ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2025 р. справа № 300/6638/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування постанови та розпорядження
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» звернулося до суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати постанову №1322 від 17.07.2024 «Про застосування санкцій до АТ «Тисменицягаз» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу та порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу;
визнати протиправним та скасувати розпорядження "Про усунення порушень АТ «Тисменицягаз» від 17.07.2024 № 200-р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що зазначені у акті проведення планового заходу державного нагляду №238 від 19.06.2024 порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності. Зазначив, що перевищення витрат за складовими тарифу склалося з незалежних від підприємства причин і спричинені неналежним врахуванням у діючому тарифі зазначених витрат. Також вказав, що відповідач при визначенні розміру штрафних санкцій лише зазначив про вчинені позивачем правопорушення. Однак, вказана постанова не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого ним правопорушення та відповідність вчиненого правопорушення розміру штрафу. Вказує, що законодавством встановлено відповідальність саме за порушення Ліцензійних умов, які мають вичерпний перелік вимог до господарської діяльності у цілому, а не окремих положень Кодексу ГРМ, допущених відносно окремих споживачів з тих чи інших причин.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач правом подання відзиву скористався, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення контрольних заходів ним виявлено низку порушень позивачем Ліцензійних умов, що зумовило винесення спірних постанови та розпорядження. Вважає, що Постанова № 1332 та Розпорядження № 200-р прийняті НКРЕКП з дотриманням вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні (а.с. 131-144).
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши докази, судом встановлено наступне.
АТ «Тисменицягаз» є підприємством, що здійснювало господарську діяльність із розподілу природного газу, яке діє на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП №851 від 29.06.2017 (а.с. 39).
Згідно постанови НКРЕКП №1469 від 16.11.2022 АТ «Тисменицягаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (а.с. 40).
Постановою №373 від 22.02.2024 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Тисменицягаз» (а.с. 42).
Регулятором відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2024 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.11.2023 № 2202, на підставі посвідчення на проведення планової перевірки від 09.05.2024 № 209, проведено планову перевірку у період з 30.05.2024 по 19.06.2024 щодо дотримання АТ «Тисменицягаз» вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови), за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023.
За результатами планової перевірки АТ «Тисменицягаз» складено Акт за результатами проведення планової перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу від 19.06.2024 № 238, в якому зафіксовано такі порушення:
- підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачених структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням;
- порушення вимог підпункту 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення розрахунків з оператором газотранспортної системи за надані послуги у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу;
- порушення вимог підпункту 30 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо надання до НКРЕКП документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані , необхідні для виконання своїх повноважень , в обсягах та у строки , встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю));
- підпункту 31 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо обов'язку ліцензіата виконувати рішення НКРЕКП у строки встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, в частині невиконання вимог п. 2 розпорядження НКРЕКП від 16.05.2023 №134-р в частині подання до НКРЕКП операторами газорозподільної системи інформації, відповідно до форм, визначених додатками до цієї постанови;
- пункту 15 глави 2 розділу V в частині обов'язку оператора ГРМ забезпечити функціонування електронних сервісів надання послуги з приєднання;
- порушення вимог підпункту 8 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині обов'язку ліцензіата забезпечити проведення періодичної повірки (у тому числі демонтаж, транспортування, монтаж та ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, за власний рахунок незалежно від того, чи є ліцензіат власником лічильника (а.с. 66-115).
17.07.2024 за результатами розгляду Акта № 238 на засіданні Регулятора, яке проведено у формі відкритого слухання, прийнято постанову № 1322 "Про застосування санкцій до АТ «Тисменицягаз» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу та порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» та розпорядження №200-р «Про усунення порушень АТ «Тисменицягаз».
Незгода позивача з обґрунтованістю постанови № 1322 від 17.07.2024 та розпорядження №200-р від 17.07.2024 зумовила звернення до суду з цим позовом.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі, - Закон №1540-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з частиною 1 ст.3 Закону №1540-VIII регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом державного контролю та застосування заходів впливу (пункт 4 частини 2 ст. 3 Закону №1540-VIII).
Статтею 14 Закону №1540-VIII встановлено, що основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному вебсайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до пунктів 1, 11, 12 частини 1 статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
Статтею 19 Закону №1540-VIII встановлено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату або територіальних органів Регулятора.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив (ч. 3 ст. 22 Закону №1540-VIII).
Відповідно до ч.4 ст.22 Закону №1540-VIII регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII до правопорушень на ринку природного газу віднесено, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах, зокрема, від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу відповідно до законодавства у сфері функціонування ринку природного газу за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу.
У свою чергу, державний контроль Регулятором здійснюється зокрема шляхом проведення відповідних перевірок, за результатом яких складаються акти.
Згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що у 2023 році фактична структура тарифу на послуги розподілу природного газу не відповідає складовим витрат, встановлених структурою тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2769 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Тисменицягаз». Вищезазначене свідчить про порушення АТ «Тисменицягаз» підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачених структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням та з дотриманням принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки відповідачем (а.с. 82-86). Крім цього, перевіркою встановлено порушення положень підпункту 30 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо надання НКРЕКП документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю). При цьому в акті перевірки встановлено, що позивачем після початку перевірки вчинено ряд дій спрямованих на усунення виявленого порушення шляхом направлення листів з коригованими та уточненими формами. Водночас вказане не спростовує факт наявних порушень станом на час здійснення перевірки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем вказані факти не спростовано, будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність порушень суду не надано. Враховуючи наведене, відповідачем при прийнятті рішення правомірно застосовано санкції у вигляді застереження.
Щодо встановлених перевіркою порушень, а саме підпункту 31 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо обов'язку ліцензіата виконувати рішення НКРЕКП у строки встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, в частині невиконання вимог п. 2 розпорядження НКРЕКП від 16.05.2023 №134-р в частині подання до НКРЕКП операторами газорозподільної системи інформації, відповідно до форм, визначених додатками до цієї постанови, пункту 15 глави 2 розділу V в частині обов'язку оператора ГРМ забезпечити функціонування електронних сервісів надання послуги з приєднання, порушення вимог підпункту 8 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині обов'язку ліцензіата забезпечити проведення періодичної повірки (у тому числі демонтаж, транспортування, монтаж та ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, за власний рахунок незалежно від того, чи є ліцензіат власником лічильника, позивачем не надано доказів, які б спростовували факти, зафіксовані в акті перевірки, а доводи позивача стосуються обставин та умов їх вчинення.
Щодо встановленого порушення п. 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення розрахунків із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах визначених договорами транспортування природного газу суд зазначає наступне.
Аналізуючи покликання НКРЕКП на недотримані позивачем вимог підпункту 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов суд зауважує, що АТ “Тисменицягаз», брало участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року № 1639-IX (далі - Закон № 1639-IX) заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону включає, зокрема:
заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;
заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;
заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1639-IX для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Суд звертає увагу, що постановою НКРЕКП №1469 від 16.11.2022 АТ «Тисменицягаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а тому така заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX.
За таких умов суд вважає безпідставними покликання відповідача на порушення позивачем зазначених вище вимог.
Щодо доводів позивача про те, що у постанові відповідач при визначенні розміру штрафних санкцій зазначив лише про вчинені позивачем правопорушення, однак, вказана постанова не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого ним правопорушення та відповідність вчиненого правопорушення розміру штрафу, не враховано принципу пропорційності порушення і покарання, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та учасників ринку, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, та притягнуто до відповідальності без наявності вини, а також безпідставне одночасне застосування штрафу за чотири порушення суд зазначає наступне.
Механізм визначення розміру штрафів, які накладаються НКРЕКП, зокрема, за порушення ліцензіатами законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних ліцензійних умов, встановлено Порядком (методикою) визначення розміру штрафів, які накладаються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1800 (далі - Порядок № 1800), відповідно до якого розмір штрафів визначається НКРЕКП з урахуванням вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання» та «Про природні монополії».
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 1800 розрахунок штрафів за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних ліцензійних умов складається з таких етапів:
1) визначення початкового розміру штрафу, що включає:
застосування критеріїв оцінки серйозності та характеру порушення;
розрахунок завданої ліцензіатом шкоди, та/або отриманої додаткової вигоди, внаслідок порушення (у разі можливості встановлення такої шкоди або додаткової вигоди);
2) коригування розміру штрафу з урахуванням тривалості порушення;
3) коригування розміру штрафу з урахуванням пом'якшуючих та/або обтяжуючих обставин;
4) коригування розміру штрафу з метою забезпечення належного рівня стримування від майбутніх порушень та забезпечення пропорційності покарання та порушення;
5) визначення підсумкового розміру штрафу та коригування розміру штрафу для уникнення перевищення максимальної та мінімальної межі штрафу;
6) застосування індивідуальних пом'якшень.
Згідно з пунктом 2.6.1 Порядку № 1800 підсумковим розміром штрафу за правопорушення є штраф, розрахований та скоригований відповідно до глав 2.2 - 2.5 цього розділу.
Пунктами 2.7.1, 2.7.2 Порядку № 1800 визначено, якщо ліцензіат вчиняє дії, спрямовані на усунення порушення після його виявлення, НКРЕКП має право застосувати індивідуальне пом'якшення та додатково зменшити підсумковий розмір штрафу, але не більш ніж на 50% від підсумкового розміру штрафу. Діями ліцензіата, що спрямовані на усунення порушення, можуть бути, зокрема:
1) надання НКРЕКП інформації, що вказує про врегулювання вчиненого порушення або його усунення в найкоротші строки;
2) самостійне відшкодування збитків постраждалим сторонам після виявлення вчиненого порушення, але до прийняття рішення НКРЕКП про застосування санкції у вигляді штрафу;
3) добровільна відмова від додаткової вигоди, отриманої внаслідок порушення, та її повернення всім постраждалим сторонам;
4) активна співпраця порушника з НКРЕКП, зокрема, сприяння з'ясуванню всіх обставин та наслідків порушення.
