ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2025 р. справа № 300/5415/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Представник позивача Шевченко Наталія Павлівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850022734 від 02.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» згідно поданої ним заяви про призначення пенсії від 19.05.2023.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ: 20551088, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 18.04.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу за вислугу років періоду роботи з 03.04.1990 по 24.04.1997 помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві) концерну «Хлорвініл» (АТ «Оріана»), та до страхового стажу - періоду проходження військової служби з 18.12.1987 по 14.11.1989.
Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправного рішення №092850022734 від 02.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» згідно поданої ним заяви про призначення пенсії від 19.05.2023.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.07.2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.07.1986 по 01.12.1986 (4 місяці 3 дні) працював помічником машиніста тепловоза у локомотивному депо Коломия Львівської залізної дороги, з 03.04.1990 по 31.01.2001 (10 років 6 місяців 16 днів: 10 років 9 місяців 29 днів - календарно мінус періоди перебування в безоплатних відпустках понад 30 календарних днів у рік - 3 місяці 13 днів) - помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза, машиністом тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві) концерну «Хлорвініл» (зараз - АТ «Оріана»), з 01.02.2001 по 31.12.2004 (3 роки 11 місяців) - машиністом тепловоза служби рухомого складу (локомотивна служба) залізничного господарства (21.01.2003 залізничне господарство перейменоване в в залізничний цех) ЗАТ (ПрАТ) «Лукор», що підтверджується записами в його трудовій книжці та низкою інших документів про особливі умови праці.
Таким чином, стаж роботи позивача на посадах помічника машиніста тепловоза (локомотиву), машиніста тепловоза відповідно до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, становить понад 14 років 9 місяців, що на думку представника позивача надавало ОСОБА_1 право на призначення за вислугу років згідно пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», після досягнення 55- річного віку, тобто після 17.04.2023.
В зв'язку з набуттям права на призначення пенсії після досягнення 55-річного віку, 19.05.2023, з дотриманням 3-місячного строку від дати досягнення пенсійного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та повним пакетом документів, які підтверджували його загальний та пільговий стаж роботи.
Однак, у призначенні пенсії йому було відмовлено на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850022734 від 02.01.2024 з тих підстав, що, на думку відповідача, у позивача відсутній необхідний стаж за вислугу років.
Зокрема у рішенні значиться, що стаж за вислугу років позивача становить 7 років 4 місяці 26 днів, страховий - 37 років 2 місяці 17 днів. До стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 03.04.1990 по 24.04.1997, оскільки, на переконання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, посада помічника машиніста локомотиву відсутня у списку професій і посад робітників локомотивних бригад.
До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 18.12.1987 по 14.11.1989, оскільки у військовому квитку НОМЕР_2 від 10.12.1987 вказане ім'я ОСОБА_2 (російською мовою) не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (рос. мовою).
Однак, при попередньому розгляді документів ОСОБА_1 Головним управлінням ПФУ в Чернівецькій області у червні 2023, пенсійним органом було враховано до вислуги років позивача період роботи з 03.04.1990 по 24.04.1997 помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві) концерну «Хлорвініл» (зараз - АТ «Оріана»), про що свідчить рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії від 15.06.2023 №092850020039.
Згідно вказаного рішення позивачу зараховано весь його стаж за вислугу років в АТ «Оріана» - 10 років 6 місяців 16 днів (згідно уточнюючої довідки із підприємства від 08.05.2023 №84), не зараховано період з 01.02.2001 по 31.12.2004 - оскільки станом на червень 2023 було відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Після надходження відповідного рішення Комісії, стаж за вислугу років у ЗАТ «Лукор» мав бути доданий до вже визнаного стажу в АТ «Оріана», згідно уточнюючої довідки із підприємства від 08.05.2023 №84, а відтак, за наслідком підсумовування стажу за вислугу років в АТ «Оріана» та ЗАТ «Лукор», що сукупно становить понад 14 років 5 місяців (значно більше необхідних 12 років 6 місяців), позивачу мала бути призначена пенсія за вислугу років згідно пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 18.04.2023 - з наступного дня після досягнення пенсійного віку.
Проте, у призначенні пенсії позивачу було відмовлено.
Також, у рішенні про відмову в призначенні пенсії значиться, що позивачу не враховано до страхового стажу період проходження військової служби з 18.12.1987 по 14.11.1989, оскільки у військовому квитку НОМЕР_2 від 10.12.1987 вказане ім'я ОСОБА_2 (російською мовою) не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (рос.мовою).
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначено статтями 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» збережено право на пенсію за вислугу років, зокрема, робітникам, майстрам, безпосередньо зайнятим на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, які на день набрання чинності цього Закону (11.10.2017 р.) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Тобто, в період звернення за призначенням пенсії з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - загальний стаж роботи повинен становити не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Суд зауважує, що положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними та втратили свою чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За змістом рішення Конституційного Суду України положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е, ж" статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII - неконституційними.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, зі змісту оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Вказані норми пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019 року.
Запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років головним чином пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебування на яких призводить до інтенсивного зношування людського організму, внаслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення пенсії за віком.
Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII пенсійні органи повинні керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.
Отже, відповідно до пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: чоловіки - не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пенсію за вислугу років, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Отже, відповідач мав віддати перевагу у застосуванні найбільш сприятливого закону, а саме норм п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, яку було відновлено рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду роботи з 03.04.1990 по 24.04.1997 помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві) концерну «Хлорвініл», суд зазначає наступне.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту позову - Порядок №637). Згідно п.1 даного Порядку також зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби , навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В пункті 20 вказаної Порядку зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження права позивача на пенсію за вислугу років ним подано уточнююча довідка АТ «Оріана» від 08.05.2023 року №84.
В уточнюючій довідці АТ «Оріана» від 08.05.2023 №84 зазначається, що з 03.04.1990 по 31.01.2001 (10 років 6 місяців 16 днів: 10 років 9 місяців 29 днів - календарно мінус періоди перебування в безоплатних відпустках понад 30 календарних днів у рік - 3 місяці 13 днів) ОСОБА_1 працював помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза, машиністом тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві).
Безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті. Користується правом на пенсію за вислугу років згідно ст. 55, пункт «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Підстава видачі довідки: картка форми Т-2, накази №50-к від 02.04.1990, №142-к від 30.12.1991, №51 від 25.04.1997, №55-к від 15.05.2000, №17-к від 31.01.2001, особові рахунки із заробітної плати за 1990-2001 роки.
З огляду на наявність у Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, посади помічника машиніста тепловозу, необґрунтованим є твердження відповідача про те, що така посада там відсутня, адже поряд з посадами машиністів і помічників машиністів тепловозів, у Списку також наявні наступні посади: машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій), тобто Список професій і посад локомотивних бригад передбачає посади машиністів та їх помічників на усіх видах локомотивів, серед яких і тепловоз.
Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача з 03.04.1990 по 24.04.1997 помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві) концерну «Хлорвініл» (сьогодні - АТ «Оріана») до стажу роботи за вислугу років згідно пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» є протиправною.
Щодо у зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 18.12.1987 по 14.11.1989, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 6 Порядку, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії від 19.05.2023 позивачем було подано військовий квиток НОМЕР_2 від 10.12.1987, що підтверджується розпискою-повідомленням від 19.05.2023, де в пункті 1 міститься відмітка про його подання до пенсійного органу.
На сторінці 2, пункт 8 військового квитка міститься запис про призвання ОСОБА_1 на строкову військову службу і направлення у військову частину 18.12.1987. Також, на сторінці 3, пункт 12, міститься запис про його звільнення із військової служби 14.11.1989 та направлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, стаж військової служби позивача підтверджений належними доказами, а саме: військовим квитком, який є основним документом за місцем проходження служби.
Суд зауважує, що обов'язок перевірки правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії лежить на територіальних органах ПФУ, а не на особі, яка звертається за призначенням пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі №590/871/17.
Таким чином, у відповідача були відсутні будь-які законні підстави для неврахування до стажу роботи позивача періоду військової служби, так як даний стаж підтверджується військовим квитком.
Також суд звертає на те, що вини позивача в тому, що при заповненні його військового квитка в графі ім'я було зазначено « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_3 » (російською мовою), немає, жодних доказів того, що цей військовий квиток не належить позивачу теж нема, тому такі дії відповідача по неврахуванню військової служби до страхового стажу позивача є протиправними.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудових книжок, документів про навчання чи проходження військової служби тощо, а тому особа не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення кадрових документів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки, станом на 18.04.2023 року (на дату, з якої слід призначити пенсію) ОСОБА_1 досягнув встановленого пунктом «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійного віку (55 років), має необхідний загальний стаж роботи тривалістю понад 39 років (необхідний - 25 років) та документально підтверджений стаж за вислугу років тривалістю понад 14 років 5 місяців (необхідний - 12 років 6 місяців), що підтверджується уточнюючою довідкою з підприємства від 08.05.2023 №84 та рішенням Комісії від 22.12.2023 №2, тому у нього є всі законні підстави для призначення пенсії за вислугу років. Відтак, відмова відповідача у призначенні йому пенсії є протиправною.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850022734 від 02.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» згідно поданої ним заяви про призначення пенсії від 19.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ: 20551088, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 18.04.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу за вислугу років періоду роботи з 03.04.1990 по 24.04.1997 помічником машиніста локомотиву, помічником машиніста тепловоза в залізничному господарстві (об'єднаному залізничному господарстві) концерну «Хлорвініл» (АТ «Оріана»), та до страхового стажу - періоду проходження військової служби з 18.12.1987 по 14.11.1989.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.