Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 березня 2025 року Справа№200/7073/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), відповідно до якого, просить: - визнати протиправною бездіяльність яка полягала у ненарахуванні і невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу; - зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85 927,87 гривень з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - визнати протиправними дії, які полягали у визначенні розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015 - 2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація; - зобов'язати здійснити перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015 - 2017 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 19.11.2014 по 26.09.2024. Вважає, що у спірних правовідносинах Військова частина НОМЕР_1 діяла в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством. Зазначає, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було. Посилається на те, що відповідно до вимог чинного законодавства Військовою частиною НОМЕР_1 виконані усі покладені на неї обов'язки та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період проходження військової служби з моменту наявного фінансового ресурсу у Військовій частині НОМЕР_1 , а саме з грудня 2018 року. Щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2015-2017 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роках сум індексації, командування Військової частини НОМЕР_1 зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення. Посилається на те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона виплачувалась позивачеві за період його проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у повному обсязі, а відповідно і була включена під час нарахування та виплати за оспорювані види виплат.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року (суддя Шувалова Т.О.) прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2024 року, справа передана судді Куденкову К.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи розпочато спочатку. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 березня 2025 року.
Позивач і представник відповідача до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 06.03.2023.
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданого 11.08.2015.
Позивач також надав до суду посвідчення офіцера НОМЕР_4 , виданого 13.04.2023.
Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 15.12.2014 № 28 установлено, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного начальником Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 листопада 2014 року № 643 на посаду заступника командира інженерно-саперної роти-інструктора з повітряно-десантної підготовки Військової частини польова пошта НОМЕР_5 вирішено зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 19 листопада 2014 року.
Згідно з копією витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2022 № 272 установлено, що майора ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 серпня 2022 року № 198 на посаду начальника відділу сил підтримки - заступника начальника управління сил підтримки штабу Військової частини НОМЕР_6 , вирішено вважати таким, що 26 вересня 2022 року справи та посаду здав, та вибув до подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_6 . З 26 вересня 2022 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач надав до суду копію листа ВЧ НОМЕР_1 від 11.08.2024 № 69219833, в якому позивачу на його запит № б/н від 31.05.2024 щодо, зокрема, перерахунку грошового забезпечення за період служби з грудня 2015 року по вересень 2022 року повідомлено про те, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було. Роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства Військовою частиною НОМЕР_1 виконані усі покладені на неї обов'язки та виплачено грошове забезпечення ОСОБА_1 у повному розмірі за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
До суду надана довідка-розрахунок про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 року по вересень 2022 року, з якої випливає, що позивачу за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року (включно) індексація грошового забезпечення не нарахована, і відповідно, не виплачена.
Доказів виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 до 28.02.2018 до суду не надано.
Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частинами 1 і 6 ст. 5 указаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Також ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
При цьому, п.п. 4, 5 і 6 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Пунктом 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.10.2015, установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
При цьому, суд звертає увагу на те, що приписами п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (який застосовувався до 01.12.2015), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З наведеного висновується, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише про відсутність відповідного фінансування Військової частини № НОМЕР_7 на виплату індексації грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17.
Суд зазначає, що пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
З Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадового окладу позивачки.
Тому позивачка має право на проведення індексації її грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.
Позивачем наданий розрахунок індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року (включно) на суму 85 927,87 грн із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Цей розрахунок здійснений відповідно до наведених приписів Порядку № 1078.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено доводів, які б спростовували правильність указаного розрахунку із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення одночасною з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Суд зазначає, що правовідносини щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб на спірну індексацію на момент розгляду цієї справи не виникли. КАС України не передбачає захист прав осіб на майбутнє. Також за відсутності протиправних рішень, дій або бездіяльності відповідача суд не може зобов'язувати його вчинити певні дії з підстав, зокрема, наявності припущень тощо. Тому позовні вимоги в цій частині н не підлягають задоволенню.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір позивачем не сплачувався.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_9 ) про визнання протиправної бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, ув сумі 85 927,87 грн.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015 - 2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок виплачених сум підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015 - 2017 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складено 10 березня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков