07 березня 2025 року Справа № 280/436/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.11.2024 по 02.12.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.11.2024 по 02.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період стаціонарного лікування з 15.11.2024 по 02.12.2024 позивачу не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Водночас, відповідно до вимог п. 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із проходженням служби/перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини. Звертає увагу суду, що кожна з цих обставин існувала протягом періоду стаціонарного лікування: з 15.11.2024 по 02.12.2024 та підтверджується належними та допустимими доказами, доданими до цього позову. Відтак, вважає, що у зв'язку з отриманням бойового поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, пропорційно періоду стаціонарного лікування.
Ухвалою судді від 27.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 07.02.2025 на адресу суду надіслав відзив (вх. №5934), у якому пояснює, що спірним періодом невиплати позивачу місячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень є період його перебування на стаціонарному лікуванні за станом здоров'я після тяжкого поранення з 14.05.2024, тобто після спливу 4-х місяців після отримання поранення. Стверджує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийнятого на його підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260. Зауважує, що відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу військово-лікарської комісії про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати. Тобто, необхідною та достатньою умовою включення позивача до наказів про виплату збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, після чотирьох місяців лікування є, по-перше, встановлення факту безперервності такого лікування, по-друге, наявність висновку лікарняного закладу військово-лікарської комісії про потребу в такому лікуванні. Натомість, матеріали адміністративної справи свідчать про наявні суттєві перерви у лікуванні та перебуванні у відпустці за станом здоров'я позивачем протягом 4-х місяців з дня отримання ним поранення. Вказує, що останнім днем лікування позивача є 04.10.2024, про що свідчить інформація викладена в примітках картки особового рахунку позивача, одночасно цей день є останнім днем безперервного лікування ОСОБА_1 . З системного аналізу вищевказаного, на думку відповідача, можна зробити висновок, що з 05.10.2024 по 15.11.2024 (включно) позивач не знаходився на лікуванні та не перебував у відпустці за станом здоров'я після отримання поранення, що свідчить про перерви у проходженні лікуванні та реабілітації. Одночасно просить суд звернути увагу, що позивачем не надано ані відповідачу, ані суду жодного висновку ВЛК про потребу в подальшому лікуванні після спливу 4-х місячного строку лікування. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Зі змісту довідки від 18.05.2024 №22/4/658 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) вбачається, що 14 травня 2024 року позивач отримав: вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) правого передпліччя та грудної клітини. За обставин: з журналу ведення бойових дій НОМЕР_2 омбр № 28г від 01.07.2023 стало відомо що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, виконуючи бойове завдання з відбиття агресії окупаційних військ, а саме 14 травня 2024 року о 22 год. 50 хв., при заході на позиції 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону біля населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок артилерійського обстрілу сил російської федерації, солдат ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) правого передпліччя та грудної клітини. Евакуйований до ПХГ К2 14.05.2024. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного. наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Внаслідок отриманого травми, позивач був евакуйований та госпіталізований, про що свідчить первинна медична картка (форм 100 додано до позову).
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії №9424 від 14.11.2024 ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_4 14 листопада 2024 року. За результатами встановлено діагноз, зокрема: Т94. Наслідки вибухового поранення (14.05.2024), вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин передньої поверхні верхньої третини правого плеча та передньої поверхні грудної клітки, у вигляді зміцнілих післяопераційних (14.05.2024-ПХО вогнепальних ран, етапні перев'язки) рубців, з наявністю сторонніх тіл (осколки) м'яких тканин правого плеча та трудної клітки; акубаротравматичне ураження, у вигляді пошкодження барабанної перетинки двобічно, ліковано оперативно (16.05.2024-мірингопластика двобічно; 30.07.2024-тимпанопластика ліворуч), у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості з легким порушенням слуху праворуч до 25дБ та середнім ліворуч до 45дБ, цефалгічного та цереброастенічного синдромів. Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 поранення тяжкого ступеню. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2651/1008, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.11.2024 по 02.12.2024 з діагнозом: наслідки МВТ (14.05.2024), ліковано оперативно двобічна мірингопластика 16.05.2024, тимпанопластика ліворуч30.07.2024. Хронічний середній отит зліва.
Представником позивача на адресу ВЧ НОМЕР_1 направлений адвокатський запит з проханням нарахувати та виплатити грошового забезпечення за поранення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 15.11.2024 по 02.12.2024.
Листом від 01.01.2025 №4698/23/30/2867 відповідач повідомив, що солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 наказом командира військової частини №53 від 21.02.2024 та наказом командира військової частини №360 від 16.12.2024 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Із посиланням на приписи абз.4 п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п. 9 розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» вказано, що позивач в наказах на виплату додаткової винагороди за період з 15.11.2024 по 02.12.2024 не зазначений.
Позивач вважає, що за період проходження лікування позивачу внаслідок отримання тяжкої трави, пов'язаної із захистом Батьківщини, з 15.11.2024 по 02.12.2024 включно відповідачем не проводилось нарахування та виплата йому грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 еквівалентно 100000 грн на місяць, з розрахунку за кожний день лікування, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 - 4 цієї статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 17 Розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - постанова КМУ №168 від 28.02.2022).
В силу п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із абз.4 п.1-2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 21.11.2024) Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Отже, додаткова винагорода передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 є додатковою виплатою військовослужбовцям під час дії воєнного стану. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, зокрема під час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранень (контузії, травми, каліцтва), пов'язаних із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2024 року ОСОБА_1 отримав вибухове вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) правого передпліччя та грудної клітини. Травмування та поранення отримано внаслідок дій противника, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, отримано під час захисту Батьківщини. Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 поранення тяжкого ступеню.
Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
При цьому, судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, внаслідок такого поранення (отриманої травми), позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у період з 15.11.2024 по 02.12.2024.
Таким чином, наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, щодо посилання представника відповідача на перебування позивача в лікарняних закладах за відсутності висновків ВЛК про потребу в подальшому лікуванні після спливу 4-х місячного строку лікування суд зауважує, що Постанова КМУ №168 від 28.02.2022 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 грн винагорода.
Суд констатує, що обидві умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.
Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 15.11.2024 по 02.12.2024, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 у відповідний період є протиправною.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн, у період з 15.11.2024 по 02.12.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн, у період з 15.11.2024 по 02.12.2024 пропорційно дням перебування його на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак