10 березня 2025 рокуСправа № 280/6653/23 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Попова В.Г. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158-Б м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відповідно до наданої довідки № 33/28-4420 від 14.07.2023 про грошове забезпечення, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області», зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» від 14.07.2023 № 33/28-4420 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області..
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набрало законної сили 30.01.2024.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.03.2024 виправлено описку, допущену у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 280/6653/23, зазначивши РНОКПП ОСОБА_1 як « НОМЕР_1 », замість помилково зазначеного « НОМЕР_2 ».
27 лютого 2025 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. У своїй заяві представник позивача стверджує, що на даний час судове рішення в частині виплати перерахунку пенсії за вислугу років з 01.12.2019 по 31.03.2024 не виконане. Тривалість невиконання судового рішення, від часу набуття ним законної сили (30.01.2024), становить більше одного року. Позивач вважає, що наявні ознаки тривалого ухилення посадових осіб відповідача від виконання рішення суду, що полягає у невжитті усіх можливих достатніх та своєчасних заходів направлених на його виконання, також вказує на наявність ризиків подальшого його невиконання, у випадку невжиття відповідних заходів судового контролю. Заявник просить суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №280/6653/23, шляхом зобов'язання відповідача, - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) надати звіт про виконання судового рішення у даній справі; за невжиття достатніх та своєчасних заходів на виконання рішення у даній справі, накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) (відповідача) штраф у порядку ст. 382-3 КАС України.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, призначено до розгляду заяву без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні та запропоновано відповідачу до 05.03.2025 подати до суду письмові пояснення щодо заяви, яка перебуває на розгляді, а також документи в обґрунтування наданих пояснень.
Представником позивача 03.03.2025 надано додаткові пояснення в яких він наголошує на тому, що станом на даний час виконавчий документ по даній справі не отримувався та не пред'являвся до примусового виконання. Додатково до зазначеного у Заяві про встановлення судового контролю позивач просить суд звернути увагу на обставини які свідчать про бездіяльність відповідача направлену на умисне зволікання у виконанні рішення суду яке полягає в наступному: рішення набрало законної сили 30.01.2024. В той же час, тільки 06.03.2024 відповідач звернувся до суду з заявою про усунення описки у рішенні (за спливом 35 днів). Внаслідок чого з причини безпідставного зволікання виплату поточної пенсії з урахуванням перерахунку було розпочато тільки в квітні 2024 року, свідомо знаючи що виплата заборгованості за минулі періоди не буде здійснена своєчасно. Таким чином, вказане свідчить, що Відповідач навмисно штучно затягував строк виконання рішення суду у даній справі.
05 березня 2025 року судом на заяву представника позивача від 27.02.2025 видано виконавчі листи у справі.
06 березня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує проти задоволення заяви в повному обсязі та зазначає, що рішення суду виконано відповідачем в межах своїх повноважень: здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 та донараховано за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 - 241882,70 грн. Донарахована сума пенсії внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (порядковий номер у реєстрі 635425). З 01.04.2024 виплата пенсії здійснюється з урахуванням зазначеного рішення суду. Щодо виплати донарахованих сум пенсії заборгованість в розмірі 241882,7 грн. на даний час не виплачена. З 01.04.2021 кошти на виплату пенсій, в тому числі за рішеннями суду, перераховуються безпосередньо Пенсійним фондом України на поточні рахунки пенсіонерів без їх зарахування до Головного управління. Таким чином, боржник взагалі не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду та не може здійснювати жодних розпоряджень коштами. Реєстр судових рішень ведеться Пенсійним фондом України для обліку заборгованості за рішеннями суду. Погашення заборгованості за рішеннями суду, які обліковуються в реєстрі, здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом України. Жодних графіків погашення заборгованості, порядку черговості виплат заборгованості Головне управління не веде, оскільки розпорядником коштів є безпосередньо Пенсійний фонд України, який планує бюджет Пенсійного фонду України та обсяги відповідних фінансувань з Державного бюджету України для погашення заборгованості за рішеннями суду. Виходячи з викладеного, а також зважаючи на ненадання заявником доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, не вбачається підстав для задоволення заяви.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»(Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Згідно із частинами 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Заяву подано позивачем в порядку ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду від 30.10.2023 у справі №280/6653/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 01.12.2019.
У своїй заяві представник позивача стверджує, що на даний час судове рішення в частині виплати перерахунку пенсії за вислугу років з 01.12.2019 по 31.03.2024 не виконане.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 та донараховано за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 суму пенсії у розмірі 241882,70 грн
Вказано заборгованість не була виплачена позивачу та внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою.
Наведене підтверджує, що рішення суду виконувалося відповідачем.
Отже відповідач не відмовляє позивачу у виконанні рішення суду та ним вживаються всі необхідні дії щодо належного його виконання.
При цьому з наданих сторонами доказів судом не встановлено, що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Із наведених заявником обставин суд не вбачає на даному етапі підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки судом наразі не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області під час добровільного виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату пенсії позивачу, створює перешкоди для виконання рішення суду.
Крім того, суд зауважує, що проблема не виконання рішень національних судів у соціальних (пенсійних) спорах має загальнодержавний характер. Тобто, проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
З огляду на вище вказане суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача адвоката Попова В.Г. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. 381 - 282-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Попова В.Г. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158-Б м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвала виготовлена та підписана 10 березня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз