10 березня 2025 року Справа № 280/19/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 НЦ) Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
02 січня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 НЦ) Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 15.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи;
зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, з урахуванням висновків наданих у судовому рішенні по справі.
Ухвалою суду від 07.01.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що оскільки щодо нього наявні підстави для звільнення з військової служби від звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби за підпунктом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову служби», а саме через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Позивач зазначає, що відповіді від ВЧ НОМЕР_1 на рапорт від 15.11.2024 не надійшло, що є порушенням прав позивача. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №196 від 10.07.2024 солдат ОСОБА_1 прибув у відрядження з військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №201 від 15.07.2024 солдат ОСОБА_1 вибув з відрядження після проходження курсу фахової підготовки у складі НОМЕР_4 навчального батальйону до військової частини НОМЕР_3 . Відповідач зазначає, що військовослужбовець ОСОБА_1 не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а відповідно командування ВЧ НОМЕР_1 не має повноважень приймати рішення про звільнення позивача з військової служби. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та на момент виникнення спірних правовідносин має статус військовослужбовця.
11.10.2024 Олександрівським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .
15.11.2024 позивачем засобами поштового зв'язку на адресу командира ВЧ НОМЕР_1 направлено рапорт, в якому позивач просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, як військовослужбовця, який має дружину, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Позивач, не погодившись з не розглядом його рапорту командуванням ВЧ НОМЕР_1 , звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на те, що його дружині - ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, а тому наявні підстави для звільнення позивача з військової служби підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон України №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі - Закон №2232-XII).
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже, підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби є те, що у військовослужбовця є необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
В той же час, суд зазначає, що наявність/відсутність підстав для звільнення з військової служби має встановлюватися командуванням військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу.
В даному випадку матеріалами справи підтверджується, що позивач з рапортом про своє звільнення з військової служби звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 .
Листом ВЧ НОМЕР_1 від 05.12.2024 №812/22677 позивача повідомлено про те, що він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_3 , у зв'язку з чим, командування ВЧ НОМЕР_1 не наділене повноваженнями щодо прийняття управлінських рішень стосовно звільнення позивача з військової служби.
Отже, посилання позивача у позовній заяві на те, що його рапорт не був розглянутий командуванням ВЧ НОМЕР_1 є безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи.
Також, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться накази ВЧ НОМЕР_1 з яких встановлено, що ОСОБА_1 дійсно певний час перебував у відрядженні до ВЧ НОМЕР_1 , проте після проходження курсу фахової підготовки у складі НОМЕР_4 навчального батальйону позивача направлено для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_3 .
Доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому порядку звертався до командування ВЧ НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Отже, для вирішення питання про звільнення з військової служби позивач має звернутися у встановленому порядку з рапортом до командування військової частини, яка є постійним місцем проходження військової служби, у даному випадку до командування ВЧ НОМЕР_3 .
Оскільки позивач у встановленому порядку не звертався до командування військової частини за місцем проходження військової служби з рапортом про звільнення з військової служби, а ВЧ НОМЕР_1 не є уповноваженим органом для розгляду зазначеного питання, то суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 НЦ) Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова