про відмову в забезпеченні позову
10 березня 2025 року Справа №320/10907/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні заяву заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
Заборонити посадовим (службовим) особам ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) видавати накази про направлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 до іншої військової частини (іншого місця служби) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що очевидними є ознаки протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не скасування наказу начальника щодо призову на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 та направлення до Військової частини НОМЕР_2 , відповідно протиправності наказу начальника про призов на військову службу під час мобілізації солдата заявника. ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військова частина НОМЕР_2 діють всупереч діючому закондавству.
Заявник зазначив, що він є працівником АТ «Укрсиббанк», яке є віднесене до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Згідно даних про результати бронювання за заявою №20250214-631626, отриманої із застосунку «ДІЯ», вбачається, що згідно списків заброньованих працівників AT «Укрсиббанк», у такому списку під номером 1 значиться заброньованою особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та відповідно має відстрочку від призову на військову службу по мобілізації до 23.01.2026 року. 13.02.2025 заявник проходив ВЛК та під час переміщення для отримання військово-облікового документу заявник опинився у збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Не дивлячись на те, що заявник є заброньованим, 14.02.2025 його перевезли до Військової частини НОМЕР_2 .
На адвокатський запит було отримано відповідь №1815 від 21.02.2025 про те, що 13.02.2025 ОСОБА_1 був призваний до Збройних Сил України і направлений до Київського міського збірного пункту для формування військових команд. Станом на 13.02.2025 не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" був заброньований 14.02.2025 о 12 год. 13 хв. через застосунок "Дія", отже на наступний день після призову на військову службу.
Заявник зауважив, що жодного наказу про призов на військову службу не було. 26.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано довідку №1988 про призов на військову службу під час мобілізації 14.02.2025 до НОМЕР_2 . По прибуттю до Військової частини НОМЕР_2 заявника призначено на посаду курсанта військової частини.
Враховуючи положення чинного законодавства, заявник зазначає, що мобілізація супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим. Фактично, у разі задоволення позову поданого заявником до суду, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не зможе надати ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим. Таким чином невжиття заходів забезпечення позову які заявляє заявник до суду ускладнить (унеможливить) виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки заявник вже закінчить навчання (термін навчання 45 днів) у Військовій частині НОМЕР_2 та буде направлений до іншої військової частини. Вважає, що ефективним способом захисту порушених прав заявника є спосіб зазначений у поданій до суду заяві.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема зупинення дії індивідуального акта та заборони вчиняти певні дії.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Враховуючи вказані у поданій заяві обґрунтування ОСОБА_1 наполягає на очевидності ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не скасування наказу начальника щодо призову на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 та направлення до Військової частини НОМЕР_2 , відповідно ознак протиправності наказу начальника про призов на військову службу під час мобілізації солдата заявника, враховуючи що заявник є заброньованим та має відстрочку від призову на військову службу по мобілізації до 23.01.2026. Разом з тим, заявник пройшов 13.02.2025 ВЛК та був направлений 14.02.2025 до Військової частини НОМЕР_2 для формування військових команд, призначений на посаду курсанта військової частини. З огляду на вказане, вважає, що в разі наявності навіть позитивного судового рішення заявник вже закінчить навчання (навчання протягом 45 днів) та буде направлений до іншої військової частини, незалежно від судового рішення та від його доводів і доказів наявності бронювання.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів заявника діями, бездіяльністю чи прийнятим рішенням відповідача з підстав зазначених та заявлених заявником у заяві про забезпечення позову, перевірка порушення ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військовою частиною НОМЕР_2 положень діючого законодавства під час не розгляду доводів та наявних доказів про наявність бронювання до 23.01.2026 відповідно відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям, бездіяльності чи прийнятому рішенню вказаних суб'єктів до ухвалення рішення по суті.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що Військова частина НОМЕР_5 направить після навчання заявника до іншої військової частини для несення служби, не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства щодо дій чи бездіяльності ТЦК, військової частини під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого заявником до суду адміністративного позову.
Суд зазначає, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дій та рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Зазначення заявником у заяві про відсутність наказу про призов на військову службу, видання 26.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки №1988 про призов на військову службу під час мобілізації 14.02.2025 до НОМЕР_2 не є достатнім обґрунтуванням для задоволення поданої заяви у спосіб заявлений заявником, враховуючи що заявник вказує на відсутність спірного наказу про мобілізацію що виключає застосування судом інституту забезпечення позову. Як і направлення до іншої військової частини після проходження навчання не може слугувати доводами для забезпечення позову за відсутності прямого акту індивідуальної дії застосованого суб'єктом щодо заявника.
Більше того, суд зауважує, що заявником не надано суду доказів того, що суб'єктами вчиняються дії, направлені на його мобілізацію поза його згоди.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки заявник не навів належних доводів очевидності протиправності наказу, та того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви заявника про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову -відмовити.
Ухвалу надіслати (вручити) заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.