ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2025 р. Справа № 300/503/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Гарбузюк О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24 вересня 2020 року по 28 вересня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 24 вересня 2020 року по 28 вересня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 24 вересня 2020 року по 28 вересня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 24 вересня 2020 року по 28 вересня 2022 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.01.2025 представник військової частини НОМЕР_1 подав суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Одночасно, 31.01.2025 відповідач через систему "Електронний суд" скерував клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування своїх доводів зазначено, що позивач не заперечує того, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 2020 по 2022 рік, а накзом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №266 від 28.09.2022 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Водночас, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Отже, на думку представника військової частини НОМЕР_1 , з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення та його індексації, а при звільненні - відповідних компенсаційних виплат.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотань представників Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 .
У подальшому, 05.03.2025 представником Військової частини НОМЕР_1 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №460/21394/23, перегляд судового рішення у якій здійснюється для забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах (щодо застосування приписів статті 233 КЗпП).
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суд керується такими мотивами.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Виходячи з аналізу викладених правових норм, суд звертає увагу, що об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі. Ця підстава виникає саме тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, які мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Отже, з огляду на зазначені вимоги для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають безпосереднє значення для справи, провадження у якій зупинено.
Тобто, зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору. В той же час, у разі ж, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 18.09.2018 у справі № 9901/314/19, від 16.10.2019 у справі № 800/330/17, а також у постановах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 160/9902/19, від 28.10.2021 у справі № 200/7221/20-а.
Суд звертає увагу, що у поданій заяві представник Військової частини НОМЕР_1 послався на те, що 13.02.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про передачу справи №460/21394/23 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду з метою відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2025 у справі №500/6880/23, від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 23.01.2025 у справі №400/4829/24, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23.
Між тим, суд констатує, що жодного доводу і аргументу стосовно того, що існує вмотивований зв'язок саме між предметом судового розгляду у даній справі №300/503/25 та з предметом доказування в справі №460/21394/23, заявником не зазначено, а також не обґрунтовано жодним чином об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №460/21394/23.
Таким чином, суд вважає, що обставини, зазначені представником відповідача в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, не можуть бути підставою для зупинення провадження у межах даної адміністративної справи №300/503/25.
Більше того, питання строку звернення до суду у межах цієї справи, що фактично і поставлено в основу поданого клопотання про зупинення провадження у справі, судом уже вирішено, як уже зазначено вище, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025.
Отже, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки у суду є об'єктивна можливість розглянути цю справу по суті заявлених позовних вимог, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись статями 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №300/503/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Представнику позивача та Військовій частині НОМЕР_1 ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.