Житомирський апеляційний суд
Справа №2-4862/10 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.
Категорія 84 Доповідач Шевчук А. М.
05 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
справу №2-4862/10 за скаргою ОСОБА_1 на дії в.о.начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за участі стягувача: ОСОБА_1 , боржника: ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 24 грудня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Шкирі В.М. у м.Житомирі,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Миколи Корнєєва. Просив: визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Миколи Корнєєва, яка полягає у невжитті заходів із відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, який виданий Корольовським районним судом м.Житомира; зобов'язати в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Миколи Корнєєва поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом вжиття передбачених законом заходів із відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, який виданий Корольовським районним судом м. Житомира, а саме, шляхом скасування постанови від 04 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження.
Скарга обґрунтована тим, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб грошових коштів, одним із стягувачів у якому був він, тобто, ОСОБА_1 . У процесі виконавчого провадження державним виконавцем накладений арешт на належну боржнику 1/2 частину автомобіля марки MAZDA 3, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Ця частина автомобіля була передана йому, тобто ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу в розмірі 64 957 грн за виконавчими документами на підставі постанови старшого державного виконавця Сладь Т.П. від 17 грудня 2021 року та акта передачі від 17 грудня 2021 року. Постановою державного виконавця від 04 серпня 2022 року закінчено виконавче провадження у зв'язку з виконанням. При цьому було враховано, що він ( ОСОБА_1 ) отримав у власність майно боржника на 64 957 грн, тобто 1/2 частину вказаного автомобіля. Однак, постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в справі №278/3717/21 вказані вище постанова державного виконавця від 17 грудня 2021 року та акт передачі від 17 грудня 2021 року визнані незаконними та скасовані. За таких обставин, виконавче провадження залишається невиконаним на суму 64 957 грн. Із метою поновлення виконавчого провадження щодо вказаної суми він ( ОСОБА_1 ) 21 лютого 2024 року звернувся до начальника відділу ДВС із проханням скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки це єдиний спосіб відновлення його прав на виконання рішення суду. На звернення він отримав відповідь начальника ДВС від 29 лютого 2024 року №5.1/15718, у якій зазначено, що оскільки ним ( ОСОБА_1 ) не надано доказів повернення автомобіля, то підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні. Скаржник, наполягаючи на бездіяльності начальника відділу ДВС, посилається на те, що: акт та постанова від 17 грудня 2021 року скасовані та він не є власником і не отримав у власність у рахунок виконання рішення майно боржника, а тому рішення суду в частині суми 64 957 грн залишається невиконаним; виконання рішення суду може відбутися лише шляхом відновлення виконавчого провадження; іншим чином відновити виконавче провадження, ніж шляхом скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, неможливо; в силу Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу ДВС наділений повноваженнями скасовувати постанови державного виконавця; Закон не містить положень згідно з якими, виконання чи невиконання рішення суду в одній справі може бути підставою для невиконання рішення у іншій справі; начальник ДВС діяв всупереч ст.19 Конституції України, оскільки на власний розсуд визначив умови, за якими може бути відновлене виконавче провадження. Порушення його прав носить триваючий характер - бездіяльність начальника відділу ДВС продовжується, а рішення суду про стягнення 64 957 грн залишається невиконаним.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 24 грудня 2024 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Миколи Корнєєва - закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Скаржник ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відмовою скаржника від скарги.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що 24 грудня 2024 року ним подана заява про відмову від скарги, але провадження у справі закрито судом першої інстанції у зв'язку з відсутністю предмета спору з тих мотивів, що виконавче провадження відновлено. Вважає ухвалу незаконною. По-перше, провадження у справі мало бути закрито у зв'язку з відмовою скаржника від скарги, оскільки суд не розглянув його заяву про відмову від скарги та не прийняв за нею жодного рішення. Його заява про відмову від скарги мала бути розглянута у першу чергу незалежно від встановлення інших обставин. Лише у разі, якщо суд не прийняв би відмови від скарги, він міг вирішувати питання щодо відсутності предмета спору чи інші питання по суті скарги. Відмова від скарги, як і подача скарги, є виключним правом, яке обмежене бути не може. Лише у виключних випадках суд може не прийняти відмову від скарги. По-друге, у скарзі на дії ДВС ним заявлені дві вимоги - визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії. Суд першої інстанції в ухвалі про закриття провадження у справі вказав, що виконавче провадження поновлено, тобто задоволена його одна вимога, а тому дійшов висновку, що відсутній предмет спору. Однак, щодо другої вимоги про визнання протиправною бездіяльності суд першої інстанції не вказав нічого, тобто, ця вимога залишалася та провадження не могло бути закрите з цієї вимоги за відсутністю предмета спору. По-третє, провадження у справі може бути закрито за відсутності предмета спору, якщо спору не існувало на момент звернення до суду. У даному випадку предмет спору на момент подачі скарги існував та перестав існувати у процесі розгляду скарги.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Стягувач, боржник, посадова особа органу ДВС та їх представники у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.80-82,92). Відповідно до змісту частини другої ст.372 ЦПК України неявка стягувача, боржника, посадової особи органу ДВС та їх представників, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 24 грудня 2024 року скаржник ОСОБА_1 не підтримує скаргу та відмовляється від неї, про що надав заяву. У свою чергу, представник органу ДВС надав постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва М.М. від 09 грудня 2024 року, якою скасована постанова про закінчення виконавчого провадження №24073936 із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 500 749 грн авансу, 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 502 569 грн. Зобов'язано державного виконавця вчинити дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». 09 грудня 2024 року постановлено відновити виконавче провадження №24073936 із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира. Отже, у справі станом на 24 грудня 2024 року відсутній предмет спору, а відповідно до п.2 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі п.2 частини першої ст.255 ЦПК України закрив провадження у справі, виходячи із того, що станом на 24 грудня 2024 року предмет спору відсутній.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із підставами закриття провадження у справі з таких мотивів.
За положеннями ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору (п.2 частини першої ст.255 ЦПК України); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п.4 частини першої ст.255 ЦПК України).
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (зміст частини другої ст.256 ЦПК України). Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до змісту положень ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що постановою ст.державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сладь Т.П. у зведеному виконавчому провадженні №30537249 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб була винесена постанова від 17 грудня 2021 року про передачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу в сумі 64 957 грн частини автомобіля MAZDA 3, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 (а.с.6).
Актом від 17 грудня 2021 року ст.державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сладь Т.П. частина автомобіля MAZDA 3, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , була передана ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу в сумі 64 957 грн (а.с.5).
У зв'язку з такими обставинами ст.державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сладь Т.П. 04 серпня 2022 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №24073936 із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 500 749 грн авансу, 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 502 569 грн (а.с.7). Виконавчий документ виконаний фактично.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року визнані незаконними та скасовані постанова ст.державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сладь Т.П. про передачу майна стягувачу від 17 грудня 2021 року та акт передачі майна в рахунок погашення боргу від 17 грудня 2021 року щодо передачі ОСОБА_1 частини автомобіля MAZDA 3, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 автомобіль MAZDA 3, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з клопотанням/заявою про скасування постанови, зокрема, про закінчення виконавчого провадження від 04 серпня 2022 року, посилаючись на те, що виконавче провадження в частині, що стосується його ( ОСОБА_1 ) на суму 64 957 грн є невиконаним (а.с.10).
Листом від 29 лютого 2024 року №5.1/15718 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) М.Корнєєв на звернення ОСОБА_1 надав відповідь про відсутність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №24073936, оскільки ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів про передачу спірного автомобіля ОСОБА_2 (а.с.11).
У липні 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Миколи Корнєєва.
Просив визнати неправомірною бездіяльність відповідної посадової особи органу ДВС, яка полягає у невжитті заходів із відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, який виданий Корольовським районним судом м. Житомира, а також зобов'язати відповідну посадову особу органу ДВС поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом вжиття передбачених законом заходів із відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, який виданий Корольовським районним судом м.Житомира, а саме, шляхом скасування постанови від 04 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження.
Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Миколи Корнєєва від 09 грудня 2024 року про перевірку зведеного виконавчого провадження №30537249 із примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргів з ОСОБА_2 скасована постанова про закінчення виконавчого провадження №24073936 із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 500 749 грн авансу, 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу, а всього 1 502 569 грн. Зобов'язано державного виконавця вчинити дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.41-42).
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Сладь Т.П. від 09 грудня 2024 року відновлено виконавче провадження №24073936 із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 500 749 грн авансу, 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу, а всього 1 502 569 грн. (а.с.44 зворот).
24 грудня 2024 року до суду першої інстанції від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшло клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п.2 частини першої ст.255 ЦПК України, відсутній предмет спору.
24 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від скарги, оскільки суб'єкт оскарження задовольнив його вимоги (а.с.45).
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, із якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.2 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (п.2 частини першої ст.255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Із урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі №638/3792/20 виснувано, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
На час звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою (липень 2024 року) постанова про закінчення виконавчого провадження №24073936 від 04 серпня 2022 року із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10 скасованою не була та виконавче провадження №24073936 із примусового виконання виконавчого листа від 22 грудня 2010 року №2-4862/10 відновленим не було. Дії щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та його відновлення вчинені органом ДВС лише 09 грудня 2024 року.
Отже, на час звернення ОСОБА_1 із цією скаргою до суду предмет спору існував та не був відсутнім, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для закриття провадження у справі за п.2 частини першої ст.255 ЦПК України, тобто у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Разом із тим, належить до розгляду заява ОСОБА_1 про відмову від скарги, яку стягувач подав 24 грудня 2024 року. Відмова від скарги, як і подача скарги, є виключним правом скаржника, яке обмежене бути не може. Підстав для неприйняття відмови від скарги не встановлено, а тому суд приймає відмову ОСОБА_1 від скарги, а провадження у справі закриває з підстав, передбачених п.4 частини першої ст.255 ЦПК України, роз'яснюючи про неможливість повторного звернення.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п.2 частини першої ст.255 ЦПК України, не врахував висновків Верховного Суду з цього питання та помилково закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Суд приймає відмову ОСОБА_1 від скарги та закриває провадження у справі у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився від скарги, тобто провадження у справі закривається з підстав, передбачених п.4 частини першої ст.255 ЦПК України. За таких обставин, на підставі положень ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції та викладає мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в редакції цієї постанови, виключаючи з резолютивної частини ухвали суду першої інстанції посилання на закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, тобто після слова «закрити» виключає словосполучення «у зв'язку з відсутністю предмета спору», оскільки закривається провадження на підставі п.4 частини першої ст.255 ЦПК України у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від скарги і відмова судом прийнята.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 24 грудня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виключивши з резолютивної частини ухвали після слова «закрити» словосполучення «у зв'язку з відсутністю предмета спору».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 10 березня 2025 року.
Головуюча Судді: