Національного університету «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів на баланс Одеського національного університету імені I.I. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі колегія суддів вкотре звертає увагу, що оцінка протиправності розпорядження Кабінету Міністрів України та наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 № 213 2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» може бути надана лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів.
Додатково колегія суддів повторно наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 3 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
При цьому, колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних забезпечувальних заходів.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких вони поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий суддя Вісьтак М.Я.
Суддя Войтович І.І.
Суддя Сас Є.В.