про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
10 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14969/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо зменшення встановленого при призначені пенсії основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідного грошового забезпечення при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та з 01.12.2019 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2023; зобов'язання відповідача здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення та з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 процентів суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області» про розмір грошового забезпечення №33/23-2882ду від 09.03.2023.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позовну заяву в частині позовних вимог залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
07.03.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що у даній справі він оскаржує дії відповідача щодо протиправності виплати пенсії за нормою закону, яка визнана неконституційною як у 2016 році так і в 2024 році, тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), матиме наслідком неможливості реалізувати право на отримання соціальних виплат. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі №460/20412/23, де пенсіонер звернувся до суду у 2023 році, а суд касаційної інстанції прийняв рішення про задоволення позовних вимог та здійснив перерахунок пенсії з моменту визнання правової норми неконституційною, а саме від 01.07.2021.
Більше того, зазначає, що у постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі №360/777/24 колегія суддів дійшла висновку, що частиною 2 ст. 46 Закону №1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрат частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Поряд з цим, звертає увагу на те, що в нього відсутня економічна освіта, а враховуючи неодноразові перерахунки пенсії протягом усього періоду, він не міг особисто вирахувати розмір пенсії у процентному відношенні.
Крім того, зазначає, тривалий період та на даний час проходить лікування у медичних закладах, що позбавило його можливості раніше звернутися до суду із вказаним позовм.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач з цим позовом щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення за період з 01.01.2016 позивач звернувся лише 26.12.2024, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду.
Тобто, із вищенаведеного слідує, що позивач звернувся із цим позовом поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, необхідно враховувати таке:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У заяві про поновлення процесуального строку позивач вважає, що у даній справі оскаржує дії відповідача щодо протиправності виплати пенсії за нормою закону, яка визнана неконституційною як у 2016 році так і в 2024 році, тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС, матиме наслідком неможливості реалізувати право на отримання соціальних виплат.
Рішення Конституційного Суду України (від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, від 03.04.2024 №4-р(І)/2024), на які позивач посилається у наведеній заяві, стосуються частини третьої статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII №796-ХІІ (у редакції Закону №76-VIII) щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У спірних правовідносинах у даній справі позивач не погоджується із розміром пенсії, яка виплачена за період з 01.12.2019, а не з розміром пенсії відповідно до частини третьої статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII №796-ХІІ (у редакції Закону №76-VIII), а тому посилання на рішення Конституційного Суду України є безпідставними.
Крім того, є безпідставними посилання позивача на практику Верховного Суду, де суми пенсії позивачу були нараховані пенсійним органом, однак не виплачені з вини цього орану. У спірному ж випадку у даній справі розмір пенсії, який позивач вважає вірним, не був нарахований пенсійним органом, а тому наведена практика Верховного Суду не є релевантною даним правовідносинам.
Відсутність економічної освіти у позивача для визначення розміру отриманої пенсії у процентному співвідношенні не є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, оскільки із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до відповідача лише 01.11.2024, тобто володів інформацією про розмір його пенсійного забезпечення, незважаючи на відсутність економічної освіти, однак не вказує на те, що заважало йому раніше вжити заходів для звернення до пенсійного органу і до суду з метою захисту його порушеного права на належний розмір пенсії.
Також наведені у заяві про поновлення процесуального строку причини, з яких позивач просить поновити строк звернення до суду (перебування на лікуванні у медичних закладах), не можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку, оскільки позивачем не наведено поважних причин неможливості вчасного звернення до суду у період поза межами перебування на лікуванні в медичних закладах.
Відтак, у заяві позивач не навів поважних причин пропущення строку звернення до суду.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про недостатність вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, відтак у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки наведені позивачем у заяві обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2016 по 25.06.2024 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, частиною п'ятою статті 242, статтею 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії за період з 01.01.2016 по 25.06.2024 залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н. В. Стецик