5) надання НКРЕКП інформації, що вказує на зміни в роботі ліцензіата, спрямовані на недопущення подібних порушень в майбутньому (збільшення кількості працівників, оптимізація процесів та інше) та, за наявності, підтвердження ефективності запроваджених змін.
У випадку, якщо після застосування індивідуальних пом'якшень, сума штрафу за порушення є нижчою за мінімальний розмір штрафу, передбачений законодавством, НКРЕКП не накладає штраф, а застосовує санкцію у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень.
Частиною 2 статті 22 Закону № 1540-VIII передбачено, про що уже зазначено вище, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, та суб'єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.
Приписи вказаної норми узгоджуються з приписами статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», якою також визначено, що регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу, зокрема порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу відповідно до законодавства у сфері функціонування ринку природного газу.
Таким чином, розмір зазначеного вище штрафу може складати від 51000 грн до 1700000 грн; при цьому відповідач визначив розмір штрафу в сумі 314058 грн.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених цією нормою є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
Суд зазначає, що дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обмеженість дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
Водночас, частинами четвертою, п'ятою статті 59 Закону України “Про ринок природного газу» визначено, що штрафи, передбачені цією статтею, мають бути ефективними, стримуючими та пропорційними, а їх розмір має відповідати виду, тривалості та тяжкості порушення, завданій споживачам шкоді та потенційній вигоді від торгівлі з використанням інсайдерської інформації, маніпулювання або спроби маніпулювання на оптовому енергетичному ринку.
Під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб'єктів, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором під час перевірки вважаються пом'якшуючими обставинами.
Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.
В силу вимог частини третьої статті 22 Закону № 1540-VIII при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
У постанові від 26 липня 2023 року в справі № 200/3265/21-а Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки щодо застосування дискреції НКРЕКП та пропорційності санкцій:
“…47. Право на визначення розміру санкції згідно із наведеної вище норми покладається на орган контролю, проте, законодавцем встановлено можливість застосування штрафних санкцій в розмірі від 85 000,00 грн до 1 700 000,00 грн.
49. Таким чином, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
50. В свою чергу, обов'язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов'язок суб'єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.
…76. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов'язаний обґрунтовано вказати про причини застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі.
77. Разом з цим, оспорювана постанова Нацкомісії не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого правопорушення та відповідності вчиненого правопорушення розміру штрафу».
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що обґрунтування розміру штрафної санкції, а також неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі, повинно наводитися у постанові суб'єкта владних повноважень, а зазначення порушень в акті перевірки не може вважатися належним обґрунтуванням розміру санкції, оскільки, конкретна санкція визначається не під час перевірки, а під час вирішення питання про відповідальність суб'єкта господарювання та прийняття відповідного рішення.
Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року в справі №420/1369/22 обґрунтування розміру санкцій та їх пропорційності у відзиві під час розгляду справи теж не узгоджується з вимогами закону, оскільки правомірність рішень суб'єктів владних повноважень оцінюється на час їх прийняття.
Вказане свідчить про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови в частині накладення штрафу принципу обґрунтованості та пропорційності.
Правову позицію аналогічного змісту викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 р. в справі № 420/13667/22 та від 23 серпня 2023 р. в справі № 420/1369/22 за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах.
Судом встановлено, що у п. 2 оскаржуваної постанові НКРЕКП від 17 липня 2024 року № 1322, відповідач жодним чином не обґрунтував розміру застосованої до позивача штрафної санкції, не оцінив тривалість правопорушення, його наслідки для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, зокрема, зазначені позивачем обставини щодо неможливості виконання Ліцензійних вимог своєчасно та в повному обсязі, тобто не виконав вимог частин четвертої, п'ятої статті 79 Закону України “Про ринок природного газу», що свідчить про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови принципу обґрунтованості та пропорційності.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказаним приписам рішення відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Всупереч вказаному відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів належними доказами правомірність свого рішення в цій частині.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що п.2 оскаржуваної постанови НКРЕКП від 17 липня 2024 року № 1322 є протиправним та підлягає скасуванню.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Що стосується доводів позивача в частині визнання протиправним та скасування розпорядження НКРЕКП від 17 липня 2024 року № 200-р “Про усунення порушень АТ “Тисменицягаз», суд зауважує, що протиправність такого розпорядження жодним чином не мотивована та не обґрунтована належними та достовірними доказами, а позивач не заперечує наявності певних порушень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких умов підстави для визнання протиправним та скасування розпорядження НКРЕКП від 17.07.2024 № 200-р “Про усунення порушень АТ “Тисменицягаз» відсутні.
У зв'язку з частковим задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП на користь АТ “Тисменицягаз» сплачений судовий збір в розмірі 3000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про застосування санкцій до АТ "Тисменицягаз" №1322 від 17.07.2024 в частині накладення штрафу в розмірі 314058 грн.
В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» (код ЄДРПОУ 20538865, вул. Озерна, будинок 3, місто Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77401) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, вул. Смоленська, буд.19, м. Київ, 03057) судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.