Єдиний унікальний номер 953/12636/23
Номер провадження 22-ц/818/202/25
06 березня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року в складі судді Власової Ю.Ю. у справі № 953/12636/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Тетяна Леонідівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Тетяна Леонідівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , 1937 року народження, що за життя залишила заповіт від 11 січня 2022 року, яким заповіла йому належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
24 лютого 2022 року розпочалась збройна агресія рф проти України, у зв'язку з чим він з родиною вимушений був виїхати з м. Харкова до м. Луцьк, де був взятий на облік як внутршньо переміщена особа.
У травні 2022 року він звертався до нотаріусів у м. Луцьк, які роз'яснили йому, що строки прийняття спадщини продовжено до закінчення воєнного стану та ще протягом шести місяців після його закінчення, крім того, наразі закритий доступ до нотаріальних реєстрів.
05 травня 2023 року він звернувся до ПН ХМНО Харківської області Жовнір Т.Л. із заявою про прийняття спадщини, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку на подання такої заяви, і роз'яснення щодо необхідності звернення до суду.
Вказав, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Просив визначити йому додатковий строк терміном три місяці для прийняття спадщини за заповітом від 11 січня 2022 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту вступу ухваленого рішення в законну силу.
15 травня 2024 року від Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила поновити строк на подачу відзиву та відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини із суттєвим пропуском встановленого законом строку - більше 9 місяців, не надав доказів неможливості подання ним заяви про прийняття спадщини до введення воєнного стану, подання такої заяви до будь-якого нотаріуса, зокрема, поштою. Доказів звернення до нотаріуса у м. Луцьк Толстим С.Г. не надано. Позивачем не надано доказів наявності об'єктивних, непереборних, істотних, незалежних від нього обставин, що зумовили пропуск визначеного законом строку на прийняття спадщини.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними.
На вказане рішення 08 липня 2024 року поштою Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач мав подати заяву про прийняття спадщини до 30 липня 2022 року, проте звернувся до нотаріуса із такою заявою лише 05 травня 2023 року, тобто із суттєвим пропуском встановленого законом строку. Доказів звернення до нотаріуса у м. Луцьк та тривалості його перебування у м. Луцьк ОСОБА_1 не надано. Позивачем не надано доказів наявності об'єктивних, непереборних, істотних, незалежних від нього обставин, що зумовили пропуск визначеного законом строку на прийняття спадщини. ОСОБА_1 знав про наявність заповіту і спадкового майна, не надав доказів неможливості подання ним заяви про прийняття спадщини до введення воєнного стану, подання такої заяви до будь-якого нотаріуса, зокрема, поштою, протягом додаткових чотирьох місяців, тобто до 30 листопада 2022 року.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 06 березня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримано поштою 06 грудня 2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 131).
Харківською міською радою отримано 19 листопада 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 126).
Судова повістка на ім'я ПН ХМНО Жовнір Т.Л. повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 05 грудня 2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 132-133).
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сорока О.О. подала заяву про відкладення розгляду справи через погане самопочуття, проте належних доказів на підтвердження цієї обставини не надала.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Оскільки клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 06 березня 2025 року з належним обґрунтуванням поважних причин неявки в судове засідання адвокатом Сорокою О.О. не надано, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).
На час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 62).
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт від 11 січня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Білозьоровою Г.А., який зареєстровано в реєстрі за № 15-16, згідно якого належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 , а якщо він помре раніше неї, тобто до відкриття спадщини, не прийме або відмовиться від спадщини чи буде усунений від права на спадкування, то вищезазначене майно заповіла ОСОБА_3 (а.с. 13-15).
З початком повномасштабного вторгнення рф та введення по всій країні воєнного стану 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 виїхав з міста Харкова до м. Луцьк, де зареєструвався як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 20 квітня 2022 року № 764-7500141095 (а.с. 20).
05 травня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Т.Л. заведено спадкову справу № 70612184 (№ 23/2023) після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 72368363 (а.с. 12).
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківскої області Жовнір Т.Л. від 05 травня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини відповідно до вимог ЦК України (а.с. 16-17).
Як вбачається з вказаної постанови, заяви від інших спадкоємців, окрім ОСОБА_1 , у матеріалах спадкової справи відсутні.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
З початку повномасштабної війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.
Так, згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції від 06 березня 2022 року на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено. Зміни набрали чинності 18 червня 2023 року.
Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина 2 статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України).
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23).
Підпунктами 2.1, 2.6 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.
В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.
Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Отже, правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.
Як свідчить тлумачення частини 3 статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).
Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.
Як встановлено судом, спадкодавиця ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини припав на 31 липня 2022 року.
Протягом цього часу спадкоємець ОСОБА_2 за заповітом ОСОБА_1 не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, оскільки вважав, що у зв'язку зі змінами у законодавстві та запровадженням воєнного стану, обмеженням протягом певного часу доступу до державних реєстрів такий строк триватиме до закінчення воєнного стану.
З відповідною заявою до нотаріуса він звернувся лише у травні 2023 року, тобто з пропуском строку на 9 місяців.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини судова колегія виходить з того, що на час виникнення спірних правовідносин діяв пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», первісна редакція якого передбачала, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719, та до 18 червня 2023 року діяв пункт 3 вказаної постанови у редакції, що передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».
Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Дійсно, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, вищевказана норма постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить вимогам ЦК України.
Однак позивач, керуючись наявними на той час нормами і роз'ясненнями, та з огляду на невизначеність правового регулювання у спірний період добросовісно помилявся щодо тривалості строку на прийняття спадщини.
У ситуації невизначеності у правовому регулюванні перебігу строку прийняття спадщини позивач небезпідставно помилився щодо кінцевої дати подачі заяви на прийняття спадщини, та така помилка є об'єктивною та істотною перешкодою для прийняття позивачем рішення про прийняття спадщини у визначений законом строк, а тому з урахуванням наведених позивачем у своєму позові негативних чинників, пов'язаних з воєнним станом, які змістили пріоритети для кожного, хто перебуває у зоні воєнних дій, у бік першочергових гарантій безпеки для життя та здоров'я, викладені ним обставини є поважними причинами, які перешкодили позивачу вчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану можна розцінювати як поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому, позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 за заповітом, інші особи із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину не звертались.
Враховуючи обставини цієї конкретної справи, а саме введення у країні воєнного стану, пов'язаного із військовою агресією російської федерації проти України, активні бойові дії та бомбардування м. Харкова та Харківської області, реальне існування загрози життю позивача, неодноразову зміну законодавства щодо прийняття спадщини у період дії воєнного стану, відсутність інших спадкоємців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Близькі за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24), від 14 серпня 2024 року в справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24).
Встановивши наведені обставини, керуючись принципом пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо того, що позивачем не надано доказів тривалості його перебування у м. Луцьк та звернення у цьому місті до нотаріуса, колегія суддів відхиляє, оскільки самі по собі ці обставини і тривалість перебування позивача за межами м. Харкова не мають вирішального значення для правильного вирішення справи.
Посилання Харківської міської ради на те, що ОСОБА_1 знав про наявність заповіту і спадкового майна, не надав доказів неможливості подання ним заяви про прийняття спадщини до введення воєнного стану, подання такої заяви до будь-якого нотаріуса, зокрема, поштою, протягом додаткових чотирьох місяців, тобто до 30 листопада 2022 року, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, позивач добросовісно помилявся щодо дати закінчення строку подання заяви про прийняття спадщини, і не був зобов'язаний подавати таку заяву до введення воєнного стану 24 лютого 2022 року.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07 березня 2025 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина