10 березня 2025 року Справа № 280/701/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30 січня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі в оформленні та видачі (здійсненні обміну) ОСОБА_1 (до зміни імені ОСОБА_2 ) паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі оформити та видати (здійснити обмін) ОСОБА_1 (до зміни імені ОСОБА_2 ) паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до свідоцтва про зміну імені, серії НОМЕР_1 , виданого 18.02.2022 Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Позивач ОСОБА_2 змінила ім'я на ОСОБА_1 . Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України. У зв'язку із зміною прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », по-батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », заявою № 440/2314.1-24 від 18.12.2024 Позивач звернулася до Відповідача із заявою про видачу (обмін) паспорта громадянина України у формі книжечки без зняття біометричної інформації і без внесення в Єдиний державний демографічний реєстр через релігійні переконання, через відмову надавати згоду на обробку своїх персональних даних. Листом Відповідача № 2314-19/2314.1-25 від 08.01.2025 Позивачу було відмовлено у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року, з посиланням на те, що порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ ( далі - Положення № 2503-ХІІ) та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі - Тимчасовий порядок № 456). Відповідач зазначив, що паспорт громадянина України зразка 1994 року оформляється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Позивач вважаючи таку відмову у видачі (обміні) паспорту громадянина України зразка 1994 року протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
03 лютого 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/701/25 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, надаючи відповідь діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень, оскільки відсутній був повний перелік документів для здійснення оформлення паспорту. Відповідно до пункту 5 частини першої розділу Х Тимчасового порядку № 456 рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки) приймається, якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідну для оформлення й видачі паспорта. Оскільки, заява позивача було подана у довільній формі та не є заявою про надання адміністративної послуги (видача паспорта), даний лист-роз'яснення не є рішенням після якого у сторін виникають правовідносини. Відповідач зазначає, що в позові ОСОБА_1 зазначила, що не хоче отримувати паспорт громадянина України у формі ID картки, через свої релігійні переконання. Паспорт громадянина України є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою та інше. На думку відповідача обставини, на які посилається позивач, при небажанні отримувати паспорт у формі картки, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону № 5492-VI та/чи робити з нього винятки. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Заявою № 440/2314.1-24 від 18.12.2024 року позивач звернувся до Вознесенівського відділу у м.Запоріжжя УДМС у Запорізькій області із заявою, у якій просила оформити та видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку із зміною прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », по-батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.).
Листом № 2314-19/2314.1-25 від 08.01.2025 Позивачу було відмовлено у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року з підстав подання неповного переліку необхідних документів, зокрема не було надано рішення суду про зобов'язання оформити і видати паспорт зразка 1994 року (а.с.).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначаються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина 1 статті 21 Закону № 5492-VI).
Частиною другою статті 21 Закону № 5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Разом з цим, Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-XII), пунктами 1-3, 11 якого встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже з наведеного видно, що законодавець передбачив альтернативу, яка, станом на день виникнення спору, є незмінною та за якою паспорти виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки.
Разом з тим, звернувшись із заявою щодо оформлення паспорту у формі книжечки позивач не отримала паспорт.
Оцінюючи дану позицію відповідача, суд враховує позицію Великої палати ВС, висловлену у постанові від 19.09.18 у зразковій справі № 806/3265/17, згідно якої, якщо у цій категорії справ встановлено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи щодо отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, це становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі вказала наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
При цьому, статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне зазначити про те, що в даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Вказане також узгоджується із міжнародно-правовими актами, зокрема статтею 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
З огляду на таке, особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 14 Закону № 5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
При цьому, як зазначалось вище паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Тобто, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частиною третьою статті 13 Закону № 5492 визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
При цьому, постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт (Положення), відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 якого бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Також, 06 червня 2019 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, підпунктом пункта 1 розділу ІV якого визначено, що обмін паспорта здійснюється в разі зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт.
Для обміну паспорта заявник подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) паспорт, що підлягає обміну;
4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;
6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.
При цьому, відповідно до пунктів 2, 3, 5, 11 Розділу І та пункту 1 Розділу ІІ цього ж Тимчасового порядку, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Після проведення перевірок та прийняття рішення про оформлення паспорта за заявою особи територіальний підрозділ ДМС отримує від територіального органу ДМС бланк паспорта громадянина України для його заповнення та подальшої видачі.
Унесення до бланка паспорта відомостей про особу здійснюється працівниками територіальних підрозділів ДМС, на яких згідно з їх службовими обов'язками покладено заповнення бланків паспортів.
Отже, для отримання паспортів у формі книжечки особа звертається до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання та, крім заяви та інших документів, подає рішення суду.
Водночас, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (пункт 3 Постанови № 302).
Згідно пункт 131 Постанови № 302 до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частин 5, 6 статті 6 Закону № 2297).
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
При цьому, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Крім того, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Так, у статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".
Згідно практики Європейського суду з прав людини першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статті 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, пункт 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Отже, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Х'ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".
Отже, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Зважаючи на вищевикладене, суд констатує, що позивач має право на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).
Отже, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є особисте звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням відповідного переліку документів.
Суд констатує, що у відповіді на заяву про видачу паспорта у формі книжечки відповідач не зазначив про відсутність конкретних документів необхідних для оформлення паспорта.
Приписи як Положення № 2503-XII, так і Тимчасового порядку № 456 не передбачають обов'язку особи подавати разом із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року судове рішення щодо зобов'язання органу державної міграційної служби оформити та видати такий паспорт.
Отже, посилання відповідача на відсутність рішення суду не може бути підставою для відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
При цьому, немає необхідності вказувати про заборону використання засобів ЄДДР, позаяк при оформленні позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням № 2503-ХІІ, не передбачено внесення будь-даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача у відзиві, що лист-відповідь від 08.01.2025, що був адресований позивачу, не є рішенням про відмову у видачі паспорту, а носить виключно роз'яснювальний характер.
Дійсно, такі роз'яснення наявні, але у відповіді зазначено, що підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки відсутні, що обґрунтовано розцінене позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.
На підставі викладеного, для належного захисту порушених прав позивача, задля реалізації позивачем права на користування паспортом громадянина України зразка 1994 року, суд вважає необхідним зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити і видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки у зв'язку із зміною імені.
Суд зауважує, що судове рішення у цій справі, у відповідності з Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, є підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому питання розподілу судових витрат не розглядалося.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 90, код ЄДРПОУ 37834773) в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 145-В, код ЄДРПОУ 37834773) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі в оформленні та видачі (здійсненні обміну) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі оформити та видати (здійснити обмін) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 10 березня 2025 року.
Суддя Сацький Р.В.