10 березня 2025 року Справа № 280/1669/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний роки служби, з урахуванням виплачених сум;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням виплачених сум;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення довідки про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби;
4) зобов'язати відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого ОСОБА_2 речового майна, після чого нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, 08 червня 2024 року;
5) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток у вигляді додаткової винагороди у розмірі 20 100,00 грн., за час фактичної затримки виплати розрахунку при звільненні позивача з військової служби, з 08 червня 2024 року по день набрання законної сили рішенням суду по суті цього спору.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Хмарським Р.Б., який діє на підставі ордеру серії АР №1226716 від 06.03.2025.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно з положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Спір у цій справі виник, зокрема, у зв'язку із неправильним розрахунком при звільненні, а саме ненарахуванням та виплатою належних сум одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суддею встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.06.2024 № 164 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 08.06.2024; наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки за кожний повний календарний місяць за період служби з 24.02.2022 по 08.06.2024.
У пункті 44 постанови Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі № 620/1201/23 суд вказав, що «наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року № 256 позивача з 03 листопада 2022 року виключено з списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік, строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання підлягає обчисленню з цієї дати», тобто у даній справі Верховний Суд виснував, що тримісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення належного грошового забезпечення розпочинається із дати звільнення зі служби. Тобто, сам по собі факт виключення із списків особового складу військової частини є початком відліку строку на звернення до суду.
З позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування йому належної одноразової грошової допомоги при звільненні 08.06.2024 позивач звернувся до суду 06.03.2025 (через підсистему «Електронний суд»), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з моменту виключення його з особового складу частини НОМЕР_2 .
Суд при розгляді питання строку звернення до суду враховує те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та надати докази поважності причин його пропуску.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача зазначено, що суд має врахувати отримання позивачем складних захворювань, внаслідок яких у період 2023-2024 років неодноразово проходив курси стаціонарного лікування та 08.06.2024 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Через фактичний стан здоров'я позивача, він зміг укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом Хмарським Р.Б. лише 13.02.2025.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження аргументів, викладених у заяві про поновлення процесуального строку та позовній заяві, суддею встановлено, що такі містять відомості про періодичне проходження лікування за період з червня 2023 року по березень 2024 року. Також матеріали позовної заяви містять індивідуальну програму реабілітації інваліда № 419 ОМСЕК № 3 від 20.05.2024 та індивідуальний реабілітаційний план в довготривалому періоді або при хронічному перебігу № 8000-5469-6889-6500 від 23.12.2024, проте такі не є достатнім підтвердженням проходження позивачем лікування у період з вересня 2024 року по березень 2025 року (пропущений строк звернення до суду), оскільки містять лише рекомендації щодо лікування та стану здоров'я позивача без зазначення конкретних дат лікування / проходження реабілітації, у зв'язку з чим позивачу слід надати суду додаткові докази на підтвердження його перебування на лікуванні у вказаний період або зазначити інші поважні причини пропуску строку звернення до суду. Суд не заперечує, що вказані представником позивача обставини могли ускладнити дотримання строку на звернення до суду, проте вони не підтверджені достатніми та належними доказами.
Суд підсумовує, що строк звернення позивача до суду сплив у вересні 2024 року, водночас доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
За приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.В.Мінаєва