07 березня 2025 року Справа № 640/22256/21 ЗП/280/130/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України
про визнання протиправними та нечинними окремих частин нормативно-правового акту,-
09.08.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправними і нечинними з моменту прийняття абзаци 3 і 4 пункту 3 розділу II, пункт 20 розділу II рішення РАУ від 19 листопада 2013 року № 238 (з урахуванням подальших змін).
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю окремих положень рішення Ради адвокатів України № 238 від 19.11.2013, оскільки ними запроваджено як умову для подання заяви про адміністративне правопорушення обов'язкову плату щорічного внеску адвокатів, а у випадку подання адвокатом такої заяви до ради адвокатів регіону, який не знаходиться за основним місцем роботи адвоката-заявника, окрему плату у розмірі 15% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Такі положення обмежують його право на можливість безперешкодно звернутись з відповідною заявою та фактично створює додаткові перешкоди у вигляді надмірного та необґрунтованого фінансового тягаря, справляння якого суперечить приписам законодавства України.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 17.08.2021 відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві на позов, який надійшов до суду 06.09.2021, зазначив, що посилання позивача мають характер припущення і не можуть бути визнані обґрунтованими. Позивачем не додано жодного доказу порушення його права, не обґрунтовано яким чином рішення Ради адвокатів України № 238 від 19.11.2013 порушує його права на момент звернення до суду.
Також відповідач вказує на те, що рішенням Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 запроваджено зміни, які не обмежують право адвокатів на звернення із заявою про адміністративне правопорушення, а, навпаки, забезпечують ефективний та справедливий розгляд. Крім того, надано альтернативу для звернення адвоката до рад адвокатів регіону, які не знаходяться за основним місцем роботи адвоката та сплати щорічного внеску. Наполягає на тому, що ради адвокатів регіонів, до яких звертаються адвокати із заявами про адміністративне правопорушення, які не сплачують на їх користь щорічні внески, несуть несправедливий тягар фінансової відповідальності з підготовки матеріалів, складання протоколів та направлення їх до суду.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 20.10.2021.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 справу №640/22256/21 прийнято до провадження, розгляд справи у зв'язку зі зміною складу суду здійснено спочатку, призначено підготовче судове засідання на 04.03.2025.
20.02.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідно частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Ухвалою суду від 28.02.2025 задоволено заяву представника відповідача про участь у підготовчому судовому засіданні, яке відбудеться 04.03.2025, в режимі відеоконференції із використанням власних засобів зв'язку поза межами суду.
У судовому засіданні 04.03.2025 представник відповідача підтримав свої заперечення. Вважав за можливе провести підготовче судове засідання без участі позивача або його представника, закрити підготовче провадження та розглянути справу по суті в порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою суду від 04.03.2025 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті.
Після заслуховування пояснень учасників процесу, присутніх у відкритому судовому засіданні, протокольною ухвалою суду від 04.03.2025 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Ради адвокатів України №238 від 19.11.2013 затверджено Порядок оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення (далі - Порядок №238).
Радою адвокатів України прийнято рішення №55 від 03.07.2021, яким вирішено внести зміни до Порядку №238 та додано абзаци 3-4 пункту 3 розділу ІІ наступного змісту:
“Якщо провадження за заявою про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП порушується за заявою адвоката на території юрисдикції ради адвокатів регіону, місцезнаходження якої є відмінним від адреси основного робочого місця адвоката, заявник (адвокат) повинен відшкодувати на рахунок такої регіональної ради адвокатів організаційно-технічні витрати, пов'язані з перевіркою матеріалів, прийняттям рішення про складання/відмову в складанні протоколу про адміністративне правопорушення, складанням протоколу про адміністративне правопорушення та направленням його до суду у розмірі 15% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається.
До такої заяви (звернення) адвокат додає копію платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду (відшкодування витрат, пов'язаних з перевіркою матеріалів та складання протоколів про адміністративне правопорушення тощо). У разі відмови або відкликання своєї заяви (звернення) заявником після внесення плати за організаційне забезпечення розгляду заяви, така плата не повертається».
Не погоджуючись з внесеними змінами до Порядку №238, вважаючи їх протиправними, позивач і звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та третьої статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
У пункті 3 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші законодавчі акти України.
З метою забезпечення гарантій незалежності адвокатури України від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, будь-яких інших органів, установ, організацій, фізичних і юридичних осіб для реалізації органами адвокатського самоврядування повноважень, визначених Законом, згідно з частиною першою статті 58 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:
1) плати за складання кваліфікаційного іспиту;
2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;
3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об'єднань;
5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;
6) інших не заборонених законом джерел.
Таким чином, Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види грошових внесків на утримання та реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування.
Згідно з ч. 2 статті 58 Закону №5076 розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури та ведення Єдиного реєстру адвокатів України та не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року. Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є однаковим для всіх адвокатів. Адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, звільняються від сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на період зупинення такого права.
Адвокатське самоврядування відповідно до частини першої статті 43 та пунктів 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Для обов'язкового виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, прийнято рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021, яким внесено зміни до Порядку №238, оскаржувані позивачем.
Зазначеними змінами було встановлено та затверджено плату за подання адвокатами заяв про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) до регіональної ради адвокатів, місцезнаходження якої є відмінним від адреси основного робочого місця адвоката. Крім того, зазначені заяви залишаються без розгляду, якщо адвокатом не сплачено щорічний внесок до ради адвокатів регіону за основним місцем роботи.
Таким чином, спірне рішення підлягає перевірці критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України. Зокрема, чи прийнято таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст.2 КАС України).
У преамбулі Рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 вказано, що таке прийнято з метою відшкодування витрат, які несуть ради адвокатів регіонів при складанні адміністративних протоколів за заявами адвокатів основне робоче місце (куди адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування) яких знаходиться в іншому регіоні; у тому числі з метою ефективного захисту прав адвоката на інформацію та врегулювання питання значного навантаження на Раду адвокатів міста Києва, а також уникнення збільшення строків розгляду матеріалів та, як наслідок, закриття судами проваджень у зв'язку з закінченням строку притягнення особи до відповідальності.
Відповідно частини 3 статті 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Так, до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті винні особи за статтею 212-3 КУпАП. Зазначена стаття в частині 1 визначає, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 9-1 ч. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення особами, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 КУпАП України є голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 212-3 - у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Нормами Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КУпАП не закріплено прямого обов'язку щодо сплати адвокатом за подання заяви про адміністративне правопорушення до відповідної установи, яка наділена правом на складання протоколу про адміністративне правопорушення та умови сплати адвокатом щорічного внеску.
Позивач наполягає на тому, що складання протоколів про адміністративне правопорушення є обов'язком відповідних органів адвокатського самоврядування, а запровадження додаткових внесків за подання таких заяв безпідставним порушенням процедури.
Відповідач зазначає, що така сплата обґрунтована тим, що вона не суперечить нормам чинного законодавства та посилається на принцип пропорційності, оскільки у заявника наявна альтернатива в частині направлення заяви до регіональної ради адвокатів за основним місцем роботи та відповідно за умови сплати щорічного внеску. Подання такої заяви до іншої регіональної ради адвокатів (не за місцем основної роботи та сплати адвокатом щорічного внеску) спричиняє безпідставні витрати коштів в ході оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Наполягає на тому, що сплата адвокатом щорічного внеску є обов'язком, який передує праву на звернення із заявою про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як орган адвокатського самоврядування, наділений повноваженнями запроваджувати порядок організації і діяльності, встановлений законом. Однією із форм діяльності органів адвокатського самоврядування є складання протоколів про адміністративне правопорушення статті 212-3 КУпАП - у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідачем було встановлено порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Запроваджені зміни рішенням Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 надають заявнику альтернативу на вчинення дій, спрямованих на подання заяви про адміністративне правопорушення.
Заявник може скерувати заяву про адміністративне правопорушення до відповідної ради адвокатів регіону, де він обліковується, за адресою основного робочого місця (куди адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування).
З метою ефективного захисту права адвоката на інформацію та уникнення збільшення строків розгляду матеріалів, провадження про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП, встановлена можливість звернення за адресою місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від адреси фактичного місця здійснення адвокатської діяльності або за місцем знаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, що допустили адміністративне правопорушення. В даному випадку позивачу надано право звернутися до регіональної ради де знаходиться орган державної влади, який допустив порушення та/або фактичне місце його здійснення діяльності.
За таких обставин, сплату за подання заяви про адміністративне правопорушення до ради адвокатів регіону, в якій адвокат не обліковується, та за умови сплати щорічного внеску, суд вважає належним чином обґрунтованою та такою, що переслідує легальну мету в частині організації та здійснення наданих чинним законодавством повноважень.
В контексті встановлених обставин та спірних правовідносин суд звертає увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 у справі №640/28126/20 у якій Верховний Суд зазначив, що законодавство не забороняє адвокатському самоврядуванню самостійно визначати способи реалізації завдань адвокатського самоврядування та джерела їх фінансового забезпечення у межах правового поля.
Суд відхиляє тлумачення позивача приписів пункту 6 частини першої статті 58 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, сформованого у постанові Верховного Суду у справі №816/2353/17, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. У справі №816/2353/17 оскаржувалося рішення Ради адвокатів України в частині встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і висновок Верховного Суду щодо указаної норми сформовано через системний аналіз положень Закону України “Про звернення громадян» в аспекті реалізації права громадян на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.
Доводи позивача стосовно обмеження спірним рішенням його права, як адвоката, на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які не виконують належним чином вимоги адвокатського запиту, суд вважає безпідставними з огляду на те, що Порядком №238 встановлено організаційні засади подання заяви про адміністративне правопорушення, складання на їх підставі протоколу, які в тому числі регулюють питання щодо відшкодування понесених витрат. На переконання суду, реалізація відшкодування понесених витрат, пов'язаних з перевіркою матеріалів, складання протоколу, його направлення до суду, забезпечує соціальну та економічну справедливість в частині використання щорічних внесків рад адвокатів регіонів. Крім того, такий механізм дозволяє уникнути збільшення строків розгляду матеріалів, що сприяє уникненню під час розгляду протоколу у судовому порядку закриттю проваджень у зв'язку з закінченням строку притягнення особи до відповідальності. За таких обставин, Порядок №238 та внесені зміни рішенням Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 навпаки сприяють праву адвокатів на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які не виконують належним чином вимоги адвокатського запиту.
Стосовно позиції позивача щодо необхідності державної реєстрації спірного рішення, оскільки останнє є нормативно-правовим актом застосування у взаємному зв'язку з нормами статті 57 Конституції України та статті 57 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд зазначає таке.
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №395, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини першої та третьої статті 45 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 57 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.
Враховуючи вказані норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини суд зазначає, що приписами Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.
В обґрунтування необхідності державної реєстрації спірного рішення, як нормативного акта, позивач посилається на судову практику, зокрема правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі №816/2353/17.
Так, Верховним Судом у постанові від 21.12.2020 року у справі №816/2353/17 підкреслено, що нормативно-правовий характер актів Ради адвокатів України підтверджується їх обов'язковістю, визначеною частиною першої статті 57 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідно підпадає під розуміння пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, яким визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Таким чином, спірне рішення підлягає перевірці критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України.
В той же час, суд зауважує, що рішення, оскаржуване позивачем в межах справи №816/2353/17, за своїм змістом встановлювало плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яким Радою адвокатів України обмежено передбачене частиною першою статті 36 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов'язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов'язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.
У даній справі позивачем оскаржується рішення Ради адвокатів України, яке стосується лише прав та інтересів адвокатів, та не має загального характеру, тобто, не розповсюджується на невизначене коло фізичних та юридичних осіб, як-то притаманно нормативно-правовому акту.
Посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №815/2818/18 також не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.
По-перше, постановою Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №815/2818/18 постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у цій справі в частині щодо рішень дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25.05.2018 та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 03.07.2018 скасовано та залишено в цій частині в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2019. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 в частині щодо рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 08.05.2018 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
По-друге, предметом справи №815/2818/18 є рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про порушення дисциплінарної справи; рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області по дисциплінарній справі, яким адвокатів притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до них дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю; рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області по дисциплінарній справі, яким припинено право адвокатів на зайняття адвокатською діяльністю.
Зазначені рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області не є аналогічними ні за правовою природою, ні за суб'єктом його прийняття, оскаржуваному рішенню у справі №640/22256/21.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (04070, м. Київ 70, вул. Борисоглібська, буд. 3, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 38488439) про визнання протиправними та нечинними окремих частин нормативно-правового акту - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 07.03.2025.
Суддя М.С. Лазаренко