Справа № 761/47773/24
Провадження № 2/761/4324/2025
27 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Яцишина А.О.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Савченко Я.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту нерухомого майна та виключення з реєстру запису про арешт нерухомого майна, -
У грудні 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту майна., відповідно до якої позивач просить суд:
1.Скасувати арешт всього нерухомого майна належного ОСОБА_2 за номером запису про обтяження: 5347616 (номер запису про обтяження: 5347616, дата, час державної реєстрації : 23.11.2004 11:14:53. Державний реєстратор: Шпак Юлія Валеріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: б/н, виданий 29.05.2002, видавник: Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському р-ні. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12416139 від 14.14.2014 16:16:23, Шпак Юлія Валеріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб'єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 . Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяжень: 1490478, 23.11.2004 11:14:53. Зміст, характеристика обтяження: № реєстр: 3-596, внутр. № 8В01163F3232F7453, комментарий: вх.. 2557. Опис предмета обтяження: все майно).
2.Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт всього нерухомого майна: «номер запису про обтяження: 5347616 (номер запису про обтяження: 5347616, дата, час державної реєстрації : 23.11.2004 11:14:53. Державний реєстратор: Шпак Юлія Валеріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ. Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: б/н, виданий 29.05.2002, видавник: Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському р-ні. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12416139 від 14.14.2014 16:16:23, Шпак Юлія Валеріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб'єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 . Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяжень: 1490478, 23.11.2004 11:14:53. Зміст, характеристика обтяження: № реєстр: 3-596, внутр. № 8В01163F3232F7453, комментарий: вх.. 2557. Опис предмета обтяження: все майно)».
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.12.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі у зазначені справі та призначено у справі підготовче судове засідання.
В підготовчому провадженні 27.02.2024 на обговорення учасників процесу поставлено питання про направлення справи за підсудність до Дніпровського районного суду міста Києва за правилами виключної підсудності, за місце знаходження нерухомого майна.
В судовому засіданні представник позивача заперечував щодо направлення справи за підсудністю.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав направлення вказаної цивільної справи за підсудністю.
В судове засідання третя особа, явку свого представника не забезпечила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, із змісту позовної заяви вбачається, що після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину та успадкував 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано 24 березня 2014 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві В червні 2024 року, позивач звернувся до нотаріуса для посвідчення угоди про відчуження вказаної частки квартири де дізнався, що здійснити укладання угоди не виявляється можливим, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження, а саме арешт на все нерухоме майно.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача: Київської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно.
Предметом вказаного позову є правовідносини щодо арешту нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що правовідносини та спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Так, нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 , територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, так вказаний об'єкт нерухомого майна територіально відноситься до дислокації Дніпровського району м. Києва.
В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду міста Києва.
Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту нерухомого майна та виключення з реєстру запису про арешт нерухомого майна, - передати на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено: 03.03.2025.
Суддя